Ідея об’єднаної Європи має багатовікові традиції. Вона існувала в різних задумах – від середньовічної ідеї об’єднання Європи під владою одного монарха до ідеї створення “Сполучених Штатів Європи” як федерації народів Західної Європи у XIX столітті. 

Але перші успішні кроки зі створення загальноєвропейського об’єднання були зроблені лише після Другої світової війни. У цей час склались усі необхідні для цього передумови, оскільки більшість європейців прийшла до розуміння, що настав той час, коли необхідно переходити від суперництва до політики співробітництва.

Першим реальним кроком до об’єднаної Європи стало створення 5 травня 1949 року Ради Європи, яка функціонує і досі. Рада Європи об’єднує 47 держав-членів у європейському просторі. Україна вступила до цієї міжнародної організації у 1995 році і стала її повноправним 37-м членом. Таким чином наша країна підкреслила свою приналежність до європейської сім’ї народів.

Наступною ланкою інтеграційної політики у 1951 році став Паризький договір про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС). До цього співтовариства увійшло шість європейських країн – Бельгія, ФРН, Італія, Люксембург, Нідерланди та Франція. Співпраця країн у рамках цієї спільноти виявилася дуже успішною як у політичному, так і в економічному відношеннях, дозволивши безболісно реструктуризувати вугільну та металургійну промисловість, які перебували після війни в повному занепаді.

Черговим кроком посилення економічного співробітництва стало підписання 25 травня 1957 року Договору про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Згідно з цим договором шість європейських країн заснували спільний ринок, що включає велику кількість товарів і послуг. Митні збори між країнами-учасницями було повністю скасовано. У лютому ж 1992 року було підписано Маастрихтський договір, який став відправною точкою існування сучасного Європейського Союзу.

З 1 січня 1994 року на основі Маастрихтського договору ЄЕС став називатися ЄС. Сьогодні членами ЄС є 28 держав: з 1957 р. – Німеччина, Франція, Італія, Люксембург, Нідерланди, Бельгія, з 1973 р. – Великобританія, Данія, Ірландія, з 1981 р. – Греція, з 1986 р. – Іспанія, Португалія, з 1995 р. – Фінляндія, Австрія, Швеція, з 2004 р. – Кіпр, Естонія, Литва, Латвія, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чеська Республіка, з 2007 р. – Болгарія і Румунія, а в 2013 році до ЄС приєдналася Хорватія.

Процес інтеграції має на меті створення спільного ринку і на цій основі підвищення економічної стабільності та життєвого рівня. Економічне співробітництво – це скасування усіх торгових обмежень на шляху руху товарів усередині співтовариства, введення загального митного тарифу, вільний рух капіталу та робочої сили, вільна торгівля послугами між країнами-учасницями, проведення загальної аграрної і транспортної політики, створення валютного союзу тощо.

Географічний центр Європи на території України – неподалік Рахова, що на Закарпатті

Для того, аби стати членом Європейського Союзу, країна повинна пройти кілька етапів. Спочатку необхідно підписати Угоду про асоціацію з ЄС, потім подати заявку на членство й отримати офіційний статус кандидата. Зараз такий статус має чотири країни – Македонія, Сербія, Туреччина та Чорногорія. При цьому Македонія і Сербія ще не почали переговорів щодо асоціації. Інші держави Західних Балкан підписали Угоду про асоціацію; вона вже набула чинності для Албанії, Македонії та Чорногорії. 

Албанія подала заявку ще у квітні 2009 року, але Європейська Комісія досі не винесла щодо неї рішення. Ісландія ж подала заявку в 2009 році, але у травні 2013 року новий ісландський уряд прийняв рішення про тимчасове припинення переговорів про вступ країни в ЄС.

Сьогодні на порядку денному Євросоюзу – прийняття Туреччини та Західних Балкан. Туреччина має довгу історію євроінтеграції, і переговори щодо її вступу можуть тривати ще багато років. Країни Західних Балкан Євросоюз поручився прийняти після громадянських війн, які були в них. На даний час дві країни вже вступили до ЄС, Македонія, Чорногорія і Сербія є кандидатами, Боснія і Герцеговина подала заявку, решта ж уклала договори щодо Угод про асоціацію, які передують вступу.

Також нині на стадії переговорів задля Угоди про асоціацію перебуває 11 країн, серед яких Азербайджан, Грузія, Канада, Колумбія, Молдова, Еквадор, Перу, Саудівська Аравія, Сирія, Україна .

Великим досягненням Європейського Союзу стало розширення на схід. Як ми знаємо, є кілька критеріїв визначення Європи. Найвідоміші з них – географічний і політичний. 

До географічної Європи належать усі без винятку європейські країни від Атлантичного океану до Уральських гір. Географічний центр Європи – на території України неподалік міста Рахова Закарпатської області. Щодо політичної Європи, то донедавна під цією назвою мали на увазі тільки країни Західної Європи. Проте з розширенням ЄС політичний кордон Європи поступово зміщується на схід і впритул наближається до України.

Сьогодні до ЄС входить 28 європейських держав з населенням понад 500 млн осіб різних національностей, вірувань і традицій. За 50 років існування ЄС перетворився на потужну та впливову силу, відіграє провідну роль у світовій політиці, економіці та культурі. Освітні і гуманітарні програми ЄС для країн Євросоюзу і таких, які не входять до складу ЄС, сприяють консолідації молодого покоління, обміну знаннями, досвідом, науковими досягненнями.

З моменту здобуття Україною незалежності у 1991 році Європейський Союз динамічно розвиває з нашою країною відносини. Правові основи відносин Україна – ЄС ґрунтуються на Угоді про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами та Україною, підписаній 16 червня 1994 і ратифікованій Парламентом України 10 листопада 1994 року. 

Подальший розвиток відносин між Україною та ЄС показав, що цієї угоди недостатньо. Необхідна нова, яка б забезпечила економічну інтеграцію та поглиблення політичного співробітництва. Тому в березні 2007 року почалися переговори щодо нової Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Щоправда, вони довго гальмувалися “помаранчевою владою”. 

Угода між ЄС і Україною ґрунтуватиметься на визнанні європейської ідентичності України

Сьогодні дуже часто говорять про те, що в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС немає нічого особливого, оскільки подібні угоди ЄС укладав, наприклад, з Чилі, Марокко чи Мексикою. Дійсно, ЄС свого часу укладав угоди асоціативного типу з низкою країн світу. Однак угода з Україною буде безпрецедентною за амбітністю і глибиною навіть у договірній практиці ЄС. Головна відмінність полягає у тому, що почнеться процес політичної асоціації та економічної інтеграції між Україною та ЄС, який модернізує Україну за європейським зразком.

Класичні зони вільної торгівлі між ЄС і згаданими країнами охоплюють тільки торгівлю товарами. Проте ЗВТ з Україною буде “поглибленою і всеосяжною”, тобто передбачено лібералізацію торгівлі не тільки товарами, але й послугами, рух робочої сили.

На відміну від звичайних ЗВТ, вона також приведе до масштабної адаптації України до європейського регуляторного законодавства у сферах транспорту, енергетики, послуг, сільського господарства тощо. Це уніфікує значну частку правового простору двох сторін, дозволить усунути технічні бар’єри у торгівлі та забезпечити розширений доступ до єдиного ринку ЄС для українських експортерів і навпаки – європейських експортерів до нашого ринку.

Важливо також, що угода між ЄС і Україною ґрунтуватиметься на визнанні європейської ідентичності України. Цей дух спорідненості та географічної близькості відіграє не останню роль у поступовій глибокій інтеграції.