У суботу, 30 серпня, третій сезон львівського “Вуличного університету” відкрили український історик Олександр Зінченко та польський журналіст Адам Міхнік. 

Лекція про досвід перетворення Польщі, який може пригодитися Україні, швидко розширилася до розмови про майбутні виклики для України, Росії та Європи. Про те, як, а головне, чому саме так, наші сусіди відреагували на події в Україні.

Про боротьбу:
1. Що далі буде, не знає ніхто. Але можна сказати точно: те, що сьогодні відбувається в Україні, це є боротьба не тільки за самостійну Україну, це боротьба за демократичну цивілізовану Європу… У Польщі розуміють, що сьогодні Україна захищає і нас також, що наша безпека залежить від того, що далі буде в Донецьку, Луганську, Слов’янську.

Про реакцію Росії:
2. Те, що ви бачите сьогодні, є реваншем російських чорносотенців. Це бунт, страшний російський “бессмысленный и беспощадный” бунт. У кінці кінців, напевно, це буде великою поразкою Росії, трагедією, тому що це велика країна, великий народ, який ошалів. Так само, як великогерманські ідеї стали трагедією для німців, нинішні події будуть поразкою для росіян. Але коли це буде, я не знаю. 

Чому в Кремлі була така істерія, коли люди в Києві стояли на Майдані? Тому що Путін побачив, “очима своєї душі” Майдан на Красній площі у Москві. І він розуміє, якщо в Україні все піде добре, то виникнуть питання: чому ж не в Росії? Чому українці можуть жити як люди, а тільки росіяни як скот? Чому? Цього вони в Кремлі бояться.

Про майбутнє України:
3. Якщо для України зараз все вирішиться добре, далі буде дуже нелегкий шлях. Це буде, як кажуть у Римі, Віа Долороза (вулиця в Єрусалимі, на якій був шлях Ісуса Христа до місця розп’яття. На Віа Долороза знаходяться дев’ять з чотирнадцяти зупинок Хресного шляху Христа – “Пошта”)… Так, шлях України непростий. Але іншого не дано. Інший шлях – це редукція України до статусу російської області.

Про Україну для Путіна:
4. Якби я працював для ФСБ у Кремлі, то кого б в Україні я підтримував? Крайніх – крайніх зліва і крайніх справа. Адже яка Україна потрібна Путіну? Така, в якій триває внутрішня перманентна війна. Із такої точки зору, я думаю, якщо ми разом (Польща та Україна) будемо разом, як такий собі маленький Бенілюкс, то це буде потужна сила в Європі, ми разом будемо як європейська наддержава. Це шанс для нас і для України, а для Путіна це нещастя.

Про те, як повторити польські успіхи:
5. По-перше, потрібне розуміння, що екстремізми у наших країнах дуже небезпечні. По-друге, не хочу говорити як “старший брат”, але я думаю, що вам потрібно створити “Україну для всіх”. Ваша історія була дуже складною, ваші люди воювали і в УПА, і в Червоній армії. Помилка політики Віктора Ющенка була не в тому, що він зробив Бандеру героєм країни, а в тому, що не зробив героєм генерала Григоренка. 

Це теж національний герой України, але генерал Червоної армії. Ще потрібно розуміти, якщо нещасний українець у радянські часи пережив манкуртизацію, то відповіддю на неї не може стати русофобія. Путінофобія – так, але не русофобія. Тому що в Росії також є різні люди, які виступають проти того, що робить Путін. І це надія не лише для нас, а й для Росії.

Про реформи:
6. Це стане великою проблемою. Ми всі думаємо, що треба зробити все це швидко, але у суспільстві так не буває. Буде повільно. Буде складний процес, що триватиме не один рік. Але Україна має великий шанс і його відкрили люди, які були на Майдані. Цього ніхто не подарував, вони самі цього добилися… Коли мине війна, це (проведення реформ – “Пошта”) буде дуже конфліктною справою. Але іншого шляху немає. Іншим шляхом пішов Кремль, де прогнали реформаторів – Гайдара й інших. Тепер там немає ніяких змін, є лиш імперська риторика, газ і нафта… Що ще дуже важливо – слід знайти в парламенті політичну підтримку, тому що це буде дуже складний процес і дуже “недружній” щодо людей…

Я пам’ятаю, які були протести в Польщі у період політики Бальцеровича, як усі говорили: “Ти зрадник, крадій, такий-сякий”. Але завдяки тій твердій політиці ми у підсумку вийшли на хороше життя. Великою загрозою виявиться те, якщо у момент такої трансформації в країні триватиме внутрішня дестабілізація. У Польщі так відбулося, коли проводили люстрацію – із цього зробили театр, спектакль. Неможливо ж оцінювати людину тільки на підставі того, що про нього написали в КДБ. Дійшло до того, що секретним співробітником КДБ назвали президента Леха Валенсу!

Про реакцію Європи:
7. Звичайно, адміністрація Путіна корумпує Західну Європу, але це ще не кінець пісні… Євросоюз дуже пасивний. Тому що це ніколи не була ідея боротьби, це була ідея співпраці. Для боротьби було НАТО. А ще там є такий гедонізм, конформізм: ми живемо спокійно, маємо багато грошей, для чого нам кудись іти? Із моєї точки зору, це помилка. Це дух Мюнхена 1938 року. 

З іншого боку, я не чекав настільки живої реакції європейських держав щодо українського конфлікту. Тому що в останні роки лише ми, поляки, постійно говорили про Україну.