“Переселенці – для переселенців та для громади Харкова”, – під таким гаслом працюють резиденти першого в Україні соціального коворкінгу, що віднедавна працює у Харкові. Від 15 березня Міжнародний благодійний фонд “Карітас” у Харкові офіційно відкрив соціальний бізнес-простір IDP Business Space – перший в Україні соціальний коворкінг. 

Основна мета проекту – підтримка внутрішньо переміщених осіб у розвит­ку і початку своєї справи. У рамках бізнес-простору діють коворкінг, зони для проведення заходів, переговорів і навчання. 

Впродовж  шести місяців переселенці, які отримали грант, можуть безкоштовно користуватись всіма опціями коворкінгу. Цікаво, що працювати у цьому бізнес-просторі можуть і жителі Харкова. Як саме? До прикладу, безкоштовно використовувати івент- та навчальну зони коворкінгу для роботи над своїми бізнес-проектами. Тут працює 30 місць у рамках коворкінгу та івент-зона на 40 робочих місць. 

У рамках проекту “Голос місцевих ЗМІ”, що фінансується Європейським Союзом, “Пошта” побувала в гостях у переселенців у Харкові, аби довідатись, як же їм працюється під спільним дахом та чи вдається розвивати свій бізнес.

Усіх відвідувачів на вході зустрічає привітна адміністратор Світлана Кобозєва. Ще два роки тому вона вдома, в Алчевську, чекаючи із чоловіком на поповнення, облаштовувала дитячу кімнату та підбирала тюль під візерунок посуду. 

Кожен куточок своєї оселі домогосподарка, яка давно захоплювалась декорацією, намагалась оживити. Тоді вона й уявити не могла, що зовсім скоро квартиру, в яку вклала всю душу, доведеться покинути, а з нею і місто, друзів, родину. Вона разом із чоловіком та двома дітьми переїхала у Харків, де довелося ділити кілька квадратних метрів із зовсім чужими людьми.

 “Коли ми їхали із Алчевська, душу розривало. Там залишилось все, що ми встигли нажити із чоловіком, друзі, родичі. Я й не уявляла, чим займатимусь у новому місті, а про відкриття власної справи навіть й подумати не могла. Перший час ми поневірялись по квартирах, шукали заробітків. Бувало, що нам не хотіли здавати в оренду житло тільки тому, що ми переселенці. Згадати страшно, бо ми не були впевнені в завтрашньому дні. Та й психологічно було дуже важко. Пригадую, стояла у черзі, а жінка переді мною, коли зачула, що я з Алчевська, розкричалась на мене. Мовляв, чому я приїхала у Харків і хто я взагалі така, щоб жити на її території. Було дуже образливо. Зрозумійте, нам теж довелось чимало пережити, в Алчевську залишилось все, що ми мали”,– розповідає Світлана.

Вже зараз вона впевнено каже, що це була дорога в один бік. Адже  раніше у чужому, а зараз уже рідному місті жінка відкрила у собі нові таланти, зайнялася дизайном інтер’єрів, почала випалювати на дереві та будувати грандіозні плани. У Харкові вона змогла виграти два гранти на відкриття й розвиток власної справи з декорації меблів та дизайну інтер’єрів. До слова, дизайн приміщення коворкінгу – її рук справа. 

фото: Аліна Старченко

“Зараз у мене стільки ідей, та в кожну з них я вірю. В мене був задум облаштувати у приміщенні коворкінгу арт-пісочницю для відпочинку. Мало хто вірив, що вдасться реалізувати це, але, бачите, є й пісочниця. Тому бійтесь своїх мрій – вони збуваються! Тішусь, що маю хорошу площадку для ведення справи – коворкінг. Ми тут усі у рівних умовах. До слова, тема переїзду, війни для нас не скажу, що табу, але ми про це не говоримо. Це робота, ми ходимо сюди не тільки, щоб заробити собі на життя, але й, щоб абстрагуватись від усіх побутових проблем. Власник торгового центру, в якому працює коворкінг, безкоштовно виділив мені дві величезні стіни для картин. Тепер залишилось їх намалювати”, – розповідає Світлана.

Вона усміхнена і щаслива, каже, що нічого в житті не буває дарма. І навіть ситуації, з яких, думаєш, точно не виберешся, інколи перевертають твоє життя з ніг на голову – у позитивному значенні.

“Зараз у мене є все – сім’я, хобі, яке приносить хороші гроші, місто, яке я страшенно люблю. Єдине, що турбує – житло. В Алчевську залишилось дві квартири, а тут нам доводиться винаймати свій куточок. Звісно, це засмучує. Намагаюсь про це не думати. Зараз маю нове заняття і дуже багато планів на майбутнє”, – розповідає Світлана.

Замість медового місяця – втеча від куль та від розривів снарядів. Так розпочалося сімейне життя Анастасії Квірквія, що родом із Луганська. Разом із нареченим вона готувалась до весілля – планували розписатися в липні 2014 року. Та все змінилось, коли у їх місто прийшла війна. 

“Ми ще застали період, коли з “Градів” розстрілювали селище Металіст, яке знаходилося поблизу Луганська.  Було дуже шумно і страшно, – згадує Настя. – Ми тоді кілька ночей не спали і слухали переговори ополченців, щоб знати, хоч куди втікати в разі чого. До останнього не хотілось вірити, що треба буде їхати з міста. Останньою краплею став випадок на вулицях Луганська. Ми їхали з чоловіком у машині, а перед нами гнався “Порш Каєн”, якого сепаратисти відібрали у власника. У відкритому багажнику цієї автівки сидів ополченець. Сказати, що він був неадекватний – нічого не сказати. Він істерично сміявся і цілився навсібіч із кулеметів. Ми тоді страшенно налякались і вирішили, що їдемо з міста. Перед від’їздом швидко розписались і попрямували до Харкова”, – розповідає “Пошті” Анастасія.

Каже, що перші місяці жили на кошти, які відкладали на весілля. Анастасія згадує, що за два роки у Харкові у молодої родини були різні часи. Але всі випробування тільки згуртували подружжя. Молодята будують плани, своє майбутнє бачать тільки у Харкові. Настя мріє про свої фірму, в якій буде працювати багато контент-менеджерів. Перший крок до цього вона вже зробила. Виграла грант від міжнародного благодійного фонду “Карітас України”. У дівчини з’явився свій робочій простір у коворкінгу IDP. Вона вже забезпечує роботою і відповідно зар­платою кількох людей. Серед них і її близькі – батько та молодший брат, які переїхали із рідного Луганська до столиці. 

“Дуже зраділа, коли виграла грант  для роботи у коворкінгу. Так я б сиділа вдома, а тут можу працювати у приємній атмосфері і з чудовими людьми. Тут кожен свій серед своїх. Наразі розвиваю свою справу. Працюю багато і по вечорах, і у вихідні. Маю багато мрій, тож сидіти на місці нема часу. Добре, що є можливість вигравати такі гранти, адже хтозна, чи знайшла би кошти самостійно започаткувати бізнес”, – зізнається Анастасія. 

У Львові переселенці теж активно започатковують свої справи. Як писала “Пошта”, аби допомогти переселенцям працевлаштуватись та адаптуватись до нових умов життя, ГО “Клуб ділових людей” та Міжнародний фонд “Відродження” організували перший бізнес-інкубатор для вимушено переміщених осіб “Новий відлік”. 

У першій хвилі проекту було 60 учасників, з них 55 завершили проект, інформує прес-служба міськради. З 55-х усі успішно захистили свої бізнес-плани, і всі вони на сьогодні успішно працюють. А з тих 55 бізнес-планів було відібрано 15, між якими було розподілено грантовий фонд – один мільйон гривень. 

Таким чином кожен із них отримав близько 100 тисяч гривень на закупівлю обладнання. Сьогодні вже можна подивитися на їхні успішні бізнеси. Переселенці і послуги з прасування одягу пропонують, і розводять рідкісні породи собак, і продають власну випічку, і відкривають перепелину ферму та варять грецьку каву.

А тим часом 23 березня у Львові розпочав другу хвилю програми підтримки малого бізнесу “Новий відлік”. Окрім переселенців, організатори програми підтримки малого бізнесу та самозайнятості “Новий відлік” запрошують до участі у ній демобілізованих учасників АТО або членів їхніх родин. Між 15-ма найдостойнішими проектами розподілять 800 тисяч гривень.

“Ми вирішили, що треба вирівняти умови, якщо можна так сказати, дати цим людям можливість почати друге життя. Фактично ми пропонуємо людям взяти гроші на старт, на початок свого бізнесу. Цей конкурс оголошений для внутрішньо переміщених осіб, учасників війни та членів сімей учасників війни. Це спосіб знайти себе в цьому мирному світі. Для тих, хто вже демобілізувався, це спосіб мати другий старт у мирному житті”, – зазначила на презентації другої хвилі проекту керівник Західноукраїнського представництва Міжнародного фонду “Відродження” Оксана Дащаківська. Охочі взяти участь у програмі можуть подавати заявки до 6 квітня.