– Чи має Україна можливість повністю відмовитися від закупівлі російського газу до кінця року?– Головна перевага відмови закупівлі газу для бюджету полягає у тому, що не доведеться витрачати грошей, яких у казні й так дуже мало. Ми бачили, що за серпень навіть довелося не сплачувати рахунок, а фактично взяти кредит у “Газпрому” на 882 мільйони доларів, які досі поступово виплачують.
Це головна причина того, що Україна починає використовувати газ із підземних сховищ. З одного боку, це добре, бо дозволяє закуповувати менші обсяги дорогого газу, а з другого – є один важливий момент, що стосується, зокрема, й відповідальності керівництва НАК “Нафтогаз”: протягом жовтня, листопада і грудня доведеться піднімати зі сховищ по три мільярди кубометрів палива щомісяця. Приблизно стільки ж Україна використовувала, але піднімала менше, бо частину закуповувала. Тепер ми відмовляємося купувати, тож відповідно доведеться брати з підземних сховищ більше.
Думаю, доцільніше було б не відмовлятися взагалі від закупівлі. Краще підстрахуватися, адже вже у січні в наших підземних сховищах буде значно менше газу, ніж у попередні роки.
– Росія, як це було торік, може виставити штраф за недобір газу?
– За контрактом, Україна зобов’язана викуповувати певний обсяг газу. Мінімальний (це вже юридичні суперечки) можна скоротити з 52 мільярдів до 41-го або 33 мільярдів на рік. Але такі дії перед тим треба погоджувати з “Газпромом”. Поки що росіяни не давали згоди на це.
Як мені відомо, “Нафтогаз України” в листах попереджав “Газпром” про такі наміри, і голова НАК “Нафтогаз” Євген Бакулін про це публічно заявляв. Але від Росії не було реакції, а це означає, що згоди не досягнули. Безумовно, постає такий самий ризик, як і на початку 2013-ого, коли Росія виставила рахунок на 7 мільярдів доларів за недобір газу. Це, власне, і є та умова – “бери або плати”. Якщо ми справді не купуватимемо газу в наступні місяці, то у січні 2013-ого може виникнути така ж ситуація.
Україна вже й у жовтні купила мізер – всього кілька десятків мільйонів, у той час як раніше купувала по 1,5-2 мільярди кубометрів на місяць. Якщо це повториться у листопаді-грудні, то за підсумками 2013-ого виявиться, що Україна закупила близько 11-12 мільярдів кубометрів газу. Фактично замість 33 мільярдів ми купимо втричі менше. Безумовно, за ці 22 мільярди Росія може виставити нам рахунок. Але це дуже примарний ризик, оскільки, як ми вже бачили на початку цього року, вона обмежилася виставленням рахунка і не вдалася до наступних кроків. А логічним продовженням мало стати звернення у арбітражний суд.
Росія туди не звертається, бо розуміє, що в такому випадку постане низка питань до самого “Газпрому”. І тоді вже Україна зможе подати зустрічний позов, підтягувати як свідків європейські компанії, що мали судові суперечки з “Газпромом”… Для Росії це не надто вигідний варіант, а тому, якщо ми й побачимо рахунок, то тим все й обмежиться.
На мою думку, найкраще в таких ситуаціях сідати за круглий стіл і шукати компромісне рішення. Поки що, як ми розуміємо, Росія пропонує варіанти, більш вигідні їй, наприклад, створення консорціуму. А от переглядати і знижувати ціну на газ категорично відмовляється. Тож скорочення обсягів закупівель газу є цілком виправданим логічним кроком – ціна висока, договір переглядати не мають наміру, компромісних рішень шукати не хочуть, зате хочуть, аби ми гарантували безперервність поставок газу до європейських країн…
– А з цим не виникне проблем, якщо ми вже зараз почнемо викачувати газ зі сховищ для себе?
– Насправді у нас нема контрактів з європейськими країнами про поставки газу. Це “Газпром” має гарантувати надходження до них палива. Для цього Росії потрібно, аби в українських підземних сховищах був газ, який би гарантував тиск у трубах впродовж листопада – березня. І якщо ми зараз піднімаємо газ зі сховищ для себе, то, цілком можливо, не зможемо гарантувати цього. Але виходимо з тієї ситуації, яка зручна для нас, ми не порушуємо правил – немає контрактів із європейськими компаніями про поставки їм газу. Це “Газпром” повинен робити, а як він це зробить – його проблеми.
Колись жартували про туркменський газ: ми не можемо оминути Росію, аби поставити цей газ в Україну, але можна було б возити його… дирижаблями. Щось подібне зараз можна запропонувати Росії. Але то жарти, а, повторюю, найкращим виходом з такої ситуації є досягнення компромісу.
Розмовляв Назарій Тузяк