Уже майже півроку тривають переговори зі сомалійськими піратами, які в ніч на 2 травня захопили балкер "Аріана". Судно належить мальтійській компанії, однак усі 24 члени екіпажу, серед них дві жінки, є громадянами України. Екіпаж лише кілька разів виходив на зв'язок (кінець травня, початок вересня), тому зараз немає реального уявлення про стан захоплених моряків. Щоправда, раз у раз з'являються повідомлення про ситуацію на судні, найчастіше це інформація, отримана із українського посольства у Греції, яке й підтримує постійний зв'язок із корсарами.

Та найчастіше інсайдерські повідомлення про перебіг переговорів лише відтягують завершення процесу. Повчальною мала б стати історія із захопленою 25 вересня 2008 року "Фаїною": коли з'явилася інформація про завершення переговорів до нового року, пірати пригальмували перемовини, а остаточно судно звільнили лише 4 лютого, отримавши 3,2 мільйона доларів. До речі, за інформацією "The Times", це - найбільший викуп піратам.

Заробітку флібустьєрам вистачає: 2009го пірати спробували захопити 126 суден, і у 44 випадках їм це вдалося. За кожне судно вони отримують доволі кругленькі суми. Морські мисливці найчастіше діють за наведеннями. Історія з "Фаїною" поставила багато питань, зокрема і про джерела цих наведень, адже відомо, що за постачання зброї до східноафриканських регіонів триває жорстка конкуренція, а тому дискредитація чужих суден - це дієвий спосіб заволодіти економічним простором.

"Дзеркало тижня" повідомляє, що "українські моряки посідають п'яте місце у світі серед екіпажів торгових суден. І станом на сьогодні - друге місце у світі за кількістю заручників". Посилаючись на працівників спецслужб, ДТ говорить про зростання "ринкової вартості" українських моряків в очах піратів. Зрештою, політичні перипетії навколо захопленої "Фаїни" мають стати своєрідним антиприкладом, уроком тих дій, яких варто уникати у подібних ситуаціях, бо транспарентність перемовин грає лише на користь піратів.

Найкращим способом боротьби, як відомо, є превентивні перестороги. Тому зараз тривають розмови про створення багатонаціональних морських сил. До прикладу, нещодавно голови МЗС країн Євросоюзу ухвалили рішення про продовження місії в Аденській затоці (на північ від Сомалі), окрім того, у НАТО вирішили боротись із піратами не лише на морі, там підтримали ініціативу застосовувати авіа­удари по берегових осередках піратів. Раніше повідомляли про приєднання української флотилії до сил швидкого реагування НАТО у 2011 - 2012 роках. Однак, за оцінками екс­міністра оборони Юрія Єханурова, перебування одного корабля біля берегів Сомалі потягне на 35 мільйонів гривень щомісяця. Хоча 19 жовтня речник МЗС Валерій Джигун заявив, що невдовзі МЗС представить програму боротьби із піратством.

Попри це, найважче у ситуації із "Аріаною" родичам захоплених моряків. Два тижні тому вони оприлюднили своє звернення до Президента, прем'єр­міністра та керівництва Верховної Ради, з якого можна зрозуміти, що захоплення громадян у заручники - це своєрідна перевірка придатності держави. Чи довіряють їй громадяни, щоб зачекати, поки держава робить свою справу; чи достатньо компетентна держава на міжнародній арені, щоб якісно вирішити такі ситуації; чи зможуть, у разі потреби, силові структури втрутитись у ситуацію чи працювати на випередження? Відповіді на ці питання кожен з нас може дати сам...