Екс-президент Грузії, колишній голова Одеської облдержадміністрації, а тепер людина без громадянства Михеїл Саакашвілі пробув в ізоляторі тимчасового тримання СБУ недовго. Правоохоронці його таки затримали наприкінці минулого тижня, 8 грудня, але у понеділок, 11 грудня, Печерський райсуд Києва відпустив його на свободу без будь-якого запобіжного заходу на час розслідування. Нагадаємо, що прокурори вимагали для Саакашвілі цілодобовий домашній арешт із носінням електронного браслета.

Насправді судова епопея тільки розпочинається. Питання стояло лише щодо запобіжного заходу. Сторона обвинувачення навіть заявляла, що Саакашвілі можуть ліквідувати російські спецслужби для дестабілізації ситуації в Україні, тому його треба посадити під домашній арешт. Але й такі аргументи не допомогли.

Прокурори мали п’ять днів від оголошення рішення суду на апеляцію, і Генпрокурор Юрій Луценко заявив, що її подаватимуть. Повний текст понеділкового судового рішення суд мав оголосити сьогодні, 14 грудня. Зрештою, саме з цього повного тексту стане остаточно зрозуміло, чому суд відмовив прокурорам.

Але вже навіть засідання 11 грудня продемонструвало, що на той момент захист Саакашвілі був краще підготовленим, аніж сторона обвинувачення. Та найцікавіше розпочнеться, коли суд зрештою дійде до розгляду справи по суті.

На момент здачі номера у друк інформації про те, що Генпрокуратура вже подала апеляцію на рішення суду щодо запобіжного заходу Саакашвілі ще не було. Але відомо, що прокурори викликають екс-президента Грузії на допит 18 грудня.

А поки знову виникає питання: що це було у суді 11 грудня? Прихильники Саакашвілі, які заявляли про те, що Президент Петро Порошенко контролює всі медіа і всі суди, тепер раптом говорять про скандально відомий столичний Печерський райсуд ледь не про як “найгуманніший суд у світі”. І в інформпросторі знову багато думок від різних експертів й від простих користувачів українського сегменту соцмереж про те, що на наших очах розігрується політична вистава. Мовляв, із Саакашвілі роблять мученика, жертву влади, щоб збільшити кількість його прихильників й водночас зменшити їх у справжніх конкурентів Президента Петра Порошенка. Ще раз нагадаємо, що в найближчих виборах, президентських чи парламентських, Саакашвілі не зможе взяти участі. Наразі він особа без громадянства, й цю проблему йому потрібно вирішувати насамперед.

“Тепер лідеру “Руху нових сил” доведеться порозумітися зі своїми прихильниками. Складається парадоксальна ситуація: поки наближених Саакашвілі висилають з країни, а родичів не пускають в Україну, сам політик почувається досить комфортно. Цей дисонанс навряд чи сприяє формуванню образу полум’яного революціонера. Правда, після перебування в ізоляторі, Саакашвілі робить вже не настільки яскраві заяви, як в період між втечею з-під варти і затриманням, стверджуючи, що не має президентських амбіцій, але готовий стати прем’єром”, – на це звертає увагу політолог Євген Магда у колонці на сайті “Главред”.

Але також не можна не звернути увагу на те, що зараз опозиціонери різного масштабу хочуть бути поближче до Саакашвілі, щоб собі також назбирати додаткових балів у боротьбі із владою. “Ще одна помітна проблема – це Юлія Тимошенко, що виявляється поруч з Михеїлом Саакашвілі в непрості для нього моменти, в середньому раз на три місяці. 10 вересня вона разом із ним перетинала польсько-український кордон, а 11 грудня прийшла до Печерського суду, щоб підтримати давнього знайомого і навіть виявила готовність взяти його на поруки. Перед цим Тимошенко зажадала від Президента звільнення Саакашвілі з-під варти максимально голосно, наскільки це можливо на Facebook-сторінці. Щоправда, відчувається, що поблизу від носія революційних поглядів багаторічна перша леді української політики відчуває себе дещо незатишно. Той звик фонтанувати заявами, незважаючи на тих, хто поруч, а Юлія Володимирівна накопичує сили для президентської кампанії”, – також пише Євген Магда. Водночас експерт зазначає, що загалом, після оголошених прокуратурою звинувачень в бік Саакашвілі, в останнього дещо поменшало “політичних попутників”. Їх занадто мало, щоб ставити ціллю прем’єрське крісло.

В оприлюдненій повістці Саакашвілі на допит на 18 грудня вказується, що його підозрюють у порушенні низки статей Кримінального кодексу України, серед яких ч. 1 ст. 15 (замах на злочин), ч. 3 ст. 28 (вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією), ч. 2 ст. 256 (сприяння учасникам злочинних організацій та приховування їх злочинної діяльності), ч. 4 ст. 110-2 (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України).

фото: Reuters

Нагадаємо, Генпрокурор Юрій Луценко розповідає про співпрацю Саакашвілі із “гаманцем сім’ї Януковича”, олігархом-втікачем Сергієм Курченком, який начебто фінансував протестні акції екс-президента Грузії і його соратників в Україні.

Генпрокурор ще 5 грудня оприлюднив аудіоматеріали, які мали б доводити співпрацю оточення Саакашвілі із людьми Курченка. Також оприлюднено запис телефонної розмови начебто самих Саакашвілі й Курченка. До висновку експертизи можна говорити лише про те, як це часто повторюють юристи, що на записах лише голоси схожі на голоси Саакашвілі й Курченка та голоси схожі на голоси людей з їхнього оточення. Саакашвілі та його адвокати заявляють, що записи змонтовані. Захисники Саакашвілі заявляли, що потрібно проводити експертизу записів за кордоном.

А тим часом на телеканалі ZIK експерт з фоноскопії Київської незалежної судово-експертної установи (КНСЕУ) Кирило Усков вже розповідав, що записи змонтовані із щонайменше 24 фрагментів. Зауважимо, для того, щоб провести експертизу, потрібні оригінали записів та прилади, на яких вони були зроблені. Кирило Усков аналізував оприлюднені записи і заявив, що вони “однозначно складені шляхом монтажу”. “Тут особисто у мене запитань жодних немає. Але це і не доказ, це документальне кіно. Документальне кіно теж створюється так само. Беруться якісь фрагменти, об’єднуються під якийсь загальний задум”, – зазначив експерт з фоноскопії.

“Ми готові залучити іноземних експертів з ФБР чи Скотленд-Ярду для того, щоб вони разом із нашими експертами перевірили автентичність цих плівок, і я впевнений, що це можна і треба буде зробити”, – заявив цього тижня в ефірі каналу ICTV Генпрокурор Юрій Луценко.

Маємо вже не перший в нашій новітній історії “касетний скандал”. Нагадаємо, що сам Саакашвілі вже заявляв, що він взагалі не знає, хто такий Курченко (і “Пошта” вже писала про те, що заява дивна, бо можна сказати, що не було особистого знайомства, не було розмов з олігархом, але два роки заявляти про старі й нові корупційні схеми в Україні і взагалі не знати хто такий Курченко?).

Цікаво, що цього тижня низка видань поширили начебто заяву від прес-служби Курченка. Він зібрався подавати у суд на генпрокурора Луценка через наклеп. “Саакашвілі не знаю і знати не хочу. А ось із Порошенком ми знайомі й дуже навіть добре”, – ось таку цитату із цієї заяви подає низка видань. А от BBC-Україна повідомляє, що їм не вдалося одержати оригінал заяви прес-служби Курченка.

Нинішня історія має насправді багато темних плям. Генпрокуратурі доведеться підтверджувати автентичність записів. А записів, як заявляли в ГПУ, є набагато більше, ніж вже оприлюднено. Крапку має поставити незалежна експертиза й суд. Але не політичні коментатори, й не на ефірах політичних ток-шоу, сайтах чи шпальтах газет.

І справа навіть не в тому, що зараз хтось більше вірить Саакашвілі, а хтось – Луценкові. Треба погодитися із нардепом-“єврооптимістом” із фракції БПП, явним симпатиком Саакашвілі Мустафою Найємом, який наголошує на тому, що зараз на кону стоїть репутація країни в очах цивілізованого світу.

Але це мають розуміти всі сторони нинішнього “касетного скандалу”. До рішення суду Саакашвілі не може бути названий винним, але так само не потрібно наперед звинувачувати прокуратуру у фальсифікаціях. Кому вигідні безперервні обміни публічними обвинуваченнями політиків в Україні та їхнє обливання один одного брудом? Нікому в Україні. Ще раз повторимося – це вигідно лише Кремлю.