Закони революції
“Пошта” запитала у правника, чи можливо громадянам та опозиціонерам домогтися мети, не порушуючи правил
фото: Назарій Тузяк
Після загалом очікуваного результату голосування за відставку уряду, опозиційні депутати вирішили сконцентруватися на блокуванні адміністративних будівель. Хтозна, можливо, через це президент невдовзі й вирішить відправити уряд у відставку або й сам під час засідання парламенту заявить, що залишає Банкову. Однак зараз все виглядає так, ніби ініціативу має перехопити влада.
До прикладу, під час учорашнього засідання уряду прем’єр-міністр натякнув на кримінальну відповідальність активістів Майдану. “Окремі політичні сили, не маючи конструктивного плану, скеровують вуличні протести на насильство, протиправне захоплення адміністративних і громадських будівель, перешкоджання роботі державних установ. Це – кримінальний злочин”, – заявив Микола Азаров, запевнивши, що урядовці взагалі-то готові обороняти мирні акції, однак те, що відбувається зараз, упевнений він, виходить за межі Конституції та законів. “І людям хочу сказати: ваші ватажки штовхають вас на злочин. Вони будуть намагатися сховатися за депутатською недоторканістю. А вам ховатись немає за кого. А відповідальність неминуча, тому зупиніть і не чиніть це”, – додав прем’єр.
Днем раніше подібне говорив і генеральний прокурор Віктор Пшонка. “Останні події свідчать про те, що мали місце численні факти порушення законодавства: я зараз говорю про самовільне захоплення приміщення КМДА, Будинку профспілок, блокування будинку уряду та публічні заклики до штурму Адміністрації Президента, також блокування транспортних комунікацій. Захоплення будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, блокування руху на відповідних дорогах – це кримінальні злочини. І хто б їх не вчинив, буде відповідати згідно закону!” – йдеться у його заяві, розміщеній на сайті ГПУ.
 |
| фото: АР |
Теоретично, вони можуть далі пробувати перешкоджати діяльності уряду та президента, надіючись, що ті врешті підуть на поступки. Можуть раз на сесію піднімати питання про відповідальність Кабінету Міністрів; можуть блокувати засідання ВР, поки президент не буде змушений її розпустити; можуть спробувати шукати контактів із владою, аби якось домовитися, або ж домагатися запровадження санкцій на поточну владу… Але питання про те, яким має бути ефективний протест, аби він не дав підстав для силової реакції з боку влади, залишається відкритим.
Найважливіше завдання лідерів громадського руху – відповісти на питання, якою вони хочуть побачити країну після революції
Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ, – про порушення закону, які стали підставою для протестів і які виникли під час протестів
– Зараз кілька адміністративних будівель є захопленими, перекриті заїзди на майдан Незалежності і ми вже бачили заяви прем’єра Азарова та генпрокурора Пшонки про те, що такі дії є порушенням закону. Чи справді так є і що може загрожувати тим людям, які протестують?
– По-перше, із правової точки зору все це виглядає дуже неоднозначно. Що стосується будинку Київської міської ради, то я вважаю, що саме порушення Конституції з боку Верховної Ради, яка впродовж року так і не призначила виборів київського міського голови, і за шість місяців не призначила виборів київської міської ради, стало причиною наступних порушень з боку київської громади, яка вирішила, що приміщення Київської міської ради можна використовувати так, як воно зараз використовується. Так є завжди: одне порушення закону тягне за собою наступне, особливо тоді, коли закон порушує влада – це завжди “легітимізує” порушення законів проти влади.
Те саме стосується і судового рішення про заборону масових заходів невизначеному колу суб’єктів на незрозумілий строк (йдеться про рішення, яким заборонили акції на майдані Незалежності ще від минулого вікенду – “Пошта”). До речі, там була ще й фальсифікація цього судового рішення: спершу його ухвалили із терміном до сьомого грудня, а потім, пояснивши, що це виправлення описки, грудень змінили на січень – це ж кримінальний злочин, фальсифікація судового рішення. Тому й немає підстав сьогодні говорити про те, що один порушує закон, а хтось сухий і чесний. Дійсно, є масовий протест громадян, спровокований порушеннями з боку влади, і в цих протестних діях громадяни так само допускають порушення законів.
– Чи є підстави для того, аби президент запровадив надзвичайний стан?
– Я думаю, наразі підстав для цього немає. До тих пір, поки вся ситуація перебуватиме у рамках мирного протистояння, то ніяких підстав для цього й не буде.
– Цей протест часто порівнюють із подіями 2004-го року. Тоді була більш очевидна підстава для виходу людей на вулиці – фальсифікація виборів, а тепер – непідписання президентом Угоди про асоціацію…
– Насправді причин значно більше. Віктор Янукович не підписав Угоду, яка готувалася на виконання Закону України “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики”. Фактично цим кроком уряд і президент порушили не тільки свої рішення, навіть не скасувавши попередніх, а й закони України. По-друге, в процесі цих дебатів щодо Угоди президент і уряд вдалися до двох речей, які є абсолютно неприпустимими: передусім, вони почали відверто на весь світ торгувати майбутнім України, розказуючи, що можуть підписати Угоду тільки в тому випадку, якщо їм заплатять гроші.
Коли ж їх запитали про обґрунтування, то вони послалися на вкрай нефахову і стару записку, в якій плуталися інвестиції з підтримкою реформ, компенсацією збитків… і з цього вималювалася космічна цифра у 160 млрд… До того ж, у процесі цих же переговорів президент закликав Європейський Союз продовжити переговори про інтеграцію України за участю Російської Федерації. Фактично це означає, що він визнає відсутність в України суверенітету, аби прийняти рішення щодо свого геополітичного майбутнього, і каже, що про це треба поговорити із сусідньою державою. Останньою ж краплею стало побиття людей, учасників мирного протесту.
– На вашу думку, чи є ефективним бойкот роботи державних структур, як слід далі продовжувати протест, аби він був дієвим і не виходив за межі закону?
– Це складне питання, на яке непросто знайти швидку відповідь. Якщо коротко, то я б порадив громадським лідерам і опозиціонерам передусім визначитися із стратегією. Адже відставка уряду і заміна когось, хай навіть президента, на посаді, на мій погляд, не може бути стратегічною ціллю. Тим більше, що дуже багато людей про це якраз і говорять: вони ж кажуть, що вийшли протестувати не стільки через владу… Полеміка між громадськістю і парламентською опозицією якраз зводиться до того, що остання просто хоче поміняти владу, а ми, мовляв, хочемо змінити країну.
А коли задаєш питання: яким ви бачите майбутнє країни, то на нього й немає відповіді. Не існує ніякого документа, який би описував чи фіксував стан країни, якого хочуть досягнути в результаті цієї революції. От дати відповідь на це питання – найважливіше завдання лідерів громадського руху.
– А чи можуть опозиціонери домогтися перевиборів Ради, якщо третина депутатів складе свої повноваження?
– Зараз неможливо так просто це зробити, оскільки внесено зміни в законодавство. Сьогодні партії не мають прав обнулити свої списки, тому якщо третина депутатів складе повноваження, то замість тих із них, які були обрані за пропорційною системою, Центральна виборча комісія надасть статус депутатів наступним за списком.
Наскільки я чув із розмов, жодна із партій не може повністю гарантувати, що ті люди так само складуть повноваження. А замість тих, які були обрані по мажоритарних округах, будуть оголошені вибори в тих округах. Тому бажаного ефекту від складення мандатів сьогодні не вийде.
Розмовляв Назарій Тузяк
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
