“Львів зустрічав десантників, які повернулись зі знищеного Луганського аеропорту. Кажуть, що ще раз народились на світ Божий. Оркестр, квіти, національні стяги та навіть шампанське... 

Свято – бо живі! Але це ще не перемога. Розуміють! Тому після відпочинку та лікування готові далі захищати Україну. Радість і тривога водночас. Дивні й болючі відчуття. Мабуть, немає української родини, якої б не стосувалася війна”.

Галина Чоп (www.facebook.com/galochka.lviv?fref=ufi):
“Ми стояли і виглядали автобуси. Тітка плакала, що хлопців там кидали не раз на самих себе. За кілька кроків щось жінкам обіцяв Колодій. Тітка сказала у натовп: “Ага, наобіцяє вам квартир до перших виборів і забуде. А збоку стояв цей чоловік – небагатий, тихий такий, інтелігентний, найімовірніше, зі села. Тримав у руках темний пакетик і час від часу докидав якусь фразу до слів моєї тітки. Коли приїхали автобуси, він розгубився і спочатку не знайшов свого сина. Затиснув у руці стареньку “Нокію” із набраним номером, а на очах сльози – де він? І тут ззаду до нього підійшов син. Це фото – момент зустрічі. Дякую”.

Дмитро Шурхало (www.facebook.com/shurkhalod?fref=ts):
“У Маріуполі 4 серпня був мітинг у кращих традиціях Майдану. Під Маріуполем тривав бій, а маріупольці масово вийшли на акцію з українською символікою, запевняючи, що не здадуться. Я пишаюся, що ці люди – мої співгромадяни”.

Підтримаємо cвоїх(www.facebook.com/Pidtrymajemosvoih):
“Сєвєродонецьк. 2014. Красиві українці!”

Підтримаємо своїх (www.facebook.com/Pidtrymajemosvoih):
“Наші патріоти – Тоня Матвієнко та Павло Табаков, м. Херсон”