– Ми не знаємо, чому Бог допускає те, що коїться в Україні. Проте все, що відбувається, діється з Його волі. Гадаю, це випробування… Українці близько двохсот років не мали своєї держави, а тому не знають, як поводитися належним чином зі своєю незалежністю. Ми говоримо про речі, що, можливо, іншим людям з інших держав є дивними. Особливо коли кажуть про ділення нашої країни… Тому, напевно, нам потрібно такого прикрого і болючого поштовху, щоб ми усвідомили, що є одним народом.

Ситуація, яка зараз відбувається в Україні, – це Божий бич, щоб переконати нас, що ми повинні бути з’єднаними між собою. Це Боже випробування для нас, щоб навчити нас розуму.

Влада повинна подбати про те, щоб такі речі не діялися. Адже в країні люди бігають зі зброєю в руках і створюють клопіт. Невідомо, за чиї гроші і на чию користь вони це роблять. Це дуже штучно виглядає. Бачимо це на прикладі ситуації, що склалася в Криму. Чуже військо гуляло на кримській території, коли там відбувався референдум. Чи сепаратисти для себе працюють? Чи вірять вони, що це на їхню користь? Мені дивно, що наша влада так легко це допускає. Може, цьому є якесь пояснення… Я був би вдячний, якби хтось нам офіційно пояснив, чому так все відбувається. Це слова громадянина, який хоче знати…

Сьогодні найбільше потрібно боятися страху. Бо страх тероризує людей і робить їх бездіяльними. Війна – погана річ, кажу це з особистого досвіду. Проте ми повинні також боятися надмірної боязні. Бо це паралізує…

Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами і будемо Йому довіряти, то можемо мати оправдану надію на Його поміч. 

– Одеса відстояла себе дорогою ціною, але водночас можна лише собі уявити, що було би, якби атака терористів була вдалою. Мусять люди розплачуватися за бездіяльність влади, а ще більше – за прихований саботаж і підривну діяльність “учорашніх”. 

Молюся, щоб Бог оберіг Одесу та всіх нас від нової крові й біди. Низький уклін всім, хто пішов чи готовий був піти на жертву. Хай на ній проросте наша відданість Україні світлій, демократичній і людинолюбній!

– Тактика агресора зрозуміла: більше жертв серед мирного населення, дестабілізація, хаос, бажано чужими руками – значить спровокувати зіткнення між людьми (снайпери, автомати, підпал Будинку профспілок – згодиться все). Треба більше жертв – значить необхідно роздати більше “стволів”, тому захоплення весь час зброї. Президентські вибори зірвати за будь-яку ціну. 

Використати колабораціоністів як серед українських політиків так і серед зрощеного з бізнесом та правоохоронними структурами криміналітету для надання тероризму вигляду ідеологічного протистояння. Максимально залякати Європу. Змусити визнати стан речей на сьогодні і з цієї позиції диктувати свої умови. Як не допустити більше анексії нашої території та тисяч жертв? 

Треба спочатку просто визнати кожному перед самим собою: це ВІЙНА! Неоголошена, гібридна, яка завгодно. Це ВІЙНА! І всі ми, громадяни України, атаковані зовнішнім ворогом, мусимо згуртуватись і захищатись. Діалог, дискусії, історичні розвідки – так, все це треба, але не зараз. Зараз – захистити країну, свої сім`ї, своїх дітей, своїх співвітчизників від агресії. Ворог не пройде! Перемога буде за нами!

– Вже п’ять місяців країна у полум’ї. Ми виборюємо наше право жити в демократичному світі. Ми платимо надто дорогу ціну за нашу свободу від Раші. Але тільки уявіть собі, що янукович і всі ці арбузови-азарови-клюєви протрималися б до 15, зацементувалися, закатали б у асфальт все, що шевелиться.

Вони б уже ніколи не віддали владу, вибори були б навіть не за московським – за корейським сценарієм (між януковичем-папою і сином), вони б утопили країну в крові, рахунок жертв ішов би на тисячі… І за це право володарювати вступили б не те що у Митний союз – подарували б Кремлю Україну разом з українцями.

– Загальне враження від подій: нові методи ведення неоголошеної війни ще трохи і повернуть до життя “старі” з оголошенням війни. Економічні санкції себе майже вичерпали. Південь-схід все більше “розхитується”. Вжиті заходи неефективні. 

За тиждень можуть розпочатися більш рішучі дії (можливо, вторгнення буде приурочене до 9 травня під соусом перемоги над неофашизмом, що матиме наслідком запровадження надзвичайного стану. В результаті цього вибори не відбудуться. Найбільш рейтинговий кандидат буде змушений зачекати, а за час війни його рейтинг може здутися так само, як надувся... 2 в.о. і 1 силовий міністр з підлеглими “стараються” на славу... Чию саме, думаю, зрозуміло...

– Мене питають, хто є стратегічними партнерами України в наш час? Я відповідаю: один зі “стратегічних партнерів” – Господь Бог, а другий –український народ. Вони є визначальними стратегічними партнерами, один з яких є незрівнянно вищим Суб’єктом – це Творець. Вони є стратегічними партнерами для мене і кожного українця, який розуміє, про що йдеться зараз на Землі. Українцями я вважаю тих громадян України, які люблять її як свою Батьківщину, які відчувають себе її синами та дочками і служать їй во славу Божу.

Що стосується інших держав, то з ними треба говорити саме з цих позицій, визначивши, хто з них хотів би, щоби постала саме така держава Україна, яка живе, керуючись Божими заповідями, настановами, і працює на користь українського народу. І з такими треба налагоджувати партнерські, чесні та стратегічні стосунки. Оце й будуть справжні партнери!

Від тих, хто не хоче становлення такої України, заважає їй, воює з нею, – від таких ми зобов’язані Україну боронити. Самостійність може вибороти лише повсталий озброєний народ, свідомий своєї мети. До речі, Путін допомагає нам її собі усвідомити.

Виходячи з цих базових засад, слід констатувати, що Україні нема за чим йти в ЄС, вступати у зону вільної торгівлі з ЄС, ні тим паче у Митний союз. Ні там, ні там ніхто не буде утверджувати нашу самостійність, не буде думати і плекати інтерес українського народу. 

Український народ займеться самообороною від російського загарбника сам. Вже найтугодумнішим стало зрозуміло, що ні Ганс, ні Джон, ні Сміт не будуть захищати нас від агресивного й знахабнілого Івана. Це наша справа і тільки наша! А не НАТО, на що так надіялися недорослі від політики. В захисті нашої самостійності надіятися треба на Бога і на себе, а не на інших. Бачите, що і Великобританія, і США виявилися неправдомовцями щодо своїх міжнародних зобов’язань перед Україною. 

Правда Господня – не та, що у кожного своя. Вона одна. І людина, і народи або з нею, або з батьком брехні. В останньому випадку йде руйнація і людини, і суспільства, а тепер і людської цивілізації. “/Тчуть лихо пристрасті. Й не воля Неба,// А в душах лжа до згуби нас веде” (Д. Мередіт). Єднаємося в цій Правді, тоді не встоїть проти нас брехлива, злодійкувата Росія, велика копія банди злодіїв та брехунів Януковича, нею (Росією) пригрітої.

– Ясно, що в МЗС рук не вистачає, але треба “після війни” зайнятись темою демілітаризації Чорного моря та Криму. Це єдина можливість підірвати силу імперії.

Туреччина, Румунія, Молдова, Болгарія, Грузія і Україна цілком можуть за підтримки ООН, ОБСЄ і НАТО вийти на узгоджене рішення. Закрити протоки, і ЧФ стане нікому не потрібною іграшкою.

За матеріалами: news.ugcc.org.ua, Facebook.
Фото: Facebook, day.kiev.ua, wikimedia.org, i1.ytimg.com