“Вже більше десяти років у США проробляють концепцію блискавичного глобального удару, яка передбачає нанесення його  неядерною зброєю по будь-якій точці планети впродовж однієї години”, – розповів Дмитро Рогозін (колишній представник Росії при НАТО, зараз – віце-прем’єр Росії – “Пошта”).

“За результатами воєнної гри, проведеної Пентагоном в кінці минулого року, за допомогою 3,5-4 тисяч одиниць високоточного озброєння США можуть за шість годин знищити основні інфраструктурні об’єкти суперника і залишити його без можливості дати відсіч”, – додав він. За його словами, якщо такий удар нанесуть Росії, то головними цілями стануть сили стратегічного ядерного стримування. “За існуючими в США експертними оцінками, в результаті такого удару можуть знищити від 80 до 90 відсотків нашого ядерного потенціалу”, – заявив віце-прем’єр.

Референдум, що відбувся в Криму, нічого не означає і водночас є багатозначним. Нічого не означає тому, що не відповідає законам країни, в якій відбувся, і тому, що відбувався в регіоні, окупованому військами. 

Водночас він є значимим, позаяк є великим кроком до російської анексії. До того ж він більше розкриває нам природу президента Путіна. Путіним, як і багатьма іншими до нього, рухає як страх, так і самовпевненість. Він намагається розчленувати Україну, тому що боїться, що росіяни побачать, якою вона буде, коли стане європейською. Після масових протестів, що супроводжували його обрання у 2012 році, Путін багато працював, аби його самого не усунули на хвилі продемократичних настроїв, як це відбулося після революції у Тунісі у 2010 році. Побачивши, як у Києві скинули його протеже – Януковича, він з новою силою згортає досягнення гласності. 

Вторгнення в Крим спричинило опір: у Москві в суботу тисячі людей вийшли на марш. Однак в умовах повномасштабної атаки на правду не дивно, що багато росіян вірять у світогляд свого президента, відповідно до якого “анархію” в Україні створили західні фашисти і лише Росія може впоратися з цією проблемою. Не дивує також те, що на фоні вторгнення до України та Сочинської олімпіади його рейтинг зріс до трирічного максимуму… Через низку репресивних засобів і обмеження цивільних свобод Путін перетворює м’яке самодержавство в репресивну країну, керовану зграєю довірених осіб, характер яких стає все націоналістичнішим і параноїдальнішим перед Заходом.

Виникає відчуття, що в певному сенсі ми зараз спостерігаємо, як XXI століття набирає форми, демонструючи при цьому майбутні реалії. Рівно 100 років тому, в серпні 1914 року, події, що визначили XX століття, зібралися в одній точці і вилилися в Першу світову війну. Історія не повторюється двічі, але їй завжди притаманна непомітна циклічність…

XXI століття розпочалося 11 вересня, коли весь світ побачив справжнє обличчя тероризму. З того часу ми увійшли в епоху повстань, що охопили Близький Схід, Африку і тепер перекинулися на Україну. Ми починаємо розуміти, що Європа змінюється далі, що тертя між Сходом і Заходом наростає і що багато проблем XX століття досі залишаються невирішеними…

Ми бачимо, як Володимир Путін реконструює холодну війну. Він діє так не через американських президентів, а керується власними мотивами. Він завжди переходить до дій, доки американські президенти демонструють слабкість. Він пішов війною на Грузію у 2008 році, коли Джордж Буш-молодший ще не встиг оговтатися від невиграних війн, різкого падіння рейтингу та загрози економічної катастрофи. Пан Путін рушив на Україну, коли президент Обама перестав бути харизматичним лідером, перетворившись на президента з низькими рейтингами, все меншою підтримкою та слабкою економікою… 

Ми звикли думати, що велика брехня в міжнародній політиці залишилася в далекому минулому. Насправді це не так. Упродовж багатьох днів пан Путін наполягав на тому, що він пішов на Україну, аби захистити невинних людей від фашистів і мародерів. Певною мірою це спрацювало – в його слова повірили навіть деякі експерти зовнішньої політики. Велика брехня здатна заплутати ситуацію, обдурити довірливих і дати змогу виграти час. Тому попереду ми чутимемо ще багато неправди.

Путін виявиться переможцем лише в короткостроковій перспективі. Негативні наслідки для Росії посиляться через події попереднього місяця. Росія втратила більшу частину України як буферної держави, навіть якщо й отримає Крим як втішний приз. 

Маленькою ознакою довгострокової проблеми для Путіна є той факт, що Китай і Японія віддалилися від Москви через кримську “авантюру”… Путіну ще доведеться проявити увагу до наслідків підтриманого ним кримського путчу. Так, цей путч приніс президенту популярність у країні, показавши його сильним національним лідером, але така ситуація може надихнути сепаратистів у Дагестані, Чечні та інших регіонах із значним потенціалом для відділення…

Канцлер виступала перед найважливішими офіцерами Бундесверу. Навіть генеральний секретар НАТО присутній. Мова зайшла про Грузію та Україну. Тоді прозвучало зауваження: “Країни, втягнені в регіональні чи внутрішні конфлікти, не можуть бути членами НАТО”. Березень 2008-ого був смертельним пострілом по намаганнях Тбілісі та Києва розпочати формальний процес прийому в Євроатлантичний союз…

Сьогодні треба пригадати собі ті дні. Саме тоді було закладено вразливі місця нової політики щодо Росії – НАТО припинила розширення на Схід. Альянс прийняв російську концепцію зони впливу, що відводила Україні роль буферної держави між Сходом і Заходом…

Шість років по тому мусимо визнати: стратегія 2008 року провалилася з тріском, кровопролиттями і втратами. Лише через кілька місяців після саміту НАТО Росія спровокувала війну з Грузією. Москва тестувала готовність Заходу і зрозуміла: він дає їй свободу дій… Так Путін трактує цей сигнал, і зараз і Україна відчуває це на собі. Цього разу йдеться навіть про щось більше: Крим не буде країною-зомбі, як Південна Осетія, а стане суб'єктом Російської Федерації – саме для цього проводили референдум у неділю. Вперше після падіння СССР Росія знову розширює свою територію.

Для багатьох на Заході це важкий удар. Вони хочуть подати Росії руку і відчувають, що у відповідь вона покаже кулак. Путін не дотримувався правил гри. А чому мав? У його світі сила не базується на дотриманні правил гри. Усе навпаки – сила диктує правила гри. Для Путіна поведінка НАТО у 2008-ому була не кроком назустріч, а слабкістю. Захід відступив перед погрозами Москви. Було би немудро не використати цього страху на свою користь…

Німеччина, а також інші нерішучі члени НАТО, передусім Франція, мусять прийняти нову дійсність. Вони тепер не глядачі, а дійові особи в боротьбі за майбутнє України. Якщо вона повторно спробує вступити в НАТО, не можна її вдруге відштовхнути.

Майже 88 млрд рублів на рік – у стільки може обійтися росіянам приєднання Криму. Російські міністерства та відомства готуються вже з квітня фінансово допомагати півострову… “У Москву приїжджала делегація з кримського Мінфіну, з ними зустрічався наш міністр фінансів Антон Сілуанов. Цього року владі Криму для виконання бюджету потрібно майже 30 млрд рублів. Якщо півострів стане частиною Росії, то щорічні трансферти швидше будуть більшими, але точних підрахунків поки нема”, – розповів співробітник відомства… 

На відміну від чиновників експерти вже готові говорити про цифри: за їхніми підрахунками, Росії щорічно доведеться платити не менше 88 млрд рублів на Крим. Як саме отримали таку цифру? Не менше 38 млрд рублів, за підрахунками S&P (Standard & Poor's – компанія, що займається дослідженнями фінансового ринку – “Пошта”), припадуть на трансферт дотаційному регіону з федеративного бюджету. 

Підрахунки базувалися на рівнях дотацій у подібних регіонах Росії. Доходи на душу населення Криму у 2013 р. склали лише 10 800 рублів, тоді як середній показник по Росії – 37 000 рублів. Бідні регіони країни отримують з федеративного бюджету дотації, які дають змогу забезпечити населення доходом у 29 000 – 30 000 рублів на людину. Аби збільшити до цього рівня дохід 1,9 млн жителів Криму, потрібні будуть дотації з федеративного бюджету на кожну людину приблизно в 20 000 рублів.

Олександр Починок, екс-міністр праці та соціального розвитку РФ:

– Якщо би справа була в мільярді, то ні в кого б не виникало запитань. Крим – це приблизно 2,7 млн людей, а кожні 100 тисяч пенсіонерів – майже 10 млрд рублів. Плюс воєнні пенсіонери і так далі. Тобто на пенсії готуємо 60-70 мільярдів. Бюджетна сфера: якщо Крим стане частиною РФ, почнуть діяти російські закони, а там – більше 200 тисяч бюджетників. Як не скорочуй, їм треба платити російську зарплату. Плюс витрати на утримання лікарень, шкіл і так далі. Ще додавайте 40-50 мільярдів… 

Я завжди кажу, що на будь-яке рішення треба йти з розплющеними очима. Так, цікаве та хороше рішення – повернули Крим. Прекрасно! Тільки, хлопці, подумаймо, від чого доведеться відмовлятися, тому що це колосальні гроші: не мільярди, не десятки мільярдів і навіть не сотні мільярдів. Йдеться про трильйони рублів… Ситуація приблизно така: молода сім’я планує бюджет, хоче купити телевізор, якусь машину, а тут народилася дитина, ще й із села переїхала бабуся. Тобто треба переробляти план витрат... А ця ситуація викличе додаткову інфляцію. Мінімум 3% пунктів додавайте і просто прикиньте, як зростуть за цей рік ціни.