Анексію Криму та початок гібридної агресії Російської Федерації на Донбасі в 2014 році Збройні сили України (ЗСУ) зустріли в жалюгідному стані. Всі попередні президенти завзято розпродували величезні запаси зброї та боєприпасів, що дісталися Україні в спадок від СРСР, навіть не замислюючись над тим, що в майбутньому вони можуть знадобитися для захисту незалежності країни. Режим Януковича провадив вже цілеспрямовану політику повного розвалу ЗСУ.

Також не варто забувати про величезні втрати, зокрема бронетехніки, бойових літаків та гелікоптерів, які припали на перші місяці війни, коли на передовій воювали переважно “необстріляні” добровольці. Потім ситуація почала виразно покращуватись. Це стосується бойової підготовки особового складу та обсягів фінансування ЗСУ, що дало можливість не просто розконсервовувати припалу пилом на складах техніку радянського виробництва, але й іноді з нуля відновлювати виробництво на підприємствах Державного концерну (ДК) “Укроборонпром”. Проте багатьох необхідних на фронті речей таки бракувало, тож військова допомога з боку західних союзників, перш за все США та Канади, стала Україні у великій пригоді.

Щойно в червні цього року Палата представників Конгресу ухвалила проєкт закону “Про асигнування на потреби Міністерства оборони США на 2020 рік”, у якому кошторис допомоги, який пропонується виділити для безпекової підтримки України, визначений обсягом 250 млн USD. Із зазначеної суми 50 млн USD має бути скеровано виключно для надання летальної зброї оборонного характеру.

А в травні цього року українська армія отримала від Пентагону два сучасні контрбатарейні радари класу AN/TPQ-36, що призначені для виявлення та визначення координат вогневих позицій ворожої артилерії. Як заявив під час церемонії передачі техніки підполковник армії США Тод Гоф, із 2014 року Сполучені Штати передали ЗСУ вже 13 контрбатарейних радарів. А до кінця вересня цього року до Одеси мають прибути два патрульні катери типу Island, чиї українські екіпажі зараз завершують в США спеціальний курс навчання з експлуатації та обслуговування кораблів.

Але тут варто наголосити, що вся ця допомога надавалася безкоштовно. Й ось нарешті днями у співпраці між двома країнами був зроблений новий крок – Україна вперше звернулася до США із офіційним запитом про закупівлю озброєння, а не його отримання у вигляді безкоштовної допомоги, як це було, скажімо, зі знаменитими протитанковими ракетними комплексами (ПТРК) Javelin. “Це постійна програма, і якщо вас до неї включать, то ви зможете регулярно купувати озброєння у разі потреби, проводячи переговори зі Сполученими Штатами. Важливо купувати зброю, тому що це демонструє вашу серйозність. Це показник і більш високого статусу відносин, і, що набагато важливіше, показник ваших можливостей. Що ви здатні платити за себе, а не тільки брати в борг”, – розповів у інтерв’ю Радіо Свобода експерт Американської ради з міжнародної політики Стівен Бланк, професор Інституту стратегічних досліджень (Strategic Studies Institute) Військового коледжу американської армії (U.S. Army War College).

У Вашингтоні поки розглядають український запит. Водночас обсяг закупівель залежатиме від того, чи Київ купуватиме озброєння в кредит, чи платитиме відразу. І на що вистачить грошей? Аналітики зауважують, що весь бюджет Міністерства оборони України (МОУ) на закупівлю озброєння і техніки не дотягує до 1 млрд USD. На думку Стівена Бланка, українці мали б зосередитися на протикорабельному озброєнні, невеликих військових кораблях, протитанковій зброї, засобах протиповітряної оборони і радіоелектронної боротьби, які дозволили б звести нанівець переваги РФ. “Я думаю, головна небезпека – можливість висадки російського десанту на українському узбережжі із захопленням Маріуполя і просуванням навіть до Одеси. Вона все ще зберігається”, – наголосив Стівен Бланк.

На жаль, значно гірша співпраця з іншим стратегічним союзником України – Канадою. Ще півтора року тому Україна потрапила до списку країн, яким Канада може продавати зброю, а у січні цього року посол України в Канаді Андрій Шевченко заявив, що до кінця 2019-го очікується закупівля гвинтівок п’ятдесятого калібру (стандартизація НАТО) LRT-3. Втім, гвинтівки океан досі не перетнули, а подальша доля угоди, яку оцінювали у майже 800 тис. USD, залишається невідомою.

“Україна представлена на рівні чверті відсотка ринку озброєнь Канади. Для розуміння: у Японії – 1%, а Бельгії – 7,5%. Ще одна статистика, яка важлива для розуміння: Україна має лише 10 експортних дозволів для канадських технологій і озброєння – це той же рівень, що і в Румунії або Австрії. Треба набратися терпіння, якщо ви захочете отримати такі ПТРК, як Javelin чи “Густав”, – розповів журналісту проєкту Донбас. Реалії провідний експерт дослідної організації GLOBSEC (Словаччина) Роджер Гілтон.

Він пояснив, що кількість ліцензій з часом зростатиме, якщо до української влади буде зростати довіра. Під час недавнього візиту в Канаду президент України Володимир Зеленський коротко заявив: “Ухвалено принципове рішення про можливість постачання оборонної зброї та новітньої військової техніки”. Щоправда, про якусь конкретику – ні пари з вуст.

Донбас.Реалії відправив запит із проханням уточнити, про яку техніку йдеться, але з Офісу президента відповіді не отримали. Експерти припускають, що може йтися про бронетранспортери LAV III, озброєні 25-мм гарматою і кулеметами.

“Будь-яка канадська компанія, яка захоче вести бізнес з Україною, повинна мати експортну ліцензію, і це вирішується в кожному випадку окремо. Це означає, що контрактер повинен знати кінцевого замовника, мати окремий договір, який уточнює тип зброї, як його будуть використовувати і для якої мети. Для канадської влади дуже важливо бути впевненими, що зброю, про яку просять, використовують належним чином і з оборонною метою”, – каже Роджер Гілтон.

Щоправда, водночас не варто забувати про солідні обсяги військово-технічної допомоги з боку Канади, адже на війні потрібні не тільки озброєння і боєприпаси. Йдеться про безкоштовне надання Україні засобів індивідувального захисту (касок та бронежилетів), медичних аптечок, спальних мішків, радіостанцій, спеціальної зимової уніформи.

Також у березні цього року Канада вирішила продовжувати тренувати українських військових у межах операції UNIFIER до весни 2022 року. “Україна продовжує демонструвати суттєвий прогрес у питаннях власної безпеки та оборони, однак постійна нестабільність у регіоні доводить важливість та злободенність канадської військової місії. У межах операції UNIFIER Збройні сили Канади й надалі проводитимуть тренування військових та допомагатимуть розбудовувати можливості ЗСУ й безпекових служб України. Тренування, яке проводять Збройні сили Канади, безпосередньо допомагає українському війську та спецслужбам підтримувати внутрішню безпеку та територіальну цілісність, сприяючи регіональній та національній стабільності”, – заявили тоді в міністерстві оборони Канади. Нагадаємо, що в межах місії UNIFIER із 2015 року близько 200 канадських військовослужбовців на ротаційній основі навчають навичкам сучасного бою бійців ЗСУ. За чотири роки через канадське навчання пройшло більше 10 тис. українських військових.

Отож не все так кепсько. Залишається сподіватися, що президент Володимир Зеленський таки недарма побував з візитом у Канаді, й вже незабаром українське військо зможе купувати в Канади летальне озброєння. Принаймні у бійців ЗСУ нарешті з’являться гвинтівки LRT-3.