На початку тижня прес-служба уряду повідомила про законопроект “Про гарантії держави щодо виконання рішень суду”: “Кабінет Міністрів розробив нову процедуру виконання рішень національних судів, відповідальність за виконання яких несе держава”. Насправді більшість змін, які у випадку прийняття цього документа внесуть до вітчизняного законодавства, стосується соціальних гарантій, що надають різним категоріям населення.

Проект містить шість сторінок тексту за суттю своєї назви та три десятки змін, які є чи не головним наповненням документа, однак залишається незрозумілим, як вони пов’язані з національною системою судочинства. Документ розроблено на вимогу Європейського суду з прав людини, який понад рік тому ухвалив “пілотне” рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України”. Це рішення 15 січня набуло статусу остаточного, а “не пізніше ніж упродовж року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного” Європейський суд зобов’язав Україну запровадити ефективний засіб юридичного захисту, що мав би убезпечити від невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів. Законопроект, який вніс уряд, і має слугувати описом норм такого механізму.

Однією із головних норм, яка має сприяти досягненню заявленої мети, є впровадження механізму, за яким кошти, які, згідно з рішенням суду, мають стягувати з держорганів чи підприємств (тобто юридичних осіб-боржників), повертають із державного бюджету. Щоправда, ті норми, які мають намір змінити у комплексі з основним проектом, девальвують ефект великодушності Кабміну.

Зокрема, якщо сьогодні працівникам міліції, слідчим прокуратури, пожежникам та членам їх сімей надається 50% знижка на оплату комунальних послуг, житлової площі та палива, то змінити цей пункт мають намір таким чином, щоб згадка про конкретну суму знижки зникла. Натомість пропонують прописати, що порядок знижки встановлює Кабінет Міністрів, і навряд чи тут йтиметься про її збільшення.

Однак у подібний спосіб не лише закони про міліцію та прокуратуру позбудуться конкретики у тих місцях, де йде мова про соціальні гарантії. До прикладу, Закон “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” теж підпаде під зміну. Зокрема, вичищені згадки про “щорічне безплатне надання путівок” для громадян, які належать до категорії 1, – тепер це просто право на позачергове безплатне надання путівок. 

Окрім того, для цієї категорії населення нинішню гарантовану виплату стипендії, підвищеної на 100%, прагнуть змінити “виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабміном”. Такий шаблон змін накладено на багато норм і не лише тих, що стосуються різних категорій постраждалих від аварії на ЧАЕС (2,3 та 4 категорії теж позбавлять згадок про конкретику пільг, зокрема їх “щорічність”) чи тих, хто сьогодні живе на забруднених територіях.

У аналогічний спосіб змінять надання пільг учасникам бойових дій та жертвам нацистських переслідувань: їм безплатне щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням із компенсацією вартості самостійного лікування змінять на безплатне забезпечення (без прив’язки до періодичності) лікування із можливим альтернативним варіантом – одержанням компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

У підсумку – проект закону схожий радше на відбій соцгарантій для низки категорій громадян, який подають як покращення судової системи. І це на фоні запевнень у небажанні зменшувати фінансове забезпечення для найуразливіших громадян.