Нещодавно опублікований черговий звіт Міжнародного валютного фонду (МВФ) зафіксував сумне для нас “досягнення” – вперше Україна виборола в Молдови не надто почесне звання найбіднішої держави Європи. Згідно з підрахунками, країна посіла 134-те місце в світовому рейтингу за часткою валового внутрішнього продукту (ВВП) на одного мешканця (2656 USD). Молдова – на крок попереду – 133-тє місце (2694 USD). Не менш скрутна ситуація і з розмірами зарплат. За цим показником Україна також остання в Європі – за даними другого кварталу цього року, середня зарплата становила 8529 грн (325,5 USD), натомість в сусідній Молдові – 6369,8 леїв (375,8 USD).

“Українська економіка переживає важкий та болісний процес структурної перебудови. Адже до 2014 року вона була певною мірою орієнтована на РФ, – пояснив агентству Укрінформ старший економіст Центру соціально-економічних досліджень “Кейс-Україна” Володимир Дубровський. – Й хоча з усіх країн СНД ми мали чи не найменший обсяг експорту до РФ, залежність від сусідньої країни була значною. Різке припинення (чи то пак, обмеження до мінімуму) економічних відносин з державою-агресором не могло не датися взнаки”. Також, за його словами, не треба забувати про війну, що триває вже чотири роки. Хоча активних бойових дій зараз немає, Україні доводиться витрачати на протистояння агресорові величезні ресурси.

Але не все можна списати на війну. Багато експертів наголошують на недостатньому темпі реформ, відсутності реального діалогу з потенційними інвесторами та слабку промоцію економічних можливостей України на міжнародній арені. Причому ефективно не використовуються навіть ті кошти, які виділяють західні донори. Директор Світового банку (СБ) у справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен нещодавно заявила Економічній правді, що реалізація інвестиційних проектів в Україні триває складно. За її словами, дії українського уряду призводять до того, що кілька мільярдів USD, виділених СБ, Європейським банком реконструкції та розвитку та Європейським інвестиційним банком, “просто лежать у шухляді”. “Це означає, що комунальні підприємства не модернізовані, дороги не збудовані й не відремонтовані. Не побудовані лікарні й не відремонтовані системи водопостачання та водовідведення. Мені сумно від цього”, – заявила пані Кахконен.

Ще одна серйозна проблема полягає в тому, що в Україні – один із найвищих на європейському континенті рівнів тінізації економіки та корупції. Нагадаємо, що згідно з результатами проведеного PricewaterhouseCoopers (PwC) опитування, в 2018 році з випадками корупції і хабарництва зіткнулися 73% українських компаній – в порівнянні із 56% респондентів у 2016 році. Водночас в світі цей показник в середньому становить 25%. Третина опитаних компаній в Україні заявили, що в останні два роки отримували пропозиції дати хабар.

Майже половина респондентів вважає, що мала справу з економічними злочинами – на 5% більше, ніж два роки тому. За даними PwC, найпоширенішими з таких злочинів в Україні залишаються, поряд з корупцією і хабарами, незаконне привласнення активів (62% у 2016 році, 46% – у 2018-му) і шахрайство у сфері закупівель (25% і 33% відповідно).

А в серпні цього року німецьке видання Suddeutsche Zeitung опублікувало журналістське розслідування, автори якого стверджують, що через корупцію, яка процвітає на митниці, Україна втрачає щороку понад 4 млрд EUR. Наголошувалося, що зазначена сума – це більше однієї десятої всієї дохідної частини бюджету та вдвічі більше за ту суму, яку Україна в 2018 році хоче отримати від МВФ, ЄС і СБ. За даними Suddeutsche Zeitung, до махінацій причетні не тільки митники, але й співробітники поліції, прокуратури та СБУ.

Але повернімося до звіту МВФ. Дещо потішити українців, за словами директора Інституту соціально-економічної трансформації Іллі Несходовського, може те, що в документі не враховано такого важливого показника як ПКС (паритет купівельної спроможності). Хоча в українців дійсно найнижча зарплата в Європі, але й ціни на основні товарні групи теж фактично найнижчі (тим же молдованам більшість товарів обходиться дорожче).

“На зроблених аналітиками МВФ розрахунках суттєво позначається й те, що у виробництві ВВП задіяна відносно невелика (за європейськими мірками) частина українського населення, – розповів Укрінформу президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло. – Приміром, участі в цьому процесі не беруть кілька мільйонів трудових мігрантів. Але ж при визначенні обсягів ВВП на людину їх також враховують. Окрім того, у структурі населення невелика частка людей працездатного віку. І хоча проблема старіння характерна для всієї Європи, у більшості країн континенту вік виходу громадян на пенсію вищий, аніж в Україні, тобто період трудової діяльності більш тривалий. Такі особливості підрахунку, з-поміж іншого, знижують показник ВВП на душу населення, який ліг в основу згаданого рейтингу”.

На важливості впливу на українську економіку заробітчан наголошує і СБ у своєму останньому звіті. Згідно з документом, за підсумками першого півріччя 2018 року український ВВП виріс на 3,5% у річному вимірі (проти 2,5% у 2017 році). “Це дуже добрий результат, ми завдячуємо ним раннім і високим врожаям, зростанню гірничовидобувної галузі, яка змогла відновитися попри бойові дії на Донбасі. Додаймо сюди зростання споживання, тому що зарплати і пенсії стали вищими, і зросли перекази від українців, які працюють за кордоном. Але якщо ми подивимося глибше, то ми побачимо декілька слабких місць”, – розповів Радіо Свобода провідний економіст, керівник проектів СБ в Україні, Білорусі та Молдові Фарук Хан.

Йдеться, зокрема, про ризик збільшення дефіциту бюджету, який, в теорії, не повинен перевищувати 2,6% від ВВП, щоб утримати фінансову стабільність. “Але, як показує практика, депутати і пов’язані з ними представники великого бізнесу щоразу намагаються закласти до головного фінансового документа свої “забаганки” і цим збільшити видаткову частину – на етапі внесення правок. Дуже ймовірно, що замість зменшення бюджетного дефіциту його покриватимуть за рахунок “танення” золотовалютних резервів, збільшення інфляції та подорожчання кредитів для бізнесу”, – каже економіст СБ Анастасія Головач.

Окрім бюджетного дефіциту, в Україні зростає також дефіцит платіжного балансу (різниця між експортом та імпортом та іншими виплатами за кордон і до України з-за кордону). За підсумками поточного року цей показник може сягнути 2,9% від ВВП. Причина в тому, що Україна стала більше витрачатися на імпортні товари (зокрема, подорожчали нафта і нафтопродукти, які повністю імпортуються з-за кордону), а експорт став приносити менші доходи – через падіння цін на світових ринках на продукцію сільського господарства і металургії та через логістичні проблеми, які РФ створює Україні на Азовському морі.

“Якщо зростання української економіки впаде менше 3% і не збільшуватиметься, то, за нашими розрахунками, Україна наздоганятиме розвинені держави близько 100 років. Тому вам треба зосередитися на реформах, що прискорюють економічне зростання: ринок землі, боротьба з корупцією, передусім це антикорупційний суд, поліпшення інвестиційного клімату тощо”, – заявила Сату Кахконен, відповідаючи на запитання Радіо Свобода.

Для успішного економічного розвитку обсяг інвестицій в Україні мав би зростати на 10% щороку, наголошує Анастасія Головач. Однак західні інвестори сприймають президентські, а потім і парламентські вибори як фактор невизначеності: нова влада може суттєво змінити правила гри для бізнесу, причому не обов’язково у кращий бік. У вересні цього року Європейська бізнес-асоціація (ЕВА) презентувала опитування потенційних інвесторів, 35% яких заявили, що готові вкладати кошти в Україну після парламентських виборів, 28% – після президентських, 25% – до виборів. Ще понад 10% – узагалі не зацікавлені інвестувати в Україну. Наразі річний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну ЕВА оцінює лише в 1,5 млрд USD.