Україна в жалобі... Молимося за душі загиблих, співчуваємо рідним, які втратили найдорожчих… Просимо у Бога миру та справедливості, зцілення для поранених та сили і витривалості для тих, хто нині наражається на небезпеку, захищаючи гідність громадян України. Кажуть, що найтемніша ніч перед світанком. Сподіваємося, що він близько… 

Ми знову потребуємо Бога, Його присутності, Його ласки і милосердя, Його справедливості…

Побачити в ближньому Христа

Завтра, у м’ясопусну неділю, під час Божественної літургії в наших храмах читатимуть уривок з Євангелія про Страшний суд. Уривок, за яким проводимо самоідентифікацію: з ким ми, на чиєму боці, де і як можемо зустріти Господа в наших буднях і яке майбуття обираємо своїми щоденними діями. Так важливо тепер, в цей буремний час, аби Боже Слово торкнулося наших сердець, аби наші очі навчилися бачити Христа у ближньому. 

Вчора у своєму щоденному посланні-проповіді для Майдану отець Михайло Димид дав відповіді на деякі з запитань, які не дають нам спокою, порівнявши Київ з Єрусалимом, з Голгофою: “від солдатів у мундирах загинули просто люди, у кожному з яких перебував сам Ісус Христос!” І як Христос тоді звертався “Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?”, так і ми “бачимо і чуємо волання багатьох братів і сестер до Божої правди. Кожен із нас, хто хоч трохи совісті має, так само кличе своїм єством про справедливість до Бога Отця”. 

Зі слів священика, тепер нам потрібно постійно займатися спільним пошуком правди Божої. “Вона – ця правда – одна і виявляється через благодать, милосердя і мир. Правду можна тільки отримати від свого Сотворителя. Для того треба з Ним спілкуватися за Його правилами, тобто жити в благодаті. Молоді хлопці на Майдані приходили до сповіді перед трагічними смертями, бо хотіли жити з Богом вже тут і бути готові з Ним зустрітися за Його правилами за кілька годин на небі!  Коли людина живе в благодаті, то не може ненавидіти, бо в її серці присутній Бог – вона милосердна … Все це приносить у серце людини мир – ту спокійну силу духа, яка сприяє добру, яка його не гальмує, а навпаки, проявляє всяку ініціативу, щоб воно поширювалося”, – вважає священик.

Кожна людина є Божою дитиною

Найвищою цінністю є гідність особи, її життя. Найвищою суспільною цінністю є мир, який стоїть на сторожі цієї гідності. Не перемир’я, а справжній мир, який виходить з нутра самого суспільства і є його фундаментальною складовою. Тому нам усім потрібно будувати мир, робити все, що можемо, для того, щоб він був тривалим і міцним. Про це департаменту інформації, коментуючи останні трагічні події у Києві, сказав Блаженніший Святослав Шевчук, Патріарх УГКЦ.

І додав, що Церква засуджує всі заклики до насильства, бо вони суперечать Божому Закону та євангельським істинам. Тому в усіх цих трагічних подіях потрібно зберігати гідність кожного людського життя: “Кожна людина незалежно від того, з якого боку барикад стоїть, є Божою дитиною. Ніхто не може приймати рішення про те, щоб жертвувати людськими життями”.

Владика Борис Ґудзяк назвав загиблих мучениками за нашу гідність і свободу. “Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Ів. 15:13). “Заохочую всіх, передусім журналістів, створювати житія цих мучеників, які віддали життя за твою і мою гідність, за нашу з вами свободу. Заохочую всі громади спільно і чисельно відпровадити у вічність наших Героїв. Це ми потребуємо їхнього похорону, щоб подивитися у вічі правді, за яку вони віддали своє життя. Нехай їхні свідчення, смерть і вічне життя будуть для нас джерелом розуміння правди і черговим наверненням до нашої гідності”, – написав він на своїй сторінці у Facebook.

Слова підтримки українських кардиналів, які з огляду на похилий вік не прибули до Рима для участі в засіданнях Консисторії кардиналів, висловив учора і Папа Франциск. А Вселенський Патріарх Варфоломій – глава Константинопольської Церкви поширив послання народу України, в якому засудив насильство та агресію, що мають місце у Києві, і закликав усі сторони конфлікту за будь-яку ціну обрати діалог замість розбрату та посередництво замість сили. 

Чи маємо молитися за владу?

Закликали владу негайно припинити кровопролиття і єпископи УПЦ (КП). Священний Синод, який відбувся 20 лютого, ухвалив рішення не поминати владу під час богослужінь. Про це повідомив офіційний сайт Київського Патріархату. “Враховуючи, що державною владою не були почуті неодноразові заклики Церкви до неї не застосовувати зброю проти народу, який обрав владу для служіння собі та Україні, а не для вчинення насильства і вбивств, припинити з 20 лютого 2014 р. поминання влади під час богослужінь”,  йдеться в документі.

До наступного рішення Священного Синоду в храмах молитимуться під час богослужіння “за Богом бережену Україну нашу і український народ”. Не поминатимуть владу й у Харківсько-Полтавській єпархії УАПЦ, яку очолює архиєпископ Ігор Ісіченко. 

Натомість єпископ Львів­ський УПЦ Філарет наголосив, що свідомі християни повинні молитися за владу, за військо, за всіх, хто відповідальний за життя людей і мир в країні, “щоб Господь вразумив їх чинити правильно в рамках морального Закону Божого”, бо тільки молитвою перемагається будь-яке зло, а молитва потрібна всім сторонам протистояння. “Тільки Всемилостивий Господь може напоумити всіх діяти в рамках любові – що нам сьогодні потрібно в першу чергу виблагати у Бога”, йдеться у повідомленні, поширеному прес-службою єпархії.

 До теми                                                 

Простити, але не забути…

Багатьох із нас охоплює “справедливий гнів”, яким нерідко виправдовують вчинки, що не відповідають вченню Євангелія. Добру відповідь, пораду дає нам ще один священик, який багато днів і ночей провів на Майдані, Василь Рудейко: 

“Коли я повернувся на Майдан учора, то побачив лютих людей. Не поганих людей, а саме злих, лютуючих, не готових прощати і домовлятися. А ще я бачив звірів, тих, хто втратив будь-яку людськість. Не біороботів, а нелюдів, яким чуже все, що не стосується їх самих. Коли їх ловлять і ведуть повз лютих людей, вони плачуть не тому, що зрозуміли, що їхні дії призвели до загибелі, а тому, що втратять нагоду вбивати, а можливо, і своє нікчемне життя.

Зараз в неті лунає багато закликів до самосуду, закликів до злоби і ненависті, закликів до непрощення. Це фальшиві заклики. Не прислухайтесь до них. Простити треба. Всім. Навіть нелюдам. Саме так. Простити, але не забути. Ніколи не можна забути те, що сталося цими місяцями. Про це треба писати і складати пісні, щоб ми, не дай Боже, не забули, якою ціною отримали свободу. Це має бути записане у євангелії українського народу.

Пам’ятати означає також не звільнити від осуду і суду. Все ж суду праведного. А він дуже простий: всі, причетні до вбивств людей, мають спокутувати свій жорстокий гріх. Покута за смерть не може бути смертю, покута за смерть – життя. Коли Каїн убив Авеля, Господь заборонив убивати його нащадків, але навіки “позначив” їх, щоб вони прожили життя, яке намагалися вкоротити. Не треба їх вбивати, треба дати їм можливість жити і думати над своїми вчинками. Треба, щоб нелюди кожного дня свого життя, ізольованого від людей, покутували і прямували до високого звання Людини.

Це також буде справедливим щодо їхніх жертв, які не бажали їм смерті. Вони бажали життя в країні, де насилля та насильницька смерть будуть неможливими. Вони бажали життя в країні, громадяни якої цінують гідність життя понад усе, в країні, де кожен готовий померти, відстоюючи гідність свого брата. 

Не підводьмо їх, тих, що віддали життя за цю ідею, стаючи на бік нелюдів. Знайдімо в собі сили спрямувати свою злість на побудову цієї країни. Запал, яким ми загорілись, побачивши смерть, має стати животворящим запалом, не спопеляти, а плекати життя – ось найкраще застосування того, що ми зараз відчуваємо. Кожен із нас”.

Що робити та як допомогти

Поради “Католицького Віс­ника”, опубліковані у Facebook:

1. Оточіть молитвою, допомогою, просто тактовною(!) увагою родини загиблих, поранених, а також ті сім’ї, які мужньо відпустили своїх близьких на Майдан.

2. Потреби Майдану потрібно відслідковувати і перевіряти їх актуальність. Але кожна пожертвувана дрібниця важлива.

3. Художники, митці, піднімайте наш бойовий дух. Кожна мотивація, нехай маленька, важлива.

4. Якщо маєте когось на Майдані – телефонуйте їм, пишіть. Але тільки щоб підтримати, надати корисну інформацію, сказати щось мотиваційне (дружинам, які просто підтримують чоловіків добрими новинами раз на 2-3 години, на хвилину, респект! Не дзвоніть і не плачте. Не дзвоніть, щоб заспокоювали вас. Це егоїзм, м’яко кажучи. Всім істерикам – вимкнути ТБ і комп’ютер та читати Святе Письмо.

5. Якщо ви на Майдані – просто скористайтеся давньою порадою: жити кожен день як останній. Сповідь, Служба Божа, мир з близькими та впевненість у власній позиції бути спокійними та рішучими – наші найкращі друзі.

6. Поширюйте тільки перевірену інформацію.

7. Ненависть варто спрямовувати на фізичну роботу. Допомагає. Та й загалом – ненавидіти нерозкаяність у гріхах, натомість молитися за навернення та спасіння всіх і кожного. Інакше ненависть вас же і зруйнує.

8. Здавати кров там, де ви є. Із солідарності, не думаючи, кому і куди вона чи препарати підуть.

9. Збирайте небайдужих навколо себе, щоби молитися і допомагати разом. Це укріплює на дусі.

10. Дорогі священики, ви одні з найпотрібніших людей там, де є смертельна небезпека. Хто має дар мужності, там на сповідь багато людей. Просто потрібно підходити, говорити, обережно цікавитися.