– Як зупинити російську агресію? На політико-дипломатичному рівні – визнати Росію державою-агресором на Генеральній асамблеї ООН, чергова сесія якої розпочнеться 16 вересня. На військово-політичному рівні – надати українській армії військово-технічну допомогу для підвищення її потенціалу, здатного завдати агресору неприйнятних для нього втрат. На фінансово-економічному рівні – заблокувати усі рахунки й міжнародні транзакції РФ, як країни-агресора, й накласти арешт на її активи за кордоном.

Щоб довести, що Путін неправий, НАТО повинно зробити наступні кроки на своєму саміті в Уельсі. Перше – надати пряму військову і розві­дувальну підтримку українському уряду. Це означає допомогу радників, інструкторів, надання обладнання і можливість прямого посилення шляхом використання повітряних і наземних можливостей НАТО. Протитанкову зброю і системи протиракетної оборони мають бути надані. Найбільш гостра потреба – тактична: допомагати Україні використовувати власне обладнання і війська, щоб відновити кордон з Росією, ізолювати сепаратистів і наскільки можна уникати бойових дій. 

Друге. Усі союзники повинні перестати продавати Росії військове устаткування та обладнання подвійного призначення. Особливо це стосується гучної угоди французів про продаж військових кораблів типу “Містраль” – “Владивосток” і “Севастополь” – але інші союзники, в тому числі Великобританія і Німеччина, також повинні перестати продавати зброю Росії. Що стосується французьких кораблів: НАТО повинно купити їх для себе за допомогою коштів з бюджету на інфраструктуру і розгорнути їх як військово-морську складову сил швидкого реагування НАТО.

Третє. Ввести додаткові санкції, в тому числі щодо “Газпрому” та його керівництва. Росія вважає, що вона може стримувати Захід від прийняття сильних заходів, погрожуючи скороченням поставок енергоносіїв. Європа не повинна піддаватися на це, довівши, що вона може пережити цей конфлікт краще, ніж Росія. Сполучені Штати і Євросоюз повинні також відновити зусилля по забезпеченню енергетичної безпеки Європи, в тому числі прискорити процес поставок скрапленого природного газу з США до Європи, а також створення спільного механізму фінансування, щоб швидше закінчити будівництво СПГ-терміналів і сполучних трубопроводів. 

Четверте. Забезпечити багатонаціональну військову присутність НАТО на території Польщі і країн Балтії. Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив на цьому тижні, що такі заходи можуть бути прийняті. Дуже важливо, щоб НАТО запобігло розширення масштабів російської агресії, і кращий спосіб стримування – превентивне розгортання. Будь-які скарги про те, що такий крок порушує Основоположний акт Росія – НАТО від 1997 року, можна заперечувати, нагадуючи про перший пункті Угоди про зобов’язання НАТО: “У нинішніх і доступних для огляду умовах безпеки”. Дії Росії докорінно змінили середовище безпеки, яку передбачали в 1997 році.

П’яте. Підтвердити прихильність НАТО будівництву цілісної, вільної і мирної Європи. Чорногорія вже готова до членства в НАТО. Македонія має отримати запрошення після термінового вирішення спору про назву країни. Фінляндії та Швеції потрібно дати зрозуміти, що їх раді будуть прийняти в будь-який час. І НАТО має відновити свою роботу з Україною, Грузією та іншими партнерами над реформами, необхідними, щоб допомогти їм претендувати на членство. НАТО не повинно миритися з диктатом Росії, яка втручається в справи сусідніх держав.

– Шельмувати під час війни власний Генеральний штаб, – значить, працювати на генштаб ворога. А блокування приміщення штабу, – це взагалі військовий злочин. Як і заклики брати штурмом Міноборони. Інформаційна кампанія з дискредитації генералів, які б вони не були – це атака на всю армію, а не лише на людей з лампасами.

– Якщо німці довго і щиро каялися за злочини фашизму, то за сталінський терор, за Голодомор, за страшні звірства енкаведистів, за те, що знищували всіх, хто лише мав національний голос, за розпороті животи греко-католицьких священиків, ще вирізані груди і видерті коси українських дівчат – ніхто не покаявся, ніхто з кривавої брехливої Росії, яка перейняла плюгаве знамено радянського терору, не поніс жодної кари. З такого сімені і народилися покручі, які отримують задоволення від чужих страждань і крові. Але вони в ній захлинуться.

– Не варто сподіватись, що хтось офіційно вестиме воєнні дії на боці України. Ніколи США не дозволить, аби їхніми військами централізовано з Києва командували пузаті, продажні, осіяні зірками генерали. Для них це певна смерть. А без централізованого командуванням операціями вони просто гатитимуть по нас, а ми по них. Їхнє втручання можливе лише при умові повного повалення держави і центральної влади. Тоді це буде сценарій Іраку. Але нам від того вже краще не буде.

Єдина надія (окрім нашого військового спротиву) на дипломатію. Якщо росіянам перестануть видавати візи і вони не зможуть нікуди їздити. Якщо Німеччина видворить їх усіх за межі своєї країни, і так зроблять усі цивілізовані країни. Якщо замкнути росіян в РФ без імпорту та без контактів зі світом, уже за тиждень у них буде нереально великий Майдан. Вони тоді самі Путіна з’їдять і кістки обcмокчуть. Вони ніколи не стануть КНДР та не втримаються в ізоляції, бо вже надто вкусили смаки вільних країн та розкоші. І так закінчиться війна і одвічне протистояння.

– Скільки ще Путіну бути президентом РФ? Смішно питати, якщо його підтримують 84% росіян. Правда? Але введення військ в Україну підтримують лише 5%.  І виникає наступне питання: що буде, коли росіяни довідаються, що Путін усе-таки розв’язав цю війну? І очевидна відповідь – буде масовий когнітивний дисонанс. Вони виросли на ідеї зверхнього братерства. Вони впевнені, що ми з ними – один народ. Ну хіба за виключенням “западенців”.

Путін посягнув на фундамент великоросійського національного світогляду. (Ідеться, звісно, про масового росіянина, а не про імперіалістів-відморозків чи кавказьких найманців). Замахнувся на ідеологічну імперію. Міф про колиску братніх народів існує вже двісті років. 

Його почали формувати ще Карамзін з Катериною ІІ. Поколіннями розвивали, пестили. Та й сам Путін зі шкіри ліз, щоб зміцнити і “поюзати” його.Тому поки інформацію прикривають фіговим листочком: місцеві “ополченці” воюють проти “київської хунти” і “американців”. І поки пересічні росіяни реагують на інформацію про введення військ фразою “не вєрю”. 

Але масштаб подій вже такий, що шило стирчить з мішка. А це означає, що росіяни врешті на нього сядуть. І тоді їм доведеться вибирати – підтягувати рейтинг підтримки війни до путінського або опускати путінський до 5%.

Війна розставила крапки над “і”. Прирости територіями імперія може тільки зруйнувавши підстави імперської ідеології. А це не просто самогубство. Буде втрачено сенс існування поколінь предків. Тому росіяни скоріше повірять, що Путін – Хуйло ніж у те, що “нікогда ми нє будєм братьямі”.

За матеріалами: Facebook
Фото: Facebook, архів “Пошти”, radiosvoboda.org.