фото: blogs.qut.edu.au
Піддавшись “великій палиці” РосіїЦього тижня українці зрозуміли, що їхня країна справді розташована на лінії розлому двох цивілізацій. Це не означає, що вони переживають “зіткнення цивілізацій” чи релігійний конфлікт – щось із того, що пророкував Семюель Гантінгтон. Більш точно Україну можна описати як державу, розташовану між цивілізацією інституцій і верховенства права, яку втілює Європейський Союз, і цивілізацією свавілля, що асоціюється з російським президентом Володимиром Путіним… Янукович відмовився від прогресу п’яти років переговорів (про укладання Угоди про асоціацію – “Пошта”) після зустрічі з Путіним.
На відміну від ЄС у Путіна є “палиця”: від серпня він ініціював торговельний бойкот. На відміну від ЄС Путін пропонує “цукерку”: натякнув на можливість знизити ціни на газ. На відміну від ЄС він може різко змінити свою політику… А ще він сприймає цю Угоду як економічний та ідеологічний виклик: якби в Україні існувало верховенство права, російським компаніям було б важко тут працювати. Країна, якою керують інституції, а не персони, могла б стати привабливим місцем і для незадоволених росіян…
Можливо, ЄС повинен навчитися грати більш агресивно, аби вести свої торговельні війни проти Путіна. Можливо, різкий розворот України змусить європейських лідерів вивчити нову тактику. Десятки тисяч українців, що вийшли на вулиці Києва з протестом проти рішення свого Президента, чітко уявляють переваги Угоди з ЄС. На жаль, цими європейськими українцями керують політики, які не розуміють природи європейської цивілізації або чиї особисті фінансові ставки у цій ситуації настільки великі, що вони просто бояться ризикувати (The Washington Post (США)).
Відрізана від ЄС, підрубана корупцієюЦе не просто одна з тих ситуацій, коли ви, стоячи поблизу вівтаря, чуєте відмову. Це більш ніяково. Наречена скасувала весілля заради жорстокого колишнього, але минулої ночі повернулась, аби бодай поснідати. Та якось ніяково потягувати шампанське з друзями нареченого… Під час вечері на Вільнюському саміті Президент України Віктор Янукович мав реалізувати історичне рішення – підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Це був би значний крок уперед до повноправного членства в ЄС. Однак минулого тижня Президент Янукович оголосив, що не готовий підписувати Угоди. Натомість він зближується з російським Митним союзом…
Тиск Росії на Україну не зможе існувати вічно. Інвестиції у видобуток сланцевого газу та розвиток експорту скрапленого газу послаблять здатність впливати на тих, хто залежить від природних ресурсів. Під час конференції в Ялті у вересні минулого року екс-президент США Білл Клінтон говорив про те, що “Україна може стати мостом між Сходом і Заходом”. Однак країна не поспішатиме робити вибір між цими полюсами доти, доки його ще можна буде уникнути (Independent (Велика Британія)).
Між європейськими ідеалами та російськими грошимаУ 2009 році виникла програма “Східне партнерство”. У ній закладено той же принцип, що й у реалізації політики розширення ЄС, виражений формулою “більше за більше”. Тобто чим глибші економічні та політичні реформи у напрямку зближення з європейськими стандартами проводять пострадянські країни, тим більшу підтримку отримують вони зі сторони Євросоюзу. Здавалося б, країни-учасниці Східного партнерства активно включилися в її реалізацію, однак перед Вільнюським самітом почали виникати казуси.
Спершу Вірменія, яка мала намір підписати з ЄС Угоду про асоціацію, зненацька заявила, що вступає в Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану. Це виникло в результаті переговорів вірменського та російського президентів. Потім Україна несподівано, після візиту Януковича в Москву, змінила свою позицію. Азербайджан теж заявив, що не має наміру підписувати подібних документів. Про Білорусь і говорити нічого. Усе це свідчить, що принцип, який ефективно працював для країн Центральної Європи та Балтії, дає збій у ситуації з Білоруссю, Україною, Молдовою, Грузією, Вірменією та Азербайджаном. Чому?
Передусім тому, що європейський “пряник” для цих країн виявився маленьким. Їм не пропонують повноцінного вступу в ЄС, а тільки різноманітними схемами заохочують до співпраці… Без демократії керувати простіше. Не треба заморочуватися різними правами людини, виборами, терпимістю до опозиції та іншими атрибутами демократії. Тому в цьому регіоні очевидний рух до посилення авторитарних методів управління. Але й суспільства тут не дуже схиляються до європейського напрямку. Адже багато людей розуміє, що Європа – не лише шикарні вітрини супермаркетів, високі зарплати і соціальний захист. Це інший спосіб життя з новими вимогами, високою мобільністю, відповідальністю за себе. Така модель вимагає від людини, яка звикла жити в тихому провінційному світі, здатності адаптовуватися до глобалізації… Київський Майдан свідчить, що у європейського шляху багато прихильників. Але чи вистачить у них сили, аби розвернути країну? (“Радыё Свабода” (Білорусь))
Україна відступаєВажко співчувати корумпованому та цинічному українському Президенту, але зараз перед ним стоїть дійсно складний вибір. Підписання Угоди про асоціацію з ЄС спричинило б жорстке економічне покарання з боку Росії. Натомість Європа може запропонувати лише середньо- або далекострокову вигоду. Втім, непідписання неминуче викликає протести населення, яке підтримує європейську інтеграцію…
Путін нещиро заявив, що переговори України з ЄС можуть тривати за участі Росії. Але його реальна мета – затягнути Україну та низку інших пострадянських республік спершу до Митного, а потім – Євразійського союзу. Кремль зображає це як альтернативу Європейському Союзу, але насправді це не так. ЄС є вільним об’єднанням, що ґрунтується на спільних демократичних цінностях та економічних правилах. Євразійський союз Путіна стане примусовим об’єднанням без будь-яких стандартів поведінки, за винятком вірності Москви (The New York Times (США)).
На межі крахуУже довго українська влада проводить катастрофічну економічну політику, що може викликати серйозну економічну кризу. Зараз, коли вони натиснули на гальма, відмовившись підписувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом, економічні перспективи країни виглядають ще похмурішими…
Як і в більшості інших колишніх радянських республік, в Україні править хижацька влада. Хазяїни країни мають дві головні цілі: залишитися при владі і збагатитися… Чому уряд веде настільки бездумну та згубну економічну політику? Є проста відповідь: це вигідно правлячій сім’ї і їх близьким друзям. Чим гірша економічна ситуація, тим дешевшими стають українські компанії для цих вибраних покупців (Foreign Policy (США)).
Коли Кремль каже “ні”У кулуарах Брюсселя події останнього тижня описують так: усе було, як у тенісі, коли м’ячик зачіпає сітку, підстрибує на ній, і всі з нетерпінням чекають, на який бік корту він упаде. І це був не просто якийсь там турнір, а фінал чемпіонату Великого шолома, і змагалися на ньому Європейський Союз і Росія, а м’ячиком була Україна. Минулої п’ятниці все скидалося на те, що м’яч покотився до Росії.
Якщо Україна остаточно відмовиться від Угоди з ЄС, це стане великою – можливо, тимчасовою – поразкою європейського проекту з розповсюдження свого впливу та демократичних цінностей на Схід. Найбільш боляче буде Польщі, що інвестувала в проект велику кількість енергії. Але це стане і програшем самих українців. Прихильників Угоди з ЄС майже втричі більше, аніж противників. Але самі українці стали заручниками Президента Януковича та владної політики Росії. Є надія, що договір не залишиться лежати в шухлядці назавжди, але тоді Янукович має програти вибори 2015-го, а на його місце повинен прийти той, хто дійсно віритиме у європейське майбутнє України.
Для європейських політиків українська відмова стане приголомшенням, і на якийсь час в них зникне бажання діяти на Сході. Однак було б помилково поступатися Москві, яка лише переконається в тому, що брутальні методи тиску себе виправдовують. А ще ж існує небезпека, що Росія ввійде у смак і захоче отримати інші ласі шматки (Respekt (Чехія)).
Вільнюс: довга дорога з СРСРВільнюський саміт народжений кульгавим. Йому бракувало головного: напередодні Україна сказала “ні” Угоді про асоціацію.
Сотні тисяч молодих українців вийшли на площі, аби протестувати проти рішення уряду, але Президент Янукович уже прийняв рішення, тому навряд чи його змінить. Проблема полягає, з одного боку, в тиску путінської Росії, а з іншого – у тому, що ЄС не зміг подати ніяких економічних стимулів. Грошей нема, але головне – нема й інтересу: практично для жодної країни ЄС розширення на Схід не є пріоритетом (L’Opinione (Італія)).
Цей важкий європейський вибірКуди приємніше, коли держава регулярно обіцяє підвищувати зарплати й пенсії незалежно від того, збільшується у країні вартість праці чи ні. Невипадково Янукович наполегливо доводить: відкласти підписання Угоди з ЄС його змусила турбота про бідних і беззахисних громадян. Сумна правда полягає в тому, що і Путін, і Янукович паразитують (і досить-таки успішно) на конформізмі та патерналістському світогляді більшості. Тому Грузія і Молдова після парафування Угод не опиняться в райських кущах, а “стриману” Україну не буде скинуто до чистилища (варто сказати, що ЄС зберігає ворота відчиненими). Але вся справа у тому, що перші дві країни хоча б пробують стати іншими. А Україна злякалася. Можливо, не так Путіна, як себе… (“Ежедневный журнал” (Росія))
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
