У вівторок до будівлі Кабінету Міністрів не пустили фотографа одного із видань. Причина – одягнений “не за формою”, не за стилем структури. А внутрішні норми вигляду в уряді змінились із першого жовтня – саме тоді прийняли розроблені міністром Анатолієм Толстоуховим рекомендації щодо дрес-коду. Поради, на думку посадовця, мали б сприяти підвищенню рівня дисципліни, адже зовнішній вигляд державних службовців “свідчить про рівень їх ділової культури, надає їм упевненості у собі, відображається на кар’єрному зростанні”. При цьому рекомендації виходять далеко за межі рамкових норм – описано чимало й детально, а окрім того – це стосується і відвідувачів будівлі уряду.

Чоловікам-службовцям радять мати кілька класичних костюмів, піджак, темні (під тон піджака) брюки, набір сорочок, краватки, білизну, темні довгі шкарпетки, тонкий трикотажний пуловер із У-подібним вирізом чи жилет, туфлі, класичні черевики. До того ж, чоловік повинен мати не менше трьох костюмів: вихідний, робочий, літній. У рекомендаціях описано, у яких випадках (і скільки саме) відстібати ґудзики на піджаку, як саме мають поєднуватись краватки та сорочки, на скільки сантиметрів комір сорочки має бути вищим за комір піджака.

“Одяг повинен відповідати місцю, часу і характеру діяльності державного службовця. Краще вдягатися просто, ніж з претензією. Варто уникати авангардних напрямів і “писку моди”… Слід знайти свій індивідуальний стиль, який потім може варіюватися відповідно до змін моди”, – рекомендують у постанові урядовці. Діловий етикет, наголошують у документі, чітко визначає, що два дні підряд не можна ходити на роботу в одному і тому ж вбранні.

Для того, аби працівниці уряду не порушували робочу атмосферу Кабінету Міністрів, ініціатори введення дрес-коду скомпонували перелік обмежень одягу для жінок-посадовців: не носити вбрання, що повністю відкриває руки, прозорі сукні або блузи; не вдягати надто вузькі та короткі спідниці, сукні, що щільно облягають фігуру, одяг із тканин “у квіточки, малюнки з використанням живописних полотен, друкованих текстів, портретів людей”.

Поради жінкам стосуються не лише вбрання – описано також рекомендації щодо макіяжу, вибору парфумів та прикрас. “Слід стежити за тим, щоб запахи парфумерних та косметичних засобів, якими ви користуєтеся щодня, не змішувалися, оскільки аромати при змішуванні можуть дати зворотній результат. Аромати з амбровими і пряними нотами прийнято використовувати тільки у другій половині дня”.

Скрупульозність, з якою підготовлено рекомендації, справді вражає. Чіткості цього документа могли б позаздрити чимало законодавців. Проте багато описаних рекомендацій є очевидними за належного виховання та навчання. Тобто в уряді радше мали б дбати про підготовчі курси для посадовців, на яких потихеньку опановували б подібні речі. Водночас засвоїли би й інші, необхідніші урядовцям норми.