Хто очолить Антикорупційне бюро?

У вівторок комісія, що займається відбором кандидатів на посаду голови Антикорупційного бюро, визначилася з двома фіналістами. Далі – слово за Президентом: Петро Порошенко має десять днів на те, аби вибрати з двох одного, достойного очолити ключовий антикорупційний орган.

Втім, цей вибір може датися нелегко – так само, як і членам конкурсної комісії. Не виключено також, що конкурс доведеться проводити заново. І схоже, що в самій комісії до цього також готові.

Їх залишилося троє…

За кілька днів до фінального засідання стало відомо, що один із чотирьох кандидатів, які успішно подолали другий етап конкурсу, не пройшов спеціальної перевірки.

Претензії були до Якова Варічева: у СБУ з’ясували, що той “приховував дані свого перетину українського кордону”. Сам кандидат заявив, що відбулася технічна помилка, а тому він оскаржуватиме висновок СБУ в суді. Втім, пообіцяв, що не перешкоджатиме конкурсу – аби Бюро швидше запрацювало.

Зрештою, з’ясувалося, що всі кандидати трішки наплутали із цифрами у своїх деклараціях (уточнені декларації лише нещодавно вивісили на сайті Адміністрації Президента), відтак комісія вирішила ще раз провести з усіма фіналістами співбесіди.

Найдовше допитували Віктора Чумака. Чому той не вказав у декларації подарунка на 164 тисячі, чого забув про ще одне авто, коли вийшов із КПРС… Саме Чумак був явним лідером на попередніх етапах – до проведення спецперевірки за нього проголосували семеро з дев’яти членів комісії. А цього вівторка – лише троє. Результат є наслідком не лише плутанини в декларації, члени комісії побоювалися, що нинішній голова антикорупційного комітету ВР може виявитися політично заангажованим директором Антикорупційного бюро.

Тепер – тільки двоє

До інших двох претензій було менше, втім, комісія довго не наважувалася провести голосування. Напередодні вівторкового засідання експерти побоювалися, що конкурс можуть зірвати – наприклад, не підтримати жодного з учасників.

Для подання Президенту необхідно було визначити двох або трьох кандидатів, за кожного з яких мали проголосувати більшість членів комісії. А от що робити, якщо необхідний бар’єр долає лише один кандидат – незрозуміло, оскільки в законі такий варіант не передбачений.

“Я сподіваюся, що члени Комісії розуміють, що закон прямо вимагає подати Президенту двох-трьох претендентів, які пройшли спецперевірку, з-поміж уже попередньо обраних комісією. Будь-які інші пропозиції про продовження конкурсу – будуть фактичним його зривом, адже за законом комісія не зможе обрати кандидатів з шортлисту і змушена буде проводити конкурс заново”, – заявив голова “Центру протидії корупції” Віталій Шабунін. Він також запевнив, що на деяких членів конкурсної комісії здійснюється тиск – аби розширити кількість кандидатів-фіналістів.

Під час засідання комісії виникала ідея провести конкурс наново. Йосип Зісельс прямо заявив, що не підтримує жодного з фіналістів, а тому пропонує змінити умови конкурсу. Його підтримали й інші члени комісії, однак Джованні Кеслер наполіг, що комісія не має вибору – необхідно відібрати двох або трьох кандидатів і подати їх Президенту.

Після цього комісія таки провела голосування: за Артема Ситника проголосували сім членів комісії, за Миколу Сірого – п’ять, а за Віктора Чумака троє. Згодом вісьмома голосами лідерів відправили на розгляд Президенту.

Як писала “Пошта”, Артем Ситник – адвокат, який до 2011 року працював у прокуратурах Кіровоградської та Київської областей. Микола Сірий також є адвокатом. Відомий зокрема тим, що у 2011-2012 роках захищав екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко у справі про перевищення повноважень при підписанні газових домовленостей із Росією.

“Лавка запасних насправді дуже коротка”

Ярослав Грицак, історик, член Конкурсної комісії з обрання кандидатів на посаду директора Національного антикорупційного бюро, – про своїх фаворитів, двох фіналістів і те, що перешкоджало роботі комісії

– Під час обговорення на комісії висловлювалася ідея провести конкурс наново і не голосувати за тих кандидатів, які пройшли спецперевірку. На вашу думку, це покращило б результати конкурсу?

– Ми про це дуже довго говорили. До нас надходили різні сигнали. Зокрема й те, що ніхто з фінального етапу відбору не заповнив декларацію правильно, послужило для нас дуже тривожним сигналом. Власне, тому ми наполягали, щоб було проведене додаткове інтерв’ю з усіма учасниками. Під час цих розмов виявилося, що у більшості випадків йшлося не про якесь зловмисне порушення чи свідоме приховування майна, а радше про складності заповнення декларацій. Але ми хотіли в цьому переконатися, хоч це у нас і забрало дуже багато часу.

Загалом роботу комісії я оцінюю позитивно. Я розумію, що це не найкращий результат. Я мав власного фаворита, але він навіть не міг потрапити на конкурс через деякі умови. І знаю також, що ця особа з самого початку була фаворитом Адміністрації Президента. Але вона не могла потрапити на цей конкурс за віковим обмеженням – йдеться про Богдана Вітвицького, особу, яка має величезний досвід боротьби з корупцією в Америці. Це абсолютно чесна і, що важливо, дуже інтелігентна людина. Він міг би бути ідеальним директором Антикорупційного бюро.

Чому ми не могли мати кращого результату? Через численні обмеження законодавства. Я вже не кажу про вік, але такі обмеження, як обов’язкові десять років стажу за спеціальністю, п’ять років роботи на керівній посаді... Ці критерії є радше законом Дарвіна навиворіт: за таких умов система відкидає кращих і натомість затримує гірших. Тому насправді вибирати було тяжко – усі кандидати в певній мірі були людьми системи. Це те, що обмежувало і заважало нам у роботі. Тому зараз передусім треба удосконалити законодавство. Я знаю, що вже є законопроект, який стосується тих змін, але, на жаль, він буде прийнятий після того, як ми завершимо роботу.

– Яким є ваше враження від тих двох кандидатів, яких відібрала комісія?

– За тих умов, в яких працювала комісія, я вважаю, наш вибір є дуже вдалим. Зокрема й тому, що жоден із тих кандидатів, які вийшли у фінал, які в кінці кінців пішли на підпис Президенту, ніхто з них не значився як фаворит. І ніхто з них, якщо перевірити, не фігурував у мас-медіа як ставленик якої-небудь політичної сили – чи то Порошенка, чи то уряду, чи ще когось.

Вийшов дуже симпатичний мені молодий слідчий із Кіровограда Артем Ситник. Людина молода, яка має за собою дуже добрий список розкритих справ, і що дуже важливо, він не має будь-чиєї підтримки – це цілком нова людина, яка, припускаю, ще не встигла потрапити в цю корумповану систему і це є його перевагою. І також вийшов Микола Сірий, який має досить добрий досвід не тільки як практик, а й як теоретик. Сам факт того, що у фінал прийшли люди, яких ніхто не знає, яких ніхто відверто не підтримував – для мене є найкращим показником того, що комісія виконала своє завдання справно, не піддавшись на жоден тиск.

Ці вибори я можу порівняти із виборами голови Української католицької церкви: так само як на Шевчука ніхто не ставив, ніхто не бачив його фаворитом, так само й тут ніхто не міг передбачити, що у фінал вийдуть ці двоє кандидатів. Це для мене найкращий показник, що вибір відбувся без упередження і незалежно.

– Наскільки у комісії готові до повторного проведення конкурсу. У тому випадку, якщо, наприклад, Президент не підтримає жодного із кандидатів?

– Доведеться проводити другий конкурс. Ми це вчора обговорювали. Зрозумійте, наші повноваження, права комісії були дуже обмежені. Ми діяли лише в тих межах, що були надані – ми не мали права ініціювати нового конкурсу. Новий конкурс можуть ініціювати тільки Президент і Верховна Рада.

Звичайно, якщо такий конкурс буде оголошений, я особисто вважаю, що це було б дуже добре, оскільки це був би конкурс на нових умовах, що зняв би низку обмежень. Йдеться не лише про Вітвицького, а й про багатьох інших кандидатів, які були добрими, але не могли потрапити до фіналу лише через ці незрозумілі мені обмеження щодо віку, щодо статусу, стажу, керівних посад. Я вважаю, що такі обмеження діють гірше на відбір кандидатів, аніж краще.

Ми не виключаємо, що до цього питання ще доведеться повернутися. Чи це буде наша комісія, чи буде нова – це важко сказати. Але ми переконалися в двох речах. Перша – що наш український закон є недосконалим, якщо не сказати поганим, і має дуже багато колізій, що дуже затримує роботу нашої комісії. Друге – що лавка запасних насправді дуже коротка. І це зрозуміло чому: за двадцять з лишком років ця система діяла на те, аби повністю викинути з неї добрих кандидатів. І тому у підсумку ми мусили мати справу з тим, що й маємо.

Розмовляв Назарій Тузяк

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти