Менш ніж за тиждень від призначення головою української делегації в мінській Тристоронній контактній групі (ТКГ) перший президент України Леонід Кравчук вже встиг роздати цілу купу інтерв’ю різним ЗМІ. Навіть вже виступив на російському телебаченні, в ефірі програми кремлівської пропагандистки Скабєєвої. Кравчук робить багато заяв, висловлює начебто свої ідеї, але ніяк їх не пояснює.

Так, він стверджує, що окупованим територіям Донбасу можна буде надати «особливу систему управління», але не пояснює, що це може означати і чим відрізнятиметься від «особливого статусу». Заявляє про вільну економічну зону для Донбасу, але і щодо цього питання не дає чітких пояснень. Загалом всі заяви Кравчука зводяться до того, що потрібно шукати компроміси, які не зашкодять українському суверенітету.

Але тут постає головне питання: а хіба Кремлю, який вже сьомий рік продовжує війну проти нас, потрібні компроміси? Тим паче такі, які не знищать наш суверенітет і не закриють всі шляхи для розвитку української держави?

Всі ці заяви Кравчука не мають значення, окрім того, що в дечому розкривають наміри нинішньої української влади щодо подальших перемовин з Путіним. Власне всі рішення щодо якихось «компромісів» ухвалюватимуться між Путіним і Зеленським і аж ніяк не в рамках ТКГ. І, на жаль, нинішній український президент підігрує господарю Кремля. Зеленського влаштовує нинішнє гібридне «перемир’я» на Донбасі. Замість того, щоб на весь голос кричати про хоч і поодинокі, але щоденні обстріли позицій українських військових, Зеленський продовжує переконувати всіх нас, що це рух до миру. Хоча усім зрозуміло, що коли Кремлю потрібно буде підвищити ставки, то ворожі атаки стануть масованішими.

А поки українська влада потрапила на кремлівський гачок: «перемир’я» одностороннє, бо українські військові не відповідають на ворожі атаки, самі домовленості щодо цього «перемир’я» містять небезпеки примусу до прямих перемовин з так званими представниками ніким не визнаних «Л/ДНР», якщо Росія проштовхне своїх маріонеток до складу Спільного центру з контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК). І ще один важливий момент, на який звертає увагу колишній представник України в політичній підгрупі ТКГ Роман Безсмертний: умови цього «всеосяжного перемир’я» фактично фіксують нову лінію фронту порівнянні з мінськими домовленостями. «Говориться про заборону певних «агресивних дій» по «лінії розмежування», лінії фронту, а внизу роз'яснення, що таке «агресивні дії»: це просування, зміна лінії фронту. Що за цим стоїть? Згадайте, будь ласка, яка лінія розмежування є в Мінських документах і кому зараз належить Дебальцево? Таких населених пунктів більше 30, великих і малих. Фактично, цим документом зафіксована нова лінія фронту. І до цього, побачите, через декілька тижнів Росія повернеться. Вона нагадає Києву про ці позиції. Це буде ще один інформаційний удар по позиції Зеленського… З українського боку працюють люди, які на фаховому рівні не можуть тлумачити ось цих моментів», – зазначив Роман Безсмертний в ефірі телеканалу Еспресо.

І ось такій абсолютно непрофесійній владі дуже вигідним стало залучення Кравчука до ТКГ, бо він, як статусна фігура може з одного боку виправдовувати пошуки Зеленським миру в очах Путіна, з іншого – просто створювати інформаційний шум поки будуть ухвалюватися найважливіші рішення.

Після того як перший президент України Леонід Кравчук став головою української делегації в ТКГ, Зеленський разом з головним ідеологом домовленостей з Кремлем головою Офісу президента України Єрмаком також вирішили запросити для роботи в ТКГ і першого прем’єрміністра Вітольда Фокіна. Той у ЗМІ вже заявив, що він погодиться на таку пропозицію і вже навіть разом з Кравчуком зустрівся із рештою української делегації в ТКГ. На цій зустрічі він заявив про «народ Донбасу», а ще раніше говорив про те, що треба їхати на окуповану території, поговорити там з людьми і знайти можливість піти їм назустріч. Хоч Фокін і говорив про те, що «йти назустріч» треба без шкоди для інтересів та суверенітету України, однак знову ж таки, сама постановка питання щодо прямих перемовин з маріонетками Кремля – це велика небезпека. Але це у стилі Зеленського, який грається на якихось аспектах моралі й забуває про те, що він є президентом і має відстоювати інтереси держави.

Можна сказати, що Кравчук, Фокін, зрештою й Зеленський – це «радянські люди», котрі не можуть відкрито виступити проти Кремля. Вони не можуть чи навіть не хочуть зрозуміти суть і небезпеку кремлівської агресивної імперської політики. І зараз Кравчук з Фокіним просто переймуть роль коміка Сивохи у «пошуках діалогу» з окупованим Росією Донбасом.

«Кравчук – з генерації президентів, які піддалися на манівці Кремля. Його молдавський колега Мірча Снєгур вів прямі переговори з керівниками окупованого Росією Придністров'я. Його грузинський колега Едуард Шеварднадзе вів прямі переговори з керівниками окупованих Росією автономій Грузії. Результат – і через майже три десятиліття після початку конфлікту територіальну цілісність Грузії і Молдови не відновлено і неясно, коли взагалі буде відновлено. А ось інший президент часів Кравчука – хорват Франьо Туджман – ніяких переговорів із маріонетками сусідній Сербії не вів і свою територію звільняв. Через 25 років після закінчення війни на Балканах Хорватія – не просто країна з відновленою територіальною цілісністю, а й член Євросоюзу і НАТО. Молдова, Грузія і Україна можуть про це лише мріяти. В українців простий вибір – піти по дорозі Снєгура і Шеварднадзе і на десятиліття застрягти у очікуванні дива, якого все одно не буде або піти шляхом Туджмана і захистити свою країну. У цього вибору немає і не може бути альтернативи – щоб там Леонід Макарович не вигадував», – зазначає на своїй сторінці у Facebook відомий український журналіст, політичний оглядач Віталій Портников.

І справа тут не у віці. Як уже зазначалося, президент Зеленський вже неодноразово демонстрував, що він також може піддатися Кремлю. Як і багато «слуг народу», котрих Зеленський привів у парламент. От перший віцеспікер парламенту, ще один «новий політик» Руслан Стефанчук в нещодавньому інтерв’ю виданню «Фокус» дав зрозуміти, що не виключає проведення всеукраїнського референдуму щодо питання особливого статусу для окупованого Донбасу.

Розуміють «слуги народу» чи ні, але кожен такий натяк від представника української влади щодо якихось референдумів по особливому статусі Донбасу, чи як ми вже чули раніше швидких виборів на окупованих територіях, чи прямих перемовин з так званими «Л/ДНР» – це гра на Кремль. Президентська команда може мати на меті залучення на свій бік проросійського електорату перед місцевими виборами, однак вона все більше налаштовує проти себе активну частину українського суспільства. Нинішня влада фактично змушує активних громадян виходити на вулиці з протестами проти ймовірної капітуляції перед Кремлем. А російську владу влаштує дестабілізація ситуації в Україні й без особливого статусу Донбасу…

Тиск Кремля на українську владу може тільки зростати. Нещодавно стало відомо про лист заступник голови Адміністрації президента РФ Дмитра Козака (який є куратором окупованих територій Донбасу) до радника канцлера Німеччини. І в цьому листі Козак зазначив, що потрібно припинити перемовини радників голів країн «нормандського формату», а натомість передати всі функції щодо таких перемовин главам МЗС чотирьох країн – Росії, України, Франції, Німеччини.

«Нормандський формат існує на рівні лідерів. Тобто лідери на себе взяли політичну відповідальність рухати його вперед. Не буду казати, як рухає Путін, але тим не менш формально це про політичну відповідальність. Звичайно, щоб готувати зустрічі, переговори лідерів, телефонні розмови, яких було чимало, і саміти, потрібна взаємодія на рівні дипломатичних радників. Зараз ця ситуація з боку України є зовсім іншою, оскільки пан Єрмак не є класичним дипломатичним радником. Тим більше, що зараз він займає посаду голови Офісу президента, і має поєднувати свої завдання ще з внутрішнім порядком денним. А справа дипломатичного радника, як на мене, це 24/7. В листі Козака йдеться про передачу щонайменше частини цих переговорів на рівень міністрів закордонних справ. Цей формат завжди існував. Він проводився в різних варіантах або в Берліні, або в Парижі. Були випадки, коли він тривав достатньо довго, були випадки, коли Лавров відверто демонстрував, що у нього немає жодного мандату і це тільки обмін заявами», – зазначив в ефірі Радіо Свобода колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Він також звернув увагу на те, що так само як і Єрмак з боку України, Козак від Росії не є класичними дипломатичними радниками, «тому говорити, що цей формат зараз функціонує саме як формат дипломатичних радників доволі кепсько».

Експерти зазначають, що такий демарш Козака свідчить про чергову зміну тактики перемовин від Кремля. Козак на початку цього року перейняв «кураторство» над окупованим Донбасом від колишнього помічника Путіна Суркова. І тоді експерти, як в Україні, так і в Росії, зазначали, що Козак буде використовувати більш м’яку тактику перемовин на відміну від Суркова, однак у будь-якому випадку стратегічна мета Кремля не змінюватиметься – це повернення впливу на Україну.

«Думаю, що сам Козак розчарований тим, як склалася доля його переговорів з Єрмаком. Виходить, що, з точки зору Москви, тактика Суркова була правильною. Тобто жорстке опонування, вибудовування жорсткої лінії щодо України. І тепер виходить, що Єрмак, який зробив ставку на таку розрядку, виявився, з точки зору Кремля, ні з чим. Тепер йому, можливо, доведеться повертатися до сурковської лінії. Передусім це лінія жорсткого тиску в плані виконання політичної частини Мінських угод, як їх розуміють у Москві. Тобто проведення виборів на Донбасі до передачі контролю над державним кордоном українській стороні – фактично повернення Донбасу до складу України на російських умовах. Стояти на цьому твердо і не поступатися, не шукати компромісних варіантів, при цьому максимально прагнути, щоб звести переговори до прямих перемовин між Україною і самопроголошеними республіками Донбасу. При цьому продовжувати політику посилення присутності Росії на цих територіях», – зазначив в ефірі Радіо Свобода аналітик московського Центру Карнегі Костянтин Скоркін.

Своєю чергою глава Служби зовнішньої розвідки України Валерій Кондратюк у статті для «Дзеркала тижня» зазначає, що зараз на Козака має вплив ідеолог «русского мира» Костянтин Затулін, який нашіптує Козаку ідею покласти в основу російської стратегії на українському напрямку «грузинську або молдавську модель». Йдеться про те, щоб Затулін нібито налаштовує Козака на довгі переговори і створення моделі, за якої Донбас фактично буде незалежним, але залишатиметься в складі України і впливатиме на рішення центральної влади.

Від будь-яких змін тактик мета Кремля залишиться незмінною. Українській владі потрібно забути про всі свої обіцянки швидкого миру, припинити лепет про пошуки компромісів і нарешті тверезо оцінити ситуацію.