Українці не помічають реформ, не задоволені своїм життям і дуже песимістично оцінюють майбутнє. Більше половини опитаних соціологами респондентів вважають, що наступного року економічна ситуація тільки погіршуватиметься.
Такі настрої вплинули і на електоральні рейтинги ключових партій – лідером симпатій залишається “Блок Петра Порошенка”, однак ті 13-16%, які соціологи дають партії Президента, не є стійкою базою. За останні півроку голоси розгубили практично всі ключові партії, відтак щонайменше третина українців або не бачить, за кого голосувати, або готова просто проігнорувати вибори.
Експерти Київського міжнародного інституту соціології розрахували, як би розподілилися голоси на виборах, якби ті, хто зараз не може визначитися, просто не пішли б на вибори (подібний метод застосовували під час президентської виборчої кампанії і він показав хороші результати). Отож, якби у наступну неділю відбулися вибори до парламенту, то “Народний фронт” заледве подолав би виборчий бар’єр, а “Самопоміч” піднялася б на друге місце.
Найбільше відсотків отримав би “Блок Петра Порошенка” (26,7%), за “Самопоміч” проголосувало б 17,1%; за “Батьківщину” – 11,5%; за “Опозиційний блок” – 10,2%; за Радикальну партію Олега Ляшка – 8,4%; “Народний фронт” отримав би 6,6% голосів, а “Правий сектор” – 5,2%. Усі інші – а це зокрема “Громадянська позиція”, “Свобода”, КПУ, УДАР – набрали б менше п’яти відсотків.
Якби невдовзі відбулися президентські вибори, то Петро Порошенко знову міг би розраховувати на перше місце. Втім, цього разу йому навряд чи вдалося б уникнути другого туру, оскільки чинного Президента готові підтримати 35,2% (знову ж таки – розраховуючи результати без тих, хто не прийде і не визначився). Юлія Тимошенко досі залишається ключовим суперником Порошенка (на виборах вона могла б розраховувати на 11,6%), хоч і не сильно відірвалася від Андрія Садового (11,4%).
Падіння рейтингів навряд чи є наслідком реформ. Дослідження Центру Разумкова показує, що більшість громадян, по-перше, майже не відчувають впливу реформ на своє життя, а по-друге, дуже низько оцінюють сам процес їх перебігу. Найвище українці оцінюють зусилля уряду по популяризації України за кордоном – на четвірочку за десятибальною системою. Усі інші не дотягують навіть до трійки.
Акцент політиків на продовженні війни суперечить очікуванням громадської думки
Генеральний директор КМІСу Володимир Паніотто, – про рейтинги “Народного фронту”, Президента та альтернативи “свободівцям” та комуністам– Яка з партій має найбільші електоральні втрати?
– Найбільше втратив “Народний фронт”. Власне, Арсеній Яценюк казав, що вони є урядом камікадзе, що вони хочуть провести реформи, а потім піти – тобто ситуація втрати рейтингу начебто передбачалася. Хоча, звичайно, часто політики кажуть, що вони “камікадзе”, але роблять все для того, щоб це не мало для них згубних наслідків.
Якщо розраховувати відносно тих, хто пішов би на вибори, то вийде, що “Народний фронт” втратив близько 15%. На показниках Петра Порошенка все це не так сильно позначилося, хоч і його особистий рейтинг зменшився, і рівень довіри до нього впав. Рівень довіри перероджується в електоральний рейтинг, адже останній дає відносну оцінку, яка залежить ще від того, хто також бере участь у виборах. Зараз інші є не набагато кращими, а тому електоральний рейтинг Порошенка не дуже й змінився.
– Чим можна пояснити непогані відсотки “Самопомочі”, яка теж входить до коаліції, тобто мала б розділити відповідальність за реформи?
– Ну, хто від “Самопомочі” є відомим міністром, який відповідав би за конкретні реформи. Андрій Садовий не є прем’єр-міністром, не займає помітної в загальнодержавному масштабі посади...
– Тобто головне, що зараз впливає на зменшення рейтингів – це присутність в уряді?
– Звичайно, адже саме ці люди приймають рішення, які реально позначаються на добробуті населення. А те, що роблять депутати, важко безпосередньо оцінити – люди не можуть порівняти це зі своїм життям.
– Тоді чому втрачають відсотки БЮТ та Радикальна партія? Вони ж теж не асоціюються з урядом?
– Наші опитування показують, що люди зараз хочуть передусім миру, до того ж – практично за будь-яку ціну. Тому поки тривала мобілізація, а в України не було великих успіхів у цій війні, позиція Ляшка на продовження війни виявилася програшною. Те саме стосується і Тимошенко, яка, втім, зараз стала менш радикальною. Мені здається, що негативно на рейтингах позначилася саме їхня позиція щодо миру/війни, акцент на продовженні війни – це суперечило очікуванням громадської думки.
– Комуністи і “Свобода” також мають дуже низькі рейтинги. Чи означає це, що їхній час уже остаточно в минулому?
– “Свобода” мала високий рейтинг через те, що сприймалася багатьма як головний і найбільш послідовний борець із Януковичем. Із десяти відсотків, які вона колись мала, лише три підтримували власне “Свободу”, а інші просто були прихильниками її позиції. Саме через це вона й не подолала виборчий бар’єр. А зараз як борці з Росією вони виглядають бідніше, ніж та сама Радикальна партія, куди й перейшла частина виборців “Свободи”, і, звичайно ж, Дмитро Ярош. Що ж до комуністів, то тут свою роль відіграла і втрата Криму, де КПУ традиційно мала хорошу підтримку, і протистояння із “Опозиційним блоком”.
– За кого сьогодні готовий голосувати схід та південь України?
– Найбільшу підтримку там має “Опозиційний блок”. Хоча сумарний відсоток так званих демократичних партій також буде не набагато нижчим. Серйозну підтримку “Опозиційний блок” має також і на півдні, та все ж поступається “Блоку Петра Порошенка”. Загалом у тих місцях немає партії, якій місцеве населення довіряло б і вважало своєю. Тому і схід, і південь – це великий резерв.
Розмовляв Назарій Тузяк