Поліція Словаччини повідомила, що вперше висунула громадянину країни обвинувачення в участі в бойових діях на сході України на боці підтримуваних Російською Федерацією (РФ) бойовиків. Минулого місяця суд в Белґраді засудив за участь у війні на Донбасі одразу 28 громадян Сербії. Ще в липні цього року Головна військова прокуратура (ГВП) України передала в Міжнародний кримінальний суд (МКС) списки всіх встановлених іноземців, які воювали на боці терористичних “республік” на Донбасі. “Ми передали списки не тільки сербів, але й усіх іноземців: італійців, іспанців, албанців. Їх там чимало, вони називаються ротами, взводами. Їх там може бути 10-15 осіб, але сумарно їхня кількість становить кілька сотень людей”, – заявив тоді очільник ГВП Анатолій Матіос.

Про те, що на боці самопроголошених “народних республік” на Донбасі воюють сотні громадян іноземних держав (наголосимо, йдеться не тільки про громадян РФ. – “Львівська Пошта”) відомо вже давно. Час від часу то Генеральна прокуратура України (ГПУ), то Служба безпеки України (СБУ) оприлюднюють списки з прізвищами, датами народження та громадянством. Однак досі реальне покарання отримали лише одиниці прихильників Путіна, які не просто пропагували ідеї “руського міра”, а реально вбивали українських солдатів.

Навіть останні повідомлення дуже суперечливі. На громадянина Словаччини за обвинуваченням “у веденні бойових дій у складі організованої озброєної групи на території іншої держави” загрожує позбавлення волі на строк до восьми років. Однак є важливе уточнення: у разі повернення на батьківщину.

Із 28 засуджених сербів лише чотири особи отримали реальні строки, інші – лише умовне покарання. Показовим можна вважати історію 32-річного Стевана Мілошевича, який після укладення угоди зі слідством та отримання умовного терміну в п’ять років знову… повернувся на Донбас. “Він опиниться у в’язниці лише в разі, якщо проти нього буде порушено нову справу. Якщо засуджена особа протягом п’яти років знову порушила закон, то необхідно розпочати карну справу за це порушення й винести вирок або дійти згоди про визнання провини. Тільки тоді можна скасувати попередній умовний вирок й винести новий”, – розповіла Радіо Вільна Європа Тетяна Секуліч, речник Громадської прокуратури в Бєлграді.

З одного боку, “покарання” найманців нібито існує. Так, минулого року суд у Манчестері засудив громадянина Великої Британії, який воював у складі незаконних збройних формувань ЛДНР, до п’яти років і чотирьох місяців в’язниці, цього року до різних строків тюремного ув’язнення були засуджені 15 громадян Молдови, триває слідство проти бойовиків у Латвії, Чехії, Австрії. В Італії в серпні цього року розкрили цілу організацію, що вербувала найманців для війни на Донбасі. Під арештом опинилися троє: італієць, албанець та молдованин. Ще трьох громадян Італії заарештували заочно, бо вони перебувають за межами країни, ймовірно, на непідконтрольній Україні частині Донбасу. Однак насправді реальні покарання отримали одиниці. “Нагадаю про подвійні стандарти з боку інших держав, які іноді застосовуються до України. Найманство на території суверенної держави карається законом усіх держав, звідки вони приїхали. Але ми чомусь не чули про масові процеси проти цих осіб”, – бідкався свого часу очільник ГВП Анатолій Матіос.

Цьому є принаймні дві причини. Перша – хоча законодавство практично всіх держав передбачає кримінальне покарання за найманство (тобто участь в бойових діях за винагороду), довести його вкрай складно. Зрозуміло, що платіжні відомості батальйонів ДНР чи ЛНР навряд чи колись потраплять до рук іноземних слідчих. Відповідно, кожен іноземець може, щиро дивлячись в очі суддям, стверджувати, що воював “за ідею”, що з юридичної точки зору означає, що він був не “найманцем”, а “добровольцем”. А це в кримінальному кодексі більшості принаймні європейських країн передбачає хіба умовне покарання.

Не допоможе й міжнародне правосуддя. На початку статті ми згадували про передачу Україною в Міжнародний кримінальний суд списку всіх встановлених іноземців, які воювали на боці ОРДЛО. “Підставами для розгляду позову в МКС є лише агресивна війна, важкі порушення воєнного права, геноцид та злочини проти людства… Лише той факт, що хтось є найманцем, сюди не належить. Тобто сама участь у бойових діях навряд чи може прирівнюватися до важкого порушення міжнародного воєнного права. Тобто я не бачу тут шансів”, – пояснював свого часу Німецькій хвилі Маттіас Гартвіґ, експерт з Інституту міжнародного права німецького товариства імені Макса Планка.

Друга причина, на жаль, надзвичайно прикра – безпорадність власне української Феміди, яка не здатна дати собі раду з одним-єдиним іноземним найманцем, чия участь в бойових діях на стороні терористів доведена, і який був затриманий на українській території. Йдеться про 36-річного громадянина Бразилії Рафаеля Маркуса Лусваргі. Колишній солдат Французького іноземного легіону та співробітник бразильської військової поліції у вересні 2014 року транзитом через Москву прибув на тимчасово окуповану територію України, де приєднався до бандформування ЛНР “Прізрак” на чолі з нині покійним Олексієм Мозговим, де став командиром загону “Вікінг”, сформованого з іноземців.

Після поранення в ході боїв за Донецький аеропорт бразилець чомусь вирішив повертатися на батьківщину через Київ, де й був затриманий. 25 січня 2017 року Печерський суд Києва визнав Лусваргі винним в участі в діяльності терористичної організації та не передбачених законом збройних формуваннях. Вирок – 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Яким же було здивування журналістів Радіо Свобода, які наприкінці квітня 2018 року виявили бразильського терориста… в Свято-Покровському Голосіївському монастирі Української православної церкви Московського патріархату в Києві, де він буцімто готувався стати ченцем. Через кілька днів бразильця скрутили представники праворадикальної організації “С14” та партії “Національний корпус” і доставили його до СБУ.

Як виявилося, ще в серпні 2017 року Апеляційний суд Києва скасував вирок Печерського суду та відправив справу Лусваргі на новий розгляд, причому жодних повідомлень про це чомусь не було.

Зате почалися традиційні українські міжвідомчі “гойдалки”. Представник прокурор пояснив, що бразильця випустили із СІЗО, бо планували обміняти на українських військовополонених, яких утримують в ОРДЛО. Проте обмін так і не відбувся, а разом з тим бразилець не повернувся назад за ґрати. Натомість у СБУ спростували підготовку Лусваргі до обміну, оскільки не мають права вимінювати громадян іноземних держав.

Нині Рафаель Маркус Лусваргі перебуває під вартою, а його справа фактично “з нуля” розглядається Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області (хоча влітку цього року Верховна Рада підтримала перейменування області на Січеславську, для прийняття остаточного рішення потрібно внести зміни до Конституції України. – “Львівська Пошта”). Остання новина: на початку листопада суд був змушений втретє поспіль перенести засідання через систематичну неявку адвоката бразильця. Тобто коли чекати остаточного вироку – не знає ніхто (притому, що після цього ще будуть апеляція та касація).

Тому не варто дивуватися, що іноземці, які воюють на боці сепаратистів на Донбасі, як правило, уникають кримінального покарання в себе на батьківщині. Спостерігаючи “бразильський цирк”, західні юристи міркують приблизно так: “Хлопці, якщо ви вже самі не здатні засудити очевидного бойовика, то чому ми повинні саджати за ґрати власних громадян, чию провину й так складно довести”.