Прикриваючись пропагандистською завісою щодо “провокації України” в Керченській протоці, Москва почала нарощувати й без того чимале військове угрупування в анексованій Автономній республіці Крим (АРК). 29 листопада російське інформаційне агентство ТАСС повідомило, що в Джанкої заступили на бойове чергування бойові розрахунки дивізіону зенітних ракетних комплексів (ЗРК) С-400 “Тріумф”.

Це вже четвертий такий дивізіон. Аналогічні комплекси заступили на бойове чергування в січні 2017 року (Феодосія), січні 2018-го (Севастополь) та вересні 2018-го (Євпаторія). Зазначимо, що ЗРК “Тріумф” здатна вражати аеродинамічні об’єкти на відстані до 400 км.

Того ж дня, 29 листопада, агентство Інтерфакс з посиланням на джерело в силових структурах РФ повідомило, що у 2019 році Москва планує побудувати в районі Севастополя нову радіолокаційну станцію (РЛС), систему попередження про ракетний напад “Воронеж-М”, а також автоматизовану систему технічного контролю “Рубіж”. Остання призначена для контролю за надводною обстановкою, кожен пост здатний вести до 200 цілей, визначати їхні координати, параметри руху і супроводжувати, використовуючи оптико-електронні системи. Раніше нічого подібного на території півострова не було.

Ще цікавіша ситуація із системою “Воронеж-М”. Її планують створити на базі захопленої під час анексії української РЛС “Дніпро” в околицях Севастополя, яка покривала акваторії Чорного та Середземного морів та регіон Близького Сходу і могла “бачити” пуски ракет різного базування на дальності до 3,5 тис. км.

Проте найбільше занепокоєння викликають плани Москви розмістити в АРК новітні ракетні комплекси С-500 “Тріумфатор” (також відомі під шифром “Прометей”). “Тріумфатор” здатен вражати цілі на висотах від 185 до 200 км, що дозволяє йому збивати міжконтинентальні балістичні ракети і навіть супутники. Максимальна дальність – 600 км, комплекс може одночасно обстрілювати до десяти цілей. “Тріумфатор” озброєний протиракетами 77Н6-Н, які літають із гіперзвуковою швидкістю від п’яти до семи кілометрів на секунду, що дозволить їм здійснювати перехоплення надзвукових крилатих ракет противника. Зрозуміло, що подібні тактико-технічні дані означають, що в разі дислокації в АРК “Тріумфатори” здатні повністю перекрити акваторію Чорного моря та за потреби закрити небо над Балканами та Туреччиною.

Щоправда, наразі це лише плани. Розробник “Тріумфатора” російський концерн “Алмаз-Антей” після анексії АРК обіцяв, що С-500 надійде на озброєння армії РФ уже до кінця 2016 року. Однак віз (тобто “Тріумфатор”) і нині там... Останнє повідомлення про С-500 датується літом цього року, коли російські мас-медіа бадьоро відрапортували про “серйозні успіхи в реалізації проекту” та доручення Путіна “завершити розробку і підготовку до серійного виробництва”. Щоправда, самої установки досі немає.

Причому не в останню чергу проблеми російського військово-промислового комплексу (ВПК) пов’язані з Україною. Ще в травні 2015-го Верховна Рада денонсувала відразу п’ять угод про співпрацю з РФ у військово-технічній галузі, що стало справжнім шоком для російського ВПК. Зокрема, ще на початку 2010-х у рамках модернізації свого флоту РФ розпочала будівництво десятьох нових фрегатів. Оскільки з часів СРСР газові турбіни для бойових суден вироблялись лише в Україні, фрегати планували оснастити саме українськими силовими установками. До початку агресії на Донбасі Москва встигла отримати тільки п’ять газових турбін. Решта п’ять кораблів досі іржавіють на суднобудівних заводах. Проблеми через відсутність комплектуючих українського виробництва виникли і під час виробництва торпед. Завод “Дагдизель”, один із провідних російських виробників торпед для підводних човнів, навіть опинився на межі банкрутства саме через втрату кооперації з українською промисловістю. Судячи з усього, замінити необхідні для виробництва “Тріумфатора” комплектуючі українського виробництва росіяни також не спромоглися.

Тим не менше, Путін продовжує бавитися в “морський бій”, панічно боячись наближення сил НАТО до кордонів РФ. “Українці будують в Бердянську морську базу, і для її захисту перекидають побудовані в Миколаєві катери. У Москві всерйоз побоюються, що в Бердянськ, якщо базу вдасться облаштувати, з дружнім візитом можуть прийти кораблі НАТО, здатні діяти на мілководній азовській акваторії, озброєні потужною ракетною зброєю великої дальності, захищені сучасними комплексами ПРО і ППО. Тоді, наприклад, буде утруднене або взагалі неможливе перекидання корветів з ракетами “Калібр” із Каспійського моря в Чорне і Середземне, і назад – через Азов і канал Волга-Дон, що ВМФ РФ постійно практикує”, – написав у російській “Новой газете” військовий оглядач Павло Фельгенгауер.

Причому керівництво РФ навіть не приховує войовничих планів. Учора, 30 листопада, офіційний речник МЗС РФ Марія Захарова, відповідаючи на запитання про те, чи в ситуації постійних акцій протесту біля російських дипустанов в Україні можливе перенесення консульств РФ із Києва та Львова на окупований Донбас, заявила: “Щодо того, що ви запитали, чи не було думки щодо перенесення кудись цих представництв, розумієте, наш недавній історичний приклад свідчить про те, що іноді не потрібне перенесення, а іноді так виходить, що змінюється статус дипломатичних представництв. У нас, наприклад, було генеральне консульство в Сімферополі, а потім стало представництво МЗС у регіоні. Виходить ось так”. У перекладі з дипломатичної мови на людську, це фактично означає погрозу відкритої окупації тих таки Києва та Львова.

Президент України Петро Порошенко в інтерв’ю німецькому таблоїду Bild, опублікованому 29 листопада, висловив сподівання, що європейські держави підуть на активні кроки, зокрема на посилення санкцій і військовий захист від РФ, щоб допомогти Україні. “Сподіваємося, що держави НАТО готові послати військові кораблі в Азовське море, щоб підтримати Україну і гарантувати безпеку”, – заявив глава держави. Також Петро Порошенко наголосив, що російський президент Путін вважає себе “російським імператором”, а Україну – “колонією” Росії. “Єдина мова, яку він розуміє, – це солідарність західного світу. Ми не можемо приймати агресивної політики Росії. Спочатку був Крим, потім – східна Україна, тепер він хоче Азовське море”, – заявив Президент України.

Схожі очікування під час міжнародної конференції з морської безпеки в Києві 29 листопада висловив командувач Військово-морських сил України (ВМСУ), адмірал Ігор Воронченко. “Я, як командувач ВМСУ, висловлюю сподівання, що світова спільнота ухвалить рішення і визнає, що була проведена агресія проти держави України. У зв’язку з цим і згідно з нормами конвенції Монтре, а саме 19 пунктом, будемо намагатися просити закриття протоки Босфор Турецькою республікою. Для того, щоб росіяни знали, як порушувати норми міжнародного права”, – наголосив пан Воронченко.

Щоправда, з огляду на своєрідну політику президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, який, перебуваючи на чолі держави-члена НАТО, активно свариться зі Сполученими Штатами, а з іншого боку демонструє “дружні стосунки” з Путіним, навряд чи рішення про закриття Босфорської протоки буде ухвалене.

P.S. Учора, 30 листопада, в столиці Аргентини Буенос-Айресі розпочався 2-денний саміт G20, на полях якого попередньо була запланована зустріч Путіна і Трампа. Однак останній заявив, що вирішив скасувати цю зустріч після вивчення докладного звіту про інцидент із захопленням українських кораблів. “Беручи до уваги той факт, що українські судна і моряки не були повернуті в Україну з РФ, я вирішив, що для всіх сторін буде краще скасувати мою заплановану зустріч з президентом Путіним в Аргентині”, – написав лідер США на своїй сторінці в Twitter.