Минулого четверга прем’єр сусідньої держави, відповідаючи на запитання росіян, висловив думку, що у Великій вітчизняній війні Росія перемогла б і без допомоги України. Ця заява викликала резонанс в Україні, особливо серед тих, хто не належить до партії влади, однак на офіційному рівні коментувати слова Путіна не поспішають.

“Я дозволю собі з вами не погодитися, коли ви зараз сказали, що, якщо б ми були розділені, ми не перемогли б у війні. Ми все одно б перемогли, тому що ми країна переможців”, – заявив Путін і, посилаючись на статистику, повідомив, що найбільших втрат зазнала саме РСФСР – більше 70%. “Це означає, що війна виграна, не хочу нікого ображати, за рахунок індустріальних ресурсів РФ. Це історичний факт, це все у документах”, – підсумував Владімір Владіміровіч.

В Україні того ж дня депутати від НУ-НС Ірина Геращенко та Ольга Герасим’юк звернулися до вітчизняного МЗС із вимогою прокоментувати слова російського прем’єр-міністра. На переконання депутатів, висловлювання Путіна принижує пам’ять загиблих українців. А тому виникає резонне запитання: якими ж будуть спільні українсько-російські підручники з історії. Про це, зокрема, говорять і депутатки: “Заява Путіна яскраво свідчить про те, яким буде для Кремля спільний підручник історії, ідея написання якого так ревно підтримується Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України… Очевидно, мета такого підручника одна – нівелювати роль України в новітній історії Європи, переписати її, викласти під кутом зору Кремля”, – цитує “Українська правда” лист парламентарів.

У МЗС же вирішили проковтнути слова Путіна. “Безпосередньо заяви Путіна окремо ми не коментуємо. Немає сенсу коментувати. Питання нашої перемоги у війні не питання дискусії. Ми виходимо з того, що перемогу у Великій вітчизняній війні здобули всі без винятку народи Радянського Союзу, а тому вони всі мають повне право називатися народами-переможцями і є народами-переможцями”, – повідомив у коментарі “Українській правді” директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин.

Однак розмова про народи-переможці війни викликає й образи народів-переможених. Тому тут радше треба було б виступити із заявою про “спільну трагедію народів СРСР”, а не забарвлювати перемогу над фашизмом у національні кольори й займатися її поділом. Сьогодні ж Президент мовчить, хоч у травні цю саму перемогу помпезно святкували, приправляючи масштабними обіцянками турботи про ветеранів.