Громадянська мережа ОПОРА оприлюднила звіт за результатами річної діяльності уряду. З дослідження випливає, що нинішнє скликання за рік провело 89 пленарних днів, тоді як у минулому за аналогічний період   78. За цей час у парламенті було зареєстровано аж 4745 проектів законів і постанов. Розглянули майже третину з них, але ухвалили 765. 

“Найбільше середнє число зареєстрованих законопроектів на одного народного депутата (авторство або співавторство) припадає на члена фракції ВО “Батьківщина” (46) і Радикальної партії Олега Ляшка (29). Типові “середняки” – це “Народний фронт” (20), “Блок Петра Порошенка” (19) та “Самопоміч” (16). Аутсайдерами за цим показником виявилися депутати “Опозиційного блоку” (9), групи “Партія Відродження” (11) та групи “Воля народу” (12)”, –  зазначає координатор парламентських і виборчих програм ОПОРИ Ольга Айвазовська.

Зрозуміло, що саме нардепи були авторами більшості зареєстрованих та ухвалених законів і постанов, але якщо брати до уваги відсоткове відношення, то із пропозицій нардепів результативно голосування пройшло лише 14% ініціатив. Лідером у цьому контексті є Президент, 85% ініціатив якого депутати підтримали. Також парламентарі підтримали 33% урядових проектів.

Водночас в ОПОРІ звертають увагу на низьку дисциплінованість депутатів. Лише 9 із нинішніх 422 нардепів відвідали всі пленарні засідання. Це…

Найбільш дисциплінованими виявились представники “Народного фронту” і “Самопомочі”, найменш – “Опозиційного блоку” і “Відродження”. Така ж картина зберігається щодо відвідуваності засідань комітетів, що також є обов’язком нардепів, саме через комітети законопроекти виносяться на голосування до сесійної зали. 

Окрім Надії Савченко, яка незаконно утримується в Росії, ще четверо нардепів не відвідали жодного засідання комітетів. Це все представники сил, які нині називають себе опозиційними. 

Загалом у нинішньому парламенті нікуди не дівся і популізм в обіцянках, виступах і навіть голосуваннях. Чого лише вартий липневий скандал із голосуванням у третьому читанні за закон про реструктуризацію валютних кредитів для громадян. Після цього низка нардепів навіть відкликала свої голоси, пояснюючи, що не розібрались у ситуації.

Загалом же, якщо в контексті фактичної війни на сході країни та необхідності швидких і реальних реформ, яких вимагає Захід для продовження фінансової допомоги Україні, парламент багато рішень ухвалював із запізненням. І тут, на тлі усіх розмов про неефективність нинішнього уряду та необхідність відставки прем’єра Яценюка потрібно розуміти, що парламент також несе відповідальність за реформи в Україні. Загалом у цьому контексті потрібно розглядати діяльність зв’язки “Президент-Кабмін-парламентська коаліція”. В коаліційній угоді прописані реформи, які нова влада зобов’язалась втілити. Є список чітких змін і є навіть конкретні часові рамки, яких ніхто не дотримується.

Експерти нагадують, що саме парламентська коаліція формувала уряд, до якого нині найбільше питань. “Вже всі, хто міг, за невеликим винятком, а також тих “зафрахтованих” журналістів і експертів для “захисту” Яценюка, висловили недовіру нинішньому уряду на чолі з “камікадзе”, але варто пам’ятати, що саме ця Верховна Рада сформувала нинішній уряд. Тому несе відповідальність за відсутність результатів його діяльності. На мою думку, цей парламент: 1. Найменш компетентний, це демонструє якість великої купи рішень, що були прийняті, хоча саме кількість видається, як ефективність. 2. Став “обслуговуючим” органом прожектів Кабміну. 3. Коаліційна угода виконується дуже повільно. 4. Нереформований. Говорять депутати про реформи, а мали б у першу чергу реформувати ВР. 5. Найбільш проукраїнський. Це дуже добре, але цього замало, на жаль. P.S. Задовільно і те з натяжкою, це максимум для оцінки роботи ВР за цей рік”, – пише на свій сторінці у Facebook директор Агентства моделювання ситуацій  Віталій Бала.

фото: rada.gov.ua

Своєю чергою політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач ще на початку листопада в ефірі “5 каналу” висловив думку про те, що в парламенту не склались стосунки з урядом, а натомість нардепи шукають винних у всіх провалах. “За рік роботи парламенту, якщо ми оцінюємо це скликання, виконано дуже мало – 30% мабуть того, що планувалося. Коли робота не йде – шукають винних, перекладають відповідальність і, можливо, в цьому є теж причина неефективності роботи самого парламенту. Парламент не голосує за урядові законопроекти, як би це було в нормальній парламентській системі, де коаліція мала би свій уряд”, – заявляв Горбач. 

Тут також зазначимо, що учора, 27 листопада, саме в першу річницю роботи цієї ВРУ різні експертні організації наввипередки підбивали підсумки діяльності парламенту за рік. Зокрема, керівник експертних програм Українського Інституту аналізу та менеджменту політики Анна Свідченко заявила, що за цей час парламент разом із урядом реалізували лише 10% політико-правових та економічних реформ, інформує УНІАН.Згаданий Інститут з 9 по 20 листопада провів опитування 25 провідних українських експертів і політологів. За проведення реформ експерти загалом владі поставили оцінку незадовільно. 

Окремо за виконання коаліційної угоди експерти поставили парламентарям також оцінку незадовільно. Нинішній опозиції поставили таку саму оцінку.  

І тут, якщо згадувати про особливості цього парламенту, то вперше до ВРУ не потрапила КПУ. Більше того, у квітні парламент ухвалив пакет законів про декомунізацію. Але, водночас у цьому скликані ВРУ присутні залишки Партії регіонів, екс-представники якої під новими прапорами сформували вже згадані  фракцію “Опозиційного блоку” та депгруп “Відродження” і “Воля народу”. Окрім того, екс-регіонали є також серед позафракційних. Саме представники цього спектру української політики із старими зв’язками з колишнім режимом Януковича нині найбільше зацікавлені у нових дострокових виборах і трохи більшого реваншу, аніж це було восени 2014-го.

Але не тільки ці політсили зацікавлені у дострокових парламентських виборах. За останній рік на політичній карті України з’явились низка політсил, які не брали участі в останніх парламентських виборах, але результат на нещодавніх місцевих підігріває їхні апетити. Тут можна згадати про партію УКРОП. Та й вже у нинішній ВРУ є міжфракційне об’єднання УКРОП. Є й ніші, як старі, так і нові партії, котрі на основі результатів місцевих виборів можуть запускати інформаційні хвилі щодо необхідності позачергових виборів до ВРУ.

Тут також треба зазначити, що низка експертів уже прогнозують дочасні парламенті вибори на весну наступного року. Відповідно до Конституції є три причини для розпуску Верхов­ної Ради: 1) якщо впродовж місяця у ВРУ не сформували коаліцію депутатських фракцій; 2) якщо впродовж 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформували його нового персонального складу; 3) коли впродовж 30 днів чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. І протиріччя всередині коаліції можуть запустити навіть не один, а одразу кілька з цих пунктів. 

На майбутнє коаліції багато в чому вплине голосування за держбюджет-2016 і довіру чи недовіру до уряду. За найгіршим для України сценарієм можуть виникнути проблеми як з коаліцією, так і з урядом. Так звана широка коаліція, або “ширка”, за участю того ж “Опозиційного блоку” – це шлях в нікуди.

За найкращого сценарію, незважаючи на те, чи залишиться Яценюк прем’єром чи ні, але коаліція збереже холодну голову і розпаду не буде. 

Директор Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран, як повідомляє “Слово і Діло”, коментуючи майбутнє нинішнього парламенту зазначає, що багато внутрішніх та зовнішніх гравців зацікавлені у переформатуванні ВРУ, але до весни найімовірніше цього не мало б бути.

Щодо оцінки нинішнього парламенту, то експерт зауважує, що в цьому питанні важко бути однозначним.  “На початку на ВР покладали великі надії, вірили, що вона здійснить ті кардинальні реформи, про які говорили на Майдані. Реформи лежали в кількох площинах – економічній, антикорупційній, податковій та виборчій. Початок був непоганим, навіть підписали коаліційну угоду й перші кілька місяців її виконували. Це був перший етап роботи ВР, який був, у принципі, ефективним. Але в певний момент, як відзначив експерт, все зупинилося й ВР перетворилася на місце перерозподілу ресурсів. ВР стала не тим органом, який підтримує реформи, а навпаки – тим, що гальмує їх… Були ухвалені деякі важливі законопроекти, наприклад, закон “Про відкриті дані”, закон “Про публічні фінанси”, закон “Про фінансування партій”, але, з іншого боку, реформи в ключових галузях взагалі не починалися”, – зазначає Віктор Таран.

Власне парламентська коаліція “Європейська Україна”, сформована торік п’ятьма політсилами, вже кілька місяців тріщить по швах. Із більшості вже вийшла фракція Радикальної партії, яка разом із “Батьківщиною” та “Самопоміччю” (вже погрожувала своїм виходом із коаліції) і так були своєрідною опозицією всередині самої коаліції. В останній час стосунки між “Самопоміччю” і найбільшою фракцією більшості “Блоком Петра Порошенка” стали дещо кращими, але скандал навколо виборів голови Кривого Рогу не завершений і знову чути розмови про можливий вихід із більшості. В  “Батьківщині” заявляли, що не збираються виходити із більшості, але тут також ніхто не може сказати, як буде через кілька місяців чи навіть тижнів. 

Треба також розуміти, що і в двох найбільших фракціях коаліції БПП і “Народному фронті” нині відбуваються дивні внутрішні рухи. ЗМІ уже повідомляли про останні скандали у президентській фракції. 15 нардепів із БПП навіть створили групу, яка боротиметься із корупцією у владі загалом і у своїй фракції зокрема. Щодо “Народного фронту”, то експерти, як уже повідомляла “Пошта”, нині говорять про “розмиття” фракції і про те, що власне відданих прем’єрові Яценюку людей у цій політсилі стає менше. Тож навіть за гіпотетичної відставки Яценюка фракція не обов’язково вийде із коаліції. Фактично “Народному фронтові”, рейтинги якого впали до менше одного відсотка, нині найменш вигідно розхитувати коаліцію і робити хоч якісь рухи, що можуть привести до позачергових парламентських виборів. Тут лише нагадаємо, якщо дочасних виборів не буде, то нинішній парламент має допрацювати до осені 2019-го.

Загалом же випробуванням для більшості у найближчому майбутньому також стануть  друге читання змін до Конституції в частині децентралізації і судова реформа, яка також потребує зміни Основного Закону. 

Загалом же попередній досвід показує, що коаліція чи з Радикальною партією, чи без, часто ледь назбирує навіть 226  голосів для ухвалення рішень. Окрім того не забуваймо, що навіть ті фракції, які залишились у коаліції впродовж року через різні скандали втрачали нардепів. Власне для діяльності коаліції втрати поки не критичні, але  розрекламованої з самого початку конституційної більшості у 300 голосів немає вже навіть на папері. А  в майбутньому ці голоси знадобляться. Надалі чим більше непорозумінь буде всередині коаліції, тим ближче ми будемо до чергової масштабної і небезпечної політичної кризи. А це вже однозначно на руку зовнішньому ворогові.