Головним носієм культури бідності в Україні є село. Носії такої культури на запитання, як їм можна допомогти, відповідають: хай держава або ще хтось дасть гроші. Такі не сподіваються на створення сприятливих умов для того, аби самому заробляти.

Плачевний стан українського села спричинений не тільки економічними, але й психологічними факторами: сучасна сільська молодь не бачить майбутнього, не намагається отримати професію і переламати складну ситуацію. Такого висновку дійшли вчені Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, які в червні поточного року досліджували психологічний потяг до бідності в українському суспільстві, передає DT.UA.

“Особливо проблемна зона – це села, розміщені далеко від великих міст. Звичайно, бідність є і в селі, і в місті. Однак, коли ми, наприклад, порівнюємо молодь сільську і міську, становище сільської молоді виявляється просто драматичним. Більш або менш здібна, енергійна молодь тікає з села. І, на жаль, повинен сказати, що, з психологічної точки зору, правильно робить, оскільки в таких селах молодь не має перспектив розвитку, для багатьох – це не життя, а животіння”, – розповів DT.UA автор дослідження, завідувач лабораторії психології мас і спільнот інституту, доктор психологічних наук, професор Вадим Васютинський.

За його словами, картина виходить дуже неприваблива: сільська молодь не бачить перспективного майбутнього, не прагне отримати професію, легковажно ставиться до свого здоров’я, схильна до депресії, основні зусилля витрачає на виживання, а в гіршому випадку – тікає від нецікавої дійсності в алкоголь або наркотики. “Типова відповідь носіїв культури бідності на питання, як можна їм допомогти: нехай держава або хтось інший дасть гроші. І майже ніхто не сподівається на створення сприятливих умов для того, щоб самому заробляти”, – додає Васютинський. Він переконаний, що така культура не є особливістю окремої людини.

“Культура бідності – це особливість не людини, а середовища, що затягує в загальний спосіб життя кожну людину, вирватися з якого досить важко. Кожне наступне покоління підростає і відтворює спосіб життя батьків як найбільш правильний, найбільш зрозумілий, найбільш зручний. Їхні діти знову будуть відтворювати цей спосіб життя, зміцнюючи величезне середовище культури бідності”, – додав дослідник.