Водночас потрібно і зауважити, що, до прикладу, керівник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко вважає, що мало що змінюється. “У 92-ій статті Конституції є 13-ий пункт, що територіальний устрій встановлюється законом. Тепер вони залишають 13-ий пункт без змін, а в 16-ий дописують фактично те саме, що адміністративно-територіальний устрій встановлюється законом, як і правовий статус адміністративно-територіальних одиниць. З правової точки зору це те саме. Правовий статус одиниць – це і є визначення адміністративно-територіального устрою. Я давно казав, що якщо хочеться комусь встановити відмінний статус, то це можна було за Конституцією робити і раніше. Так і вчинили в 2014 році. Тому я не бачу підстав говорити, що в цьому плані принципово щось змінюється”, – зазначив Ігор Коліушко в коментарі ВВС-Україна. Він також зауважив, що в законопроєкті є і багато позитивних моментів, однак “дивує, чому проєкт з’явився несподівано, чому не відбулось хоч якогось обговорення і представлення авторами. Ця дикість процедури підготовки законопроєктів про зміну Конституції, яка повторюється вже при другому президентові, шокує”. 

У будь-якому випадку, поки нинішня влада налаштована миритися із Путіним (а президент Зеленський дав зрозуміти, що таке бажання в нього не зникло) і чітко не пояснює своєї стратегії, подібні ініціативи щодо конституційних змін виглядатимуть небезпечно.

Як уже зазначалося, загальна концепція запропонованих Зеленським децентралізаційних змін дуже схожа на пропозиції попереднього президента Порошенка. Адміністративно-територіальний устрій нашої держави мав би змінитися. Нижньою ланкою має стати об’єднана територіальна громада. Не буде районів, натомість кілька громад об’єднуватимуться в округи. Але залишаться області, в які об’єднуватимуться округи. Аналітики порталу Слово і Діло підготували інфографіку, щоб наочно продемонструвати, які зміни адміністративно-територіального устрою можуть нас чекати.

Ми ж зараз докладніше зосередимося на тому, що замість голів місцевих держадміністрацій мають з’явитися префекти. Замість самих держадміністрацій – офіси префектів. Призначати префекта буде президент за погодженням з урядом. Обіймати посаду префект може лише три роки і не більше одного терміну, весь цей час він підконтрольний і підзвітний президенту та уряду. Здавалося б, нічого особливого, от тільки префекти можуть отримати більший вплив на місцях, аніж зараз мають голови державних адміністрацій.

У президентському законопроєкті йдеться про те, що префекти зможуть зупиняти дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду. А якщо префект вирішить, що рішення місцевої влади створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, то президент за поданням префекта зупиняє дію відповідного акта з одночасним зверненням до КС, тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого. КС має перевірити конституційність дій місцевої ради впродовж семи днів У разі визнання КС акта голови громади, ради громади, окружної, обласної ради таким, що не відповідає Конституції, парламент за поданням президента достроково припиняє повноваження голови громади, ради громади, окружної, обласної ради та призначає позачергові вибори. Якщо ж КС не виявить порушень, то президентський указ про тимчасове припинення повноважень представників місцевого самоврядування втрачає чинність.

Тут виникає багато запитань. До прикладу, а якщо КС не винесе рішення впродовж семи днів, то скільки на місцях зможуть керувати тимчасові державні уповноваженні? Це в президентському законопроєкті не врегульовано. А якщо префекти цілеспрямовано зловживатимуть поданнями на місцеву владу, яка просто не до вподоби президенту?

Та навіть без цього термін повноважень місцевих депутатів становитиме не п’ять років, як зараз, а чотири (також і для голів громад), а голови окружних та обласних рад повинні змінюватися кожного року.

“Зміни не стосуються децентралізації. Нею тут навіть і не пахне. Зараз районна та обласна ради, як і органи місцевого самоврядування, можуть висловити недовіру голові відповідної районної чи обласної адміністрації, після цього голову мають знімати. Після змін все відбуватиметься навпаки. Той, хто був головою адміністрації і буде префектом, отримує можливість за рішенням президента усувати від повноважень голову громади чи раду. Президент фактично призначає свого “смотрящєго” за містом, за районом, за областю. Префект – це не представник держави, це представник однієї конкретної людини, президента. Уряд має формально ініціювати його призначення. Далі сам уряд вже не може змінити префекта, він має вносити подання президенту. Президент хоче розглядає, хоче ні. Якщо це його людина, він може і не розглядати. Щоб залишитись на посаді, префекту потрібно бути у хороших відносинах з президентом, на політику уряду він може просто не зважати. Для українців буде незрозуміло, а чого всі мери і всі громади стараються бути такими лояльними до президента? А в них просто не буде іншого виходу”, – пише Українська правда із з посиланням на аналітика громадської організації “ЦентрUA” Назара Заболотного.

Подібні думки поділяє й юрист-конституціоналіст, екснардеп Юрій Ключковський. “Префекти займаються контролем і координацією органів місцевого самоврядування. А в законопроєкті їм пропонують надати право регулювати функціональні зобов’язання обраних на виборах органів місцевої влади. Це не відповідає світовій практиці інституту префектів”, – зазначив Ключковський в коментарі інтернет-виданню Апостроф.

Що ж, Володимир Зеленський визначив свій законопроєкт як невідкладний. Вже цього тижня нардепи можуть відправити документ на розгляд КС. Ця історія тільки розпочинається, тож потрібно буде уважно стежити за тим, якими будуть настрої у парламенті.