Статус російської мови вкотре намагаються підняти, цього разу – у сфері освіти

У Міносвіти завершили обговорення концепції мовної освіти. Однак далеко не всі зацікавлені знали, що така річ відбувається, а, як повідомляється на сайті відомства, обговорення тривало із серпня 2010 року до 20 січня цього року. При цьому із сайта міністерства забули забрати кілька інформаційних неузгодженостей. По-перше, проект Концепції шкільної мовної політики представили посеред жовтня. По-друге, запросили до обговорення цього проекту лише 27 грудня – саме під свята. Тому, про яке “із серпня” може йтися, є незрозумілим. Поза тим, кілька днів тому міністерство встигло подякувати за пропозиції та зауваження до проекту. Очевидно, що таке обговорення, зважаючи на резонанс останніх законодавчо-мовних ініціатив, мало відбуватися на якомога ширшому рівні. Зрозуміло також і те, чому воно було майже не поміченим: кілька пасажів концепції витримані у тих самих традиціях, що й законопроект про мови Симоненка – Єфремова – Гриневецького. Це необхідно було приховати, позаяк концепцію могла спіткати доля документа провладної більшості.

Тепер, оскільки обговорення проекту мовної освіти визначено завершеним, у руках ініціаторів підняття російської до якомога вищого статусу тепер є вдалим ходом – результати “обговорення”, які надалі опрацьовуватимуться, й у першій декаді лютого представлять журналістам.

Далі – про норми проекту, які пропонувалося обговорити. Аби скласти судження про напрям ініціативи МОН, достатньо й того, що було сказано 14 жовтня: головне у проекті – захист прав національних меншин, розмежування понять “рідна”, “державна” та “іноземна” мови (цікаво, куди належатиме російська?). Тоді ж, представляючи проект, повідомили про “прецедент” випускників шкіл Луганської області, 85% яких “хотіли б проходити зовнішнє незалежне оцінювання російською мовою”. Тепер зрозуміло, куди мітять ініціатори, чи не так?

Як зазначено у проекті концепції, результатом навчання мов “повинна стати особистісна багатомовність, яка передбачає усвідомлене розмежування мовних систем і відносно вільний перехід з однієї мови на іншу, залежно від зміни ситуації та життєвих потреб”. Однак така ціль радше може призвести до появи мовної мішанини і суржику, що і є наслідками невмілого перемикання коду.

Обґрунтування необхідності впровадження вивчення мов напрочуд просте – “Україна є полікультурною і багатонаціональною державою, тому особливого значення набуває виховання громадян у відповідному середовищі національної культури”. Щоправда, такі висновки можуть опиратися лише на офіційну статистику, тобто на сьогодні це винятково дані всеукраїнського перепису населення 2001 року. Так, у нас в країні (згідно з даними  того перепису) є понад 130 національностей та народностей.

Однак Україна – моноетнічна держава, позаяк понад 70% населення є українцями (знову-таки – дані перепису). Про цей момент ініціатори підвищення статусу російської мови воліють не згадувати, однак саме він є наріжним.

Лариса Масенко,
доктор філологічних наук, провідний український соціолінгвіст:

– Звичайно, ця концепція спрямована на русифікацію. Хоча в ній є деякі згадки про державну мову, але якщо проаналізувати цей текст, то побачимо, що він спрямований на розширення російської мови в освіті. Саме трактування країни як полікультурної, багатонаціональної – це неправда, оскільки країна, в якій майже 80% українців не може бути полікультурною, багатонаціональною і так далі. А це постійно підкреслюється. Окрім того, в проекті надана перевага поняттю “рідна мова”, а не “державна”. І якщо подивимося характеристики української та російської мов, то побачимо, що про українську в основному повідомляють фольклорні характеристики: це мова пісні, думи...

Російську ж, по-перше, характеризують як рідну мову для багатьох мешканців нашої країни, по-друге, кажуть, що нею володіє більшість жителів держави, тоді як цього другого моменту щодо української немає.

Про російську також пишуть, що це мова міжнаціонального спілкування, і таким чином повертають радянську норму. Тому що в Радянському Союзі хоча російська мова й не була начебто зафіксована як державна, однак вона мала статус мови міжнаціонального спілкування. Тобто це була мова, яка інтегрувала населення СРСР в нову історичну спільноту і, відповідно, витісняла національні мови в республіках. Безперечно, в Україні, якщо ми суверенна держава, то мовою міжнаціонального спілкування має бути державна мова.

Крім того, російська мова у концепції згадується ще й як мова міжнародного спілкування. Проте оскільки це концепція викладання мов, жодного разу не згадано англійської.