Вже відомо, що перше урочисте засідання Верховної Ради України (ВРУ) IX скликання відбудеться 29 серпня. Таке рішення ухвалила підготовча група з числа новообраних нардепів. Загалом у цій групі, що зараз вирішує організаційні питання щодо запуску роботи нового скликання парламенту, 17 представників партії “Слуга народу”, троє від “Опозиційної платформи – За життя”, по двоє від “Батьківщини” та “Європейської солідарності”, один від “Голосу”. Очолив підготовчу депутатську групу перший номер виборчого списку “Слуги народу” Дмитро Разумков, його перший заступник – також представник президентської партії Руслан Стефанчук, секретар – представник партії “Голос” Ярослав Железняк.
Нагадаємо, що у новому скликанні парламенту партія “Слуга народу” матиме 254 депутати, “Опозиційна платформа – За життя” – 43, “Батьківщина” – 26, “ЄС” – 25, “Голос” – 20. Десять майбутніх нардепів представлятимуть позапарламентські партії і ще 46 мандатів здобули кандидати, котрі на позачергових виборах 21 липня балотувалися як самовисуванці.
Було – 27, стане – 22
Що ж, президентська партія імені телесеріалу готується командувати усім в парламенті. Вони вже представили свій план щодо реорганізації комітетів ВРУ. Після об’єднання одних і перейменування інших загалом кількість парламентських комітетів має зменшитися із 27 до 22. Питання розподілу комітетів ВРУ насправді є важливим, адже через комітети мають проходити усі законопроекти перед голосуванням у сесійному залі.
Ось список комітетів від “слуг народу”, опублікований у фейсбуці керівницею пресофісу президентської партії, майбутнім нардепом (112-й номер у виборчому списку “Слуги народу”) Євгенією Кравчук після першого засідання підготовчої депутатської групи ВРУ IX скликання 9 серпня:
1. Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики.
2. Комітет з питань бюджетних відносин.
3. Комітет з питань економічного розвитку.
4. Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики.
5. Комітет з питань освіти, науки та інновацій.
6. Комітет з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, деокупації Криму, прав людини, національних меншин, міжнаціональних відносин.
7. Комітет з питань цифрової трансформації.
8. Комітет з питань правової політики.
9. Комітет з питань аграрної та земельної політики.
10. Комітет з питань антикорупційної політики.
11. Комітет з питань правоохоронної діяльності.
12. Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.
13. Комітет з питань інфраструктури.
14. Комітет з питань державного будівництва, місцевого самоврядування, регіонального розвитку, містобудування та житлової політики.
15. Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
16. Комітет з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування.
17. Комітет з питань екологічної політики та природокористування.

18. Комітет з питань свободи слова.
19. Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України.
20. Комітет з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.
21. Комітет з питань інтеграції України з Європейським Союзом.
22. Комітет з питань соціальної політики.
Комітетські ігри
Бачимо, що у новій Раді буде низка “укрупнених” комітетів, низка нових і не буде окремих комітетів з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; з питань промислової політики та підприємництва; з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму та комітету в справах ветеранів та осіб з інвалідністю.
Мовляв, президентська партія внесла свою пропозицію, а решта майбутніх парламентських політсил ще можуть висловлювати своє бачення. Та чи матиме будь-яка із решти майбутніх парламентських фракцій якийсь вплив на ухвалення остаточних рішень? Насправді “слуги народу” можуть демонструвати, що ініціюють дискусії, але рішення можуть ухвалювати самостійно. ЗМІ вже навіть оприлюднювали (з посиланням на свої джерела у президентській партії) попередній список від “Слуги народу” двадцятки ймовірних керівників парламентських комітетів. Але у цьому списку як мінімум троє-четверо осіб можуть вважатися претендентами на посади й у виконавчій владі, тому дочекаємося власне початку роботи нового парламенту, формування комітетів й уряду, й тоді вже проаналізуємо розподіл парламентських комітетських посад серед “слуг народу”.
Поки ж звернемо увагу на те, що президентська політсила, як заявив у ефірі “Радіо Свобода” майбутній парламентар Андрій Мотовиловець (98-й номер виборчого списку “Слуги народу”) начебто готова віддати решті партій посади керівників двох комітетів – з прав людини (очевидно, той що і з питань реінтеграції Донбасу) та свободи слова, а також посаду віце-спікера ВРУ.
Показово, що президентська політсила, принаймні за попередньою інформацією, не збирається віддавати опозиції регламентний комітет. Що вже казати про такий “ласий шматок”, як до прикладу, бюджетний комітет. Звичайно, важко говорити про якийсь контроль за фракцією влади, якщо вона матиме монобільшість у парламенті, але команді Зеленського принаймні можна б було зробити вигляд, що вона, на відміну від всіх попередніх партій влади, готова до контролю з боку опозиції. Готові дотримуватися неписаних правил, які в Україні так і не були законодавчо закріплені. В нас так і немає закону про опозицію, і це “заслуга” також і низки людей із “вчорашньої” влади, що зараз знову залишаються у меншості. Не подбавши про цивілізовані правила парламентської роботи, коли у них були такі можливості, зараз вони дозволяють плювати на них і “Слузі народу”. І в президентській політсилі вже дали зрозуміти, що закон про опозицію для них не є пріоритетним. Тож нова влада, як і майже всі попередні, одразу зазіхає на усі ключові комітети ВРУ, залишаючи опозиції найменш “популярні”, і найменш “хлібні”.
“Опозицією стає не та партія, яка перша сказала, що вона опозиція, а опозицією є ті фракції, які не входять до коаліції. Стосовно того, яким чином мають розподілятись посади, наприклад, у Верховні Раді, я вважаю, що регламентний комітет має бути відданий одній з опозиційних фракцій. Я вважаю, що можна розглянути варіант віддати антикорупційний комітет одній з опозиційних фракцій. І оця історія з комітетом реінтеграції, прав людини і свободи слова, мені здається, що тут є системна помилка у представників нової більшості, якщо вони хочуть комітет в сфері інтеграції зробити, але права людини, свободи слова і національні меншини треба об’єднувати в один окремий комітет і віддавати його так само опозиції. Також опозиції має бути віддана Рахункова палата, уповноважений зі справ людини”, – зазначив в ефірі телеканалу “Прямий” експерт з конституційного права Богдан Бондаренко.
Зрештою, у новій Раді матимемо дуже різну опозицію. Виходить так, що якщо “слуги народу” не створять ні з ким коаліції (а фракція, яка складає монобільшість матиме права коаліції), то решта майбутніх фракцій – Опоплатформа, “Батьківщина”, “Європейська солідарність” і “Голос” – будуть опозицією. Хоча тут існують різні варіанти: ті ж “Батьківщина” та “Голос” хоч і по-різному, але певний час “танцювали” в бік союзу із “Слугою народу”, хоч це і було ще до нищівної перемоги президентської партії на мажоритарних округах. Зараз ні в “Батьківщини”, ні тим паче в “Голосу” немає так званої “золотої акції” для формування коаліції. “Слуги народу” вже самі собі коаліція і не приховують, що насамперед домовлятимуться про вступ до своєї фракції самовисуванців.
Тож як різношерсті опозиціонери ділитимуть парламентські посади, які з “царського плеча кидають” кидає їм “Слуга народу”? “Є політична партія, яка буде, скоріше за все, складати більшість. Можливо, хтось приєднається, можливо, ні. Інші політсили є представниками опозиції. Вважаю, було б коректно, щоб не ми як політсила, яка є представником влади, а опозиція між собою визначилася, хто на яку позицію буде претендувати. Це логічно, правильно, демократично і толерантно... Сподіваюся, опозиція у Верховній Раді буде знаходити точки дотику”, – ось що нещодавно заявив в ефірі телеканалу “112 Україна” перший номер виборчого списку “Слуги народу” Дмитро Разумков.
Зрозуміло, що опозиційні партії так легко спільної мови не знайдуть. Цікаво буде поспостерігати, за якою процедурою і чи відповідно до регламенту відбуватиметься призначення на парламентські посади. В “Слузі народу” просто дали зрозуміти опозиції: ви там собі думайте над трьома кандидатурами, а ми вже потім вирішимо кого захочемо чи не захочемо призначати.
фото: lb.ua
Контроль за президією
Водночас, Українська правда із посиланням на свої джерела повідомляє, що “Європейська солідарність” і “Голос” поки відмовляються від посади віцеспікера ВРУ. Інша ситуації із “Опоплатформою”. Та чи може втілитися у реальність “страшилка”, яка вже певний час “гуляє” в інформпросторі: кум Путіна Віктор Медведчук – у президії ВРУ? Щодо цього зауважимо, що співголова “Опозиційної платформи – За життя” Вадим Рабінович, як передає сайт цієї партії, заявив про те, що вони готові запропонувати кілька кандидатур на посаду віцеспікера, але не йдеться про Медведчука. Мовляв, той свого часу вже був і першим віцеспікером, і віцеспікером, але зараз не претендуватиме на місце у президії ВРУ, а зосередитися на “партійній роботі”.
І вже згаданий Дмитро Разумков заявляв про те, що не голосуватиме за Медведчука, і до речі, так само і за Порошенка (в “Слузі народу” полюбляють згадувати їх разом) на посаду віцеспікера ВРУ. Як буде насправді, які будуть кандидатури, як голосуватиме фракція “Слуга народу” – ми це все невдовзі побачимо. Але треба зауважити, що навіть якщо на посаду віцеспікера буде призначено не Медведчука, але іншого представника “Опоплатформи”, то все одно “рускій мір” в такому випадку засяде за президією нашого парламенту. Про такий, м’яко кажучи, не найкращий із ймовірних сценаріїв, як і про великий політичний досвід колишніх регіоналів у порівнянні із “слугами народу” потрібно пам’ятати…
Щодо посад спікера і першого віцеспікера ВРУ, то у “Слузі народу” не приховують, що найімовірнішими кандидатами на ці посади є відповідно Дмитро Разумков і Руслан Стефанчук. На посаду голови президентської фракції у парламенті найбільш вірогідним кандидатом є Давид Арахамія. Водночас відомо про плани “слуг народу” розділити посади голови фракції і голови партії. Власне новим керівником партії замість Дмитра Разумкова може стати Олександр Корнієнко (сьомий номер виборчого списку “Слуги народу”). Керувати фракцією зі 254 депутатів, а з огляду на можливе приєднання ще низки мажоритарників-самовисуванців, то і ще більшою за чисельністю, буде вкрай складно.
З’являлися повідомлення про те, що у голови фракції “Слуга народу” буде аж 15 заступників, і так би мовити “під кожним” із них будуть групи депутатів, розподілених начебто методом жеребкування. Але подібні розмови викликають сміх. Політичні експерти неодноразово зазначали, що партійний список президентської партії і список їхніх мажоритарників формувався різними групами впливу, власне саме від цього і може залежати формування у новому парламенті і внутрішньофракційних груп у “Слузі народу”.
За всіма цими процесами ми ще спостерігатимемо. А що відбуватиметься вже на першому засіданні нового скликання ВРУ? Новообраний парламент має насамперед сформувати тимчасову президію (по одному представникові від кожної партії, що подолала 5% прохідний бар’єр на виборах), сформувати та зареєструвати депутатські фракції, заслухати доповідь голови Верховної Ради України попереднього скликання про стан законодавчої роботи в парламенті, обрати лічильну комісію, обрати нового голову ВРУ, обрати першого заступника і заступника голови ВРУ, заслухати позачергове послання президента про внутрішнє і зовнішнє становище України. Саме таку послідовність передбачає ст.16 Закону “Про регламент Верховної Ради України”. Також у цій статті йдеться про розгляд таких питань: заслуховування доповіді підготовчої депутатської групи, запитання доповідачу і відповіді на них; про комітети; про погоджувальну раду депутатських фракцій; про висвітлення роботи Верховної Ради.
Подвійні стандарти
Вже після першого урочистого засідання новий парламент перейде до наступної, так би мовити рутинної роботи. Зрештою, на одному із наступних засідань дійде і до призначення нового прем’єрміністра. Формально кандидатуру на посаду глави уряду пропонує президенту коаліція. І ще раз нагадаємо, що монобільшість має права коаліції. Далі президент вносить до парламенту подання про надання згоди на призначення прем’єрміністра. Перед голосування у сесійному залі кандидат на посаду прем’єра ще має зустрітись зі всіма парламентськими фракціями, має відбутись і комітетське обговорення кандидатури.
Незважаючи на усі формальності, команда Зеленського вже тривалий час проводить “кастинг” на посаду нового глави уряду. Так, журналістка американського видання Atlantic Council Мелінда Геринг назвала прізвища п’яти ймовірних кандидатів на посаду прем’єр-міністра України. У списку були голова правління НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв, директор із розвитку бізнесу НАК Юрій Вітренко, колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус, секретар РНБО і ексміністр фінансів Олександр Данилюк та колишній заступник глави Національного банку України (НБУ), нині – заступник виконавчого директора МВФ від України Владислав Рашкован. Також в інформпросторі можна знайти повідомлення про те, що на посаду глави уряду претендує заступник керівника Офісу президента з економічних питань Олексій Гончарук. І якщо на початку “публічної прем’єріади” експерти фаворитом вважали Владислава Рашкована, то в останні дні таким вже виглядає Олексій Гончарук. Як повідомляє “Новое время” з посиланням на свої джерела, “кандидатуру Гончарука в Офісі президента розглядають дуже серйозно”.
І що цікаво, колишній голова Дніпропетровської ОДА, бізнесмен Ігор Коломойський в нещодавньому інтерв’ю РБК-Україна фаворитами “прем’єрських перегонів” назвав Юрія Вітренка та Олексія Гончарука.
Можна продовжувати сперечатися про рівень впливу Коломойського на нову владу, і, звичайно, у випадку призначення когось із названих Коломойським людей в інформпросторі продовжуватимуться суперечки щодо того, чиє це було рішення. Але загалом зараз Ігор Коломойський намагається демонструвати, що все знає краще за інших, зокрема і в кадрових питаннях.
Ще один цікавий нюанс: ще раніше Коломойський заявляв про те, що “єдиним достойним міністром в нинішньому Кабміні є Арсен Аваков”, і що він повинен залишитися й у новому уряді. Тут зауважимо, що збереження на посаді глави Міністерства внутрішніх справ (МВС) Авакова було фактично запорукою існування коаліції “на двох” у складі БПП і “Народного фронту” після відставки з посади прем’єрміністра Арсенія Яценюка.
Нагадаємо, що у Арсена Авакова тривалий конфлікт із п’ятим президентом України Петром Порошенком, і вже під час президентської виборчої кампанії, й особливо після неї, глава МЗС все жорсткіше публічно висловлювався із критикою на адресу Порошенка.
І як тут новій владі не зберегти його на посаді? Вже помітно, як представники команди Зеленського застосовують подвійні стандарти, коментуючи можливість когось із “старих” міністрів залишитися в новому уряді. Так, вже згаданий Олександр Корнієнко, ймовірний майбутній голова партії “Слуга народу” в інтерв’ю “РБК-Україна”, опублікованому 12 серпня, в контексті питання щодо реформи децентралізації і можливості того, що в новому уряді залишиться нинішній віцепрем’єрміністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко, заявив: “Я оцінюю як низьку ймовірність того, що там залишаться представники минулої влади. Ми зараз ведемо з вами більше політологічну розмову, тому що за фактом – це сфера відповідальності майбутнього прем’єрміністра… Коли я побачу Зубка у тому списку, я не знаю, що я, як депутат, буду робити, це перше. По-друге, наскільки я розумію, якщо це буде йти мова конкретно про посаду віцепрем’єра з питань децентралізації і ЖКГ або про голову Мінрегіонбуду, то його ще й комітет, у якому я й буду працювати як депутат, буде погоджувати. Знаючи настрої в комітеті, я теж не можу гарантувати, що він буде сприйнятий адекватно, не тому, що до нього особисто є якась претензія. Він, можливо, хороша людина, професіонал. Але просто сам принцип того, що ми хочемо оновити й перезапустити систему державного управління передбачає, що потрібно дати якусь “свіжу кров”.
А вже відповідаючи на наступне питання щодо того, чи допускає Корнієнко можливість збереження в новому уряді Авакова, ймовірний майбутній голова президентської партії одразу забув про необхідність “свіжої крові” і розхвалив главу МВС у стилі Коломойського. “Це політика – треба все допускати… Я ж не можу за фракцію говорити. Це все потрібно розглядати крізь призму оцінки плюсів і мінусів того, що зроблено. Була об’єктивно проведена реформа патрульної поліції. Вона зараз по-іншому працює. Ми просто зараз уже не пам’ятаємо, як були ті “мєнти” і як вони “збивали” по двадцятці з бабусь у переходах, де вони торгували… МВС себе дуже добре проявило під час президентських і парламентських виборів, вони провели велику роботу передусім на майбутнє, тому що вони фактично заклали нові принципи з невідворотності покарання за виборчі злочини”, – зазначив Корнієнко.
Це можна сприймати як інформаційну підготовку до того, що Арсен Аваков залишиться на своїй посаді в складі нового уряду. Та зрозуміло, що від нової влади можна чекати будь-чого. Яким буде новий Кабмін зможемо побачити вже фактично на початку вересня.