Старі донбаські граблі

Поки в Україні тривають дискусії щодо ротації сил АТО у Широкиному, в Мінську мають поговорити про місцеві вибори y Донбасі

фото: facebook.com.oscesmmu
На тлі розмов про демілітаризацію Широкиного і створення 30-кілометрової буферної зони вздовж усієї лінії зіткнення y Донбасі в українському інформпросторі та соцмережах здійнялась нова хвиля заяв про “зраду” та “здачу” українських територій. Масла до вогню підлило й те, що на вихідних у ЗМІ з’явилась інформація про відведення батальйону “Айдар” з позицій поблизу Щастя на Луганщині і бійців ОЗСП “Азов” від Широкиного біля Маріуполя на Донеччині. 
Нардеп від “Самопомочі” Семен Семенченко, екс-комбат “Донбасу” повідомив, що цьому підрозділу також наказали відійти від Широкиного. А в Радикальній партії одразу почали вимагати скликання позачергової сесії ВРУ, щоб розглянути ситуацію на сході і отримати пояснення таким наказам Генштабу.
У неділю, 26 липня, в Маріуполі волонтери розпочали безстрокову акцію, на якій місцеві мешканці висунули вимоги пояснити: куди будуть відводити сили АТО і чи буде при цьому захищений Маріуполь? Також учасники акції вимагали взагалі не забирати добровольчі батальйони з їхніх позицій.

“З метою підвищення боєздатності”

Своєю чергою в прес-центрі АТО повідомили, що нині триває планова ротація. “Недостовірна інформація поширюється деякими ЗМІ та сумнівними експертами з метою дискредитації сил АТО та роздмухування панічних настроїв у суспільстві. На позиції батальйону “Азов” заступає на бойове чергування одна з найбоєздатніших військових частин морської піхоти. Передові позиції, які займав батальйон “Айдар”, зайняли підрозділи механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України. Жодні підрозділи сил АТО не залишили своїх позицій та ніякої здачі населених пунктів не відбувається. Планова ротація батальйонів “Азов” та “Айдар” проходить з метою підвищення боєздатності цих підрозділів. У визначених районах в батальйонах “Азов” та “Айдар” відбудеться переозброєння, доукомплектування та бойове злагодження”, – зазначено у повідомленні прес-центру АТО на сторінці у Facebook від неділі 26 липня.
А вже у понеділок свої пояснення дав і Президент Петро Порошенко, який також закликав “не слухати панікерів”. “Ви подивіться, що відбувалося на вихідних – атака на Щастя почала одразу ж супроводжуватись криками “нас здали”, “нас оточили” і “ми відходимо”. Друзі, не заважайте воювати Збройним силам, підходи до Маріуполя зараз посилюють найкращими підрозділами ЗСУ, в тому числі, морською піхотою та артилеристами. Ніяка буферна зона до Маріуполя не відноситься. Кожен підрозділ залишається на своєму місці. Відводять лише важку артилерію та системи залпового вогню, які тут же повернуть у випадку ескалації конфлікту”, – заявив Пет­ро Порошенко, інформує “Українська правда”.
Але поза тим, вже згаданий Семен Семенченко заявляє, що ротація – ротацією, але добровольчі батальйони виводяться із Широкиного на третю лінію оборони, а морські піхотинці через кілька днів можуть отримати наказ відійти за лінію буферної зони. Тут виникає питання: для чого підрозділи “Донбас” чи “Азов”, які є структурними частинами Нацгвардії (ми ж говоримо не про ДУК “Правий сектор”, який залишився повністю добровольчим),  протиставляти морській піхоті ВМС ЗСУ?  Бо тоді треба визнавати, що батальйони, які на початку російської агресії формувались як добровольчі, а згодом стали регулярними підрозділами Нацгвардії чи ЗСУ, нині можуть не виконувати накази вищого керівництва, на відміну від морпіхів. 
Тому ситуація неодно­значна, але без зайвих криків “зрада” потрібно розібратись у всіх небезпеках, які виникають сьогодні. Розмови про демілітаризацію Широкиного тривають вже кілька місяців. І начебто вже кілька разів були якісь домовленості, які не виконувались. Тепер можуть бути нові. Демілітаризація Широкиного розглядається в контексті створення буферної зони вздовж усієї лінії зіткнення. Нагадаємо, що  21 липня у Мінську тристороння  контактна група (Україна, Росія, ОБСЄ, а також представники так званих ДНР і ЛНР) узгодила угоду про відведення озброєння калібром до 100 мм від лінії зіткнення. На 15 км по обидвa боки. Таким чином 30-кілометрова буферна зона, у яку мало б увійти Широкине, мала б стати гарантією встановлення справжнього миру у Донбасі. Але тут більше питань, аніж відповідей. 

Зберегти Маріуполь

У Мінську, попри попередню домовленість про буферну зону, сторони так і не дійшли згоди окремо щодо демілітаризації Широкиного. Петро Порошенко 22 липня дав доручення українським представникам у тристоронній контактній групі якнайшвидше підписати угоду про буферну зону, а 23 липня після телефонної розмови “нормандської четвірки” (Україна, Росія, Німеччина, Франція) заявив, що відведення озброєння до 100 мм має бути підписане до 3 серпня, а після цього буде 10 днів на імплементацію цієї угоди. 
Але при цьому прес-служба нашого гаранта у відповідному повідомленні про Широкине окремо не згадувала. Але от у повідом­ленні із Кремля зазначалось, що Путін вимагав виведення українських військ із Широкиного. (Нагадаємо, що бойовики під тиском сил АТО на початку липня вийшли із Широкиного і зайняли позиції на схід від цього пункту). І прес-служба французького президента Франсуа Олланда повідомила, що сторони домовились про те, щоб також до 3 серпня розробити схему відведення сил АТО із Широкиного. Тобто, демілітаризація Широкиного якщо відбудеться, то під вимоги Путіна. Розуміємо, що в такому випадку туди у будь-який момент можуть повернутись російські бойовики. І навряд чи допоможе цілодобовий  пункт місії ОБСЄ у Широкиному. Що важливо, колись курортне селище Широкине нині вже без жодного мешканця, але залишилось стратегічною висотою, звідки бойовики раніше обстрілювали Маріуполь. 
Ще у травні жителі Маріуполя вийшли на акцію проти демілітаризації Широкиного, заявляючи, що їхнє півмільйонне місто в такому випадку залишиться у небезпеці. Можна зрозуміти і нинішні настрої маріупольців.
Російські бойовики вже заявляли, що в односторонньому порядку починають відводити свої танки, але цього не виконали, і продовжили обстрілювати українські позиції навіть із артилерії понад 100 мм, яку мали відвести ще навесні. 
На цих вихідних ситуація у Донбасі вчергове загострилась, зокрема, наші військові відбили кілька атак на Щастя, під ворожим артилерійським вогнем була Авдіївка. Були ворожі провокації і у Широкиному, бойовики використовували стрілецьку зброю. В групі “Інформаційний спротив” у понеділок повідомили, що в окупований Донецьк прибула ще одна бронегрупа, включаючи вісім танків і 11-12 бойових броньованих машин. Це явно не підготовка до миру. 

І знову розмови про вибори

При тому, що не виконуються жодні старі угоди, нові домовленості щодо демілітаризація Широкиного зокрема і створення буферної зони загалом, нині багатьма розглядається як “Мінськ-3”. І при цьому йдеться вже не тільки про відведення техніки, але і про місцеві вибори на нині окупованих територіях. В ОБСЄ вже заявляли, що всі ці питання треба вирішувати в комплексі й встигнути до осені, коли місцеві вибори відбудуться  по всій Україні.  Відомо, що сьогодні у Мінську підгрупа із політичних питань мала  розглядати питання виборів. Про це повідомила прес-служба Франсуа Олланда, і судячи з цього повідомлення, Захід виступає за вибори 25 жовтня на нині підконтрольних бойовиками територіях. Але от механізм, за яким їх можна буде провести, невідомий. 
Тут нагадаємо, що ВРУ вже призначила місцеві вибори в Україні. В окупованому Донбасі їх не повинно бути. Окрім того, Центрвиборчком окремо визначатиме, чи можливо провести вибори у тих населених пунктах, які Україна формально контролює, але вони розташовані близько до лінії зіткнення.
Також зазначимо, що глава Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський в інтерв’ю ЛIГАБiзнесIнформ заявив, що вибори на сході взагалі треба проводити не раніше 2017 року. “Я сьогодні взагалі прихильник того, щоб місцеві вибори не проводилися і на території, контрольованій українською владою. Вважаю, що треба вводити військово-цивільні адміністрації. До 2017 року ми повинні провести адміністративно-територіальну реформу, і вже потім провести місцеві вибори, і не просто обрати депутатів, а передати права і відповідальність цим новоствореним громадам. Це та децентралізація, про яку кажуть наші європейські партнери, і в такому вигляді повинна функціонувати місцева влада. Я багато комунікую з людьми, які приїжджають сюди. Звичайно, промили мізки рашистською пропагандою повністю. Вата замість мізків. Але навіть серед цих людей 70% хочуть тільки одного – миру. І щоб відчепилися всі. Люди деморалізовані, дезорієнтовані і дезінтегровані. Про які вибори людей можна говорити? Тому я вніс пропозицію ввести військово-цивільні адміністрації. Область у війні”, – наголосив Павло Жебрівський. 
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4678 / 1.62MB / SQL:{query_count}