Спершу нагадаємо, що “Пошта” вже повідомляла про те, як навесні 2014-го післямайданний парламент змінив законодавство, дозволивши членам ЦВК працювати понад семирічний термін аж до того моменту, поки не буде призначений новий склад. Тож “ЦВК Януковича”, як часто ЗМІ називали цей склад комісії, продовжив працювати законно, але легітимність була під великим знаком питання. Нині також виборчий процес уже в розпалі, 17 липня у семи округах по Україні пройдуть проміжні парламентські вибори, адже потрібно дообрати нардепів замість тих, що пішли працювати в уряд, став мером, головою ОДА (а в ситуації з округом №23 на Волині потрібно обрати представника замість Ігоря Єремеєва, який загинув майже рік назад). Та про оновлення ЦВК і цьогорічні вибори трохи згодом. 

А поки власне про президентське подання, підписом під яким Петро Порошенко похвалився 3 червня, а завіса таємничості щодо імен кандидатів зникла тільки 7 червня. Загалом парламентські фракції та групи пропонували Порошенкові 24 кандидати на 12 місць, про що повідомляла Громадянська мережа ОПОРА (15 від БПП, троє –  від “Народного фронту” і ще по одній кандидатурі від решти фракцій та груп). Закон каже, що Президент має брати до уваги пропозиції парламентських фракцій і груп, але не зобов’язує їх усіх враховувати.  І вийшло так, що Президент вибрав 8 кандидатів серед пропозицій парламентських фракцій (тільки пропозиції БПП, “Народного фронту”, “Самопомочі” та депгрупи “Відродження”), а ще три кандидатури є новими. Загалом із тим, хто кого представляє у цьому списку навіть виникла плутанина, адже  ще у травні, коли стало відомо, що Порошенко не вноситиме у поданні нікого із чинного складу ЦВК, а таких могло бути троє: нинішній голова ЦВК Михайло Охендовський (якого пропонував перепризначити “Опозиційний блок”) і  ще його нинішні заступники Андрій Магера (пропонували у “Народному фронті”) та Жанна Усенко-Чорна (пропонували у “Батьківщині”), ЗМІ з посиланням на представників “Народного фронту” повідомляли, що кандидатуру Магери замінили на заступника міністра освіти Романа Греби. Але тепер голова фракції “Народного фронту” Максим Бурбак каже, що своїх пропозицій вони не змінювали. Фактично у цій політсилі признають, що була врахована лише одна їхня пропозиція із трьох – це доцент кафедри міжнародного права і спеціальних правових дисциплін Києво-Могилянської академії Леонтій Шипілов. Але ЗМІ, судячи із останніх місць праці та зв’язків із політиками, до квоти “Народного фронту” відносять вже згаданого Романа Гребу, який є заступником міністра освіти і науки Лілії Гриневич, адвоката Олега Конопольського, якого не було у попередньому списку кандидатів (у 2009-ому “Фронт змін” вже висував його до ЦВК, а у 2010-ому був представником Яценюка під час президентських виборів) та ще одну нову кандидатуру – Надію Синицю (екс-заступник міністра Кабміну під час першого прем’єрства Яценюка). Загалом виходить чотири позиції чи то від “Народного фронту”, чи то, як кажуть деякі експерти, особисто від Арсенія Яценюка, чи то взагалі невідомо від кого…

Щодо квоти президентського БПП, то бачимо п’ять кандидатур: директор департаменту моніторингу та організаційно-інспекторської роботи МВС України Михайло Вербенський, юристоконсул Світлана Кустова (була помічником Порошенка як нардепа минулого скликання, на виборах-2014 була уповноваженою особою президентської партії), Ольга Желтова (заступник завідувача секретаріату комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя, в якому головує Руслан Князевич від БПП), доцент кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Лотюк (свого часу була помічником нардепа  від Блоку “За єдину Україну!” Миколи Онищука і кандидатом у нардепи від партії “Нова сила”) та завідувач відділу моніторингу діяльності місцевих органів влади та підтримки їх правотворчих ініціатив департаменту місцевого самоврядування та децентралізації Адміністрації Президента Віталій Плукар.

Також врахована пропозиція депгрупи “Відродження” – це суддя Дарницького районного суду міста Києва Алла Басалаєва. А “Самопоміч” запропонувала директора з розвитку МГО “Інтерньюз-Україна” Євгена Радченка. Насправді це не зовсім партійна кандидатура, за нього виступали різні громадські організації і саме громадський сектор він має представляти. В “Самопомочі” вже заявили, що вони просто підтримали кандидатуру  Радченка, але він “не їх”. Зазначимо, що Євген Радченко  є експертом Венеційської комісії, має досвід роботи на виборах у 14-ти країнах. Свого часу він був заступником голови правління Комітету виборців України, координатором виборчих програм Асоціації американських юристів (ABA/CEELI), радником з питань виборів та управління координатора проектів ОБСЄ в Україні. Саме його кандидатуру разом із Ольгою Желтовою нинішній заступник голови ЦВК Андрій Магера називає такими, які можуть поліпшити роботу комісії. 

Але бачимо також, що є кандидати, які не дуже відомі не лише пересічним українцям, але й експертам.

фото: kyiv.samopomich.ua

Щодо квотного принципу, то це, на жаль, в українській політиці є традицією для вирішення чи не усіх кадрових питань. Та сьогодні навіть цього квотного принципу не видно. Як би там не відхрещувались у “Народному фронті” від деяких кандидатів, коаліція на двох може претендувати на 9 членів ЦВК. А якщо до них додати ще й Олега Діденка, який став членом ЦВК у квітні 2014-го за квотою УДАРу, то загалом вийде десять. І ще не відомо, хто стане останнім 12-тим кандидатом до ЦВК. А зазначимо, що для кворуму в комісії потрібна присутність на засіданні десяти її членів, а для ухвалення рішень – вісім голосів.

“Те, що кандидатури на посаду членів ЦВК вже в парламенті та можуть бути призначені наступного тижня, є добра новина. Цього вимагає закон і лояльне ставлення до його порушення, чи чергові виправдання про необхідність “почекати” є єзуїтськими. Втім аналіз подання свідчить, що БПП та “НФ” отримає 9 місць у комісії, яких буде достатньо для прийняття будь-якого рішення. Представники НФ відхрестились вже від ряду кандидатур, тому виглядає, що є ще один суб’єкт подання – Арсеній Петрович (хоча я можу помилятись)… Серед чинних членів комісії, які не переглядаються, Діденко Олег (УДАР) та Махніцька Катерина (“Свобода”), а також Осадчук Олександр, термін повноважень якого закінчиться в лютому 2017 році. Огляд потенційного складу свідчить про те, що нові члени не є новими в питаннях виборів, законотворчості, або ж права і проблем в організації виборів навіть у ході кампаній, які вже розпочались, у них не повинно бути. Втім незбалансованість політична становить багато ризиків та не відповідає ряду принципів, які також декларувались Венеційською комісією та іншими міжнародними інституціями. Насправді 7 округів є тестом для цього складу і поки навішувати штампи не варто, хоча непокоїтись потрібно. “Батьківщина”, РПЛ та “Опозиційний блок” не отримали нічого, але від їх активності зараз залежить, чи можуть ці три фракції претендувати на свою квоту на одне вакантне місце цього року та друге – в лютому 2017. Звісно, всім трьом по одній квоті вже неможливо отримати. І мені дуже прикро, що в ЦВК нема Андрія Магери, який з мого особистого досвіду, завжди був відвертим, відкритим до комунікації з громадськістю та медіа, професійним” – так коментувала президентське подання на своїй сторінці у Facebook голова правління ОПОРи Ольга Айвазовська.

Про те, що запропонований Президентом  новий склад ЦВК є шлях до узурпації влади заявляють в “Батьківщині” та Радикальній партії. “Головна проблема у президентському поданні кандидатур до ЦВК – політична незбалансованість. Звичайно, закон говорить, що Президент “враховує” подання депутатських фракцій, але не зобов’язує його це робити. Проте базовим документом Ради Європи в цьому питанні є Керівні принципи щодо виборів, зведені у Кодекс належної практики у виборчих справах. Цитую: “Як правило, до складу Комісії мають входити: представники партій, уже представлених у парламенті, або таких, що набрали більше визначеного відсотка голосів”. 10 днів тому приїжджала делегація Венеційської комісії, всі зустрічалися, клялися у вірності демократичним принципам Ради Європи – і от вам реальна практика. Я не маю особливих претензій до конкретних персон, проте всі разом вони дають Президенту не лише просту більшість у ЦВК, а 2/3. При Януковичі опозиція мала своїх 6-7 членів ЦВК, і могла хоча би зривати кворум. Без цього інструменту – загроза узурпації. Боюсь, такому складу ЦВК вже зі старту не буде довіри ні від експертного середовища – більшість їх пропозицій проігнорували, ні від Заходу – бо порушені принципи представництва політичних сил, ні від суспільства в результаті. Викликом для керівництва Ради і більшості є процедура розгляду. Закон про Регламент ВРУ говорить однозначно: Призначення на посади членів Центральної виборчої комісії здійснюється відкритим голосуванням по кожній кандидатурі окремо. (ст. 209, п.3). Але оскільки між сторонами “договорняка” є тотальна недовіра, є думка голосувати списком, у черговий раз плюнувши на Регламент. Будемо вимагати дотримання закону, розгляду кандидатур у фракціях та голосування по кожній із них окремо”, – таку думку у Facebook висловив нардеп-“радикал” Ігор Попов.

В ефірі каналу “112” цей нардеп також заявив, що останнє 12 місце для оновлення ЦВК може стати предметом торгу Президента з фракціями і групами впливу в Раді. 

Розуміємо, що від того, кому воно дістанеться, можуть залежати і результати голосування. Експерти нині кажуть, що саме цей нині невідомий кандидат  зможе претендувати на посаду голови ЦВК (зазначимо, що це питання повинні будуть вирішити вже самі новообрані члени комісії). 

Водночас у президентській фракції заявляють, що без однієї людини ЦВК зможе спокійно працювати деякий час і провести вибори в семи округах. А щодо голосування за тих кандидатів, які вже є, то кажуть, що обійдуться силами коаліції. 

Звичайно, усі розуміють, що на допомогу, а це вже стало традицією, може прийти депгрупа “Відродження”, пропозицію якої Порошенко врахував. І ще невідомо, як голосуватиме “Самопоміч” по усіх кандидатах, у цій фракції обіцяють визначитись після зустрічей з  претендентами на крісла у ЦВК, можливо у понеділок, 13 червня.

Та нині за всіма обіцянками оновити ЦВК вже наступного тижня стовідсоткової впевненості у  такому розвитку подій немає. Представник Президента у ВРУ Артур Герасимов закликав колег-нардепів  призначити новий склад комісії до завершення цієї парламентської сесії, тобто термін може розтягнутися до середини липня. І якщо ми вже згадували про вибори у семи округах, то у випадку із черговим затягуванням, чим ближче буде до цих виборів, тим ризикованішим буде оновлення ЦВК. Тож ситуація така, що нині чим швидше, тим краще. Але ймовірність чергового затягування процесу і  призначення нового складу ЦВК вже після цьогорічних виборів, тобто на наступній парламентській сесії у вересні, також відкидати не можна.