Минулого тижня розмови про “кабальність” газових договорів із Росією та необхідність зниження прописаних у них цін на газ отримали черговий поштовх. Формальний ініціатор змін – Кабінет Міністрів

У середу під час відкриття засідання уряду прем’єр-міністр Микола Азаров повідомив, що нагальною метою Кабміну є перегляд “вкрай не вигідної угоди з Російською Федерацією” і, щоб зреалізувати свої наміри, уряд наполегливо переконуватиме російських партнерів “у необхідності зробити це”, тобто переглянути укладені в січні 2009-го домовленості.

До кінця тижня експерти обмірковували, якими можуть бути (наразі) ймовірні поступки північно-східному сусідові, що неодноразово давав змогу чітко зрозуміти – Росії ця угода вигідна. У п’ятницю ж очільник Міністерства палива та енергетики Юрій Бойко та голова правління НАК “Нафтогаз” Євген Бакулін провели зустріч із головою “Газпрому” Алєксєєм Міллєром. Прес-служба Мінпалив­енерго повідомила, що “сторони обговорили широке коло питань стратегічного співробітництва країн в енергетичній сфері”. Конкретизувати вираховування поступок допомогла прес-служба “Газпрому”, що детальніше розповіла про теми зустрічі. “Особливу увагу приділено питанню створення спільного підприємства “Газпрому” та “Нафтогазу України”. Алєксєй Міллєр та Юрій Бойко обговорили об’єкти, що можуть бути внесені компаніями в СП”, – повідомляють на сайті російського монополіста. Нагадаємо, пропозицію об’єднати дві енергетичні компанії висловив 30 квітня прем’єр-міністр РФ Владімір Путін. Голова правління “Газпрому” Алєксєй Міллєр після цього заявив, що об’єднуватимуть на підставі обміну активами “по всьому газовому ланцюжку”. Український прем’єр тоді ж повідомив, що уряд готовий розглянути таку ініціативу, однак прохолода до експромту (або просто неочікуваність такого кроку) Путіна стала помітнішою у заявах Януковича. Український Президент повідомив, що об’єднання неможливе, зважаючи на той факт, що Росія навряд чи погодиться на паритетні умови, а “якщо 50 на 50 не буде, тоді це не цікаво”. Здавалося, російський колега Віктора Федоровича дав чітко зрозуміти, що рівності у цьому питанні не досягти, оскільки, як повідомив Дмітрій Мєдвєдєв, ціна “Газпрому” – близько 200 мільярдів доларів (за відносно високою оцінкою), а “Нафтогаз” коштує трохи менше, при всій повазі до нього”. Після цього начебто питання об’єднання мало б відпасти, однак сторони просто перейшли до поетапного здійснення ініціативи. Зокрема два тижні тому, 20 серпня, Юрій Бойко та Алєксєй Міллєр зустрілися в Москві задля обговорення ідеї створення СП.

При цьому досі не зрозуміло, чи йдеться про створення одного підприємства (що зреалізується повністю в далекому майбутньому) на базі “Нафтогазу” та “Газ­прому”, що грозить “поглинанням” вітчизняної компанії. Чи розглядається все-таки утворення окремої компанії, що займатиметься питаннями взаємодії та транспортування газу до Європи.

Декларування необхідності зниження цін на рівні уряду свідчить про низку супутніх чинників. По-перше, очевидно, що Азаров не висував би такої мети без попередньої згоди Президента. І загалом ця історія швидше розвивається у партійних інтересах: підняття цін на газ на 50% для населення з початку серпня ґрунтовно зменшила б кількість прихильників регіоналів. Сподівання, що квитанції на оплату послуг (із врахованими підвищеннями) прийдуть пізніше, ніж день виборів до місцевих рад, не вселяють особливого оптимізму, а тому владі необхідні нові ініціативи, хоч і позірні.

По-друге, на противагу раніше озвученим заявам про те, що чергове підвищення цін на газ слід очікувати в квітні 2011-го, що передбачено оприлюдненим Меморандумом між Україною та МВФ, з’явилися повідомлення про те, що цього може і не бути. У четвер, 26 серпня, член Національної комісії регулювання електроенергетики Сергій Дунайло заявив: “Другий етап підвищення цін може бути, а може ні – все вирішать розрахунки, буде видно, якими будуть платежі. З 1 січня ми отримаємо вартість імпортованого з Росії газу, буде затверджений фінплан НАК “Нафтогаз України” – тоді можна буде говорити про необхідність підвищення тарифів”.

По-третє, після зустрічі із Бойком очільник “Газпрому” повідомив, що Москва готова надавати Україні газ за російськими цінами, однак це можливо у випадку об’єднання “Газпрому” та “Нафтогазу”. Міллєр наголосив, що створення СП “стало б дуже важливим чинником передбачуваності, надійності, стабільності поставок газу для споживачів України”, – повідомляє “Українська правда”.

Однак насторожує і той факт, що до подібних перемовин, передусім щодо транзиту палива, майже не залучають третю зацікавлену сторону – отримувачів газу в Європі. Під час зустрічі 20 серпня Бойко попросив гарантій завантаженості газотранспортної системи України: “Ми хочемо отримати гарантії від “Газпрому”, що будуть достатні об'єми транзиту... Переговори з Росією спрямовані на те, щоб ми не залишилися осторонь транспортних потоків російського газу”. Оскільки постачання газу до країн Євросоюзу здійснюється на підставі двосторонніх договорів, то необхідність залучення третьої сторони видається очевидною. Однак навіть те, що ідея створення три­стороннього консорціуму замінена планами сформувати спільне підприємство, є доволі промовистим свідченням настроїв чинної влади. Поза тим, як повідомила минулого тижня “Financial Times Deutschland”, низка європейських країн заявляє, що ціна на російське пальне надто висока, а тому необхідно переглянути контракти. Більше того, 18 серпня Латвія таки домовилася із “Газпромом” про зниження цін на газ, що закуповується для внутрішніх потреб держави. Тобто навіть тоді, коли регіонали подаватимуть перегляд цін своєю перемогою, варто поглянути, що натомість отримав сусідський монополіст.