Хабаростійкість
Попри зміни законодавства, запевнення у рішучості, показові корупційні розслідування, українці не вірять у боротьбу чиновників із хабарництвом
Ця проблема вже настільки стала звичною, а повідомлення про чергові корупційні скандали буденними, що важко повірити у те, що існують країни і уряди, для яких це давно пройдений етап. Наприклад, у Фінляндії, Данії, Австралії чи Японії із корупцією зіштовхувався лише один відсоток громадян. Це показують результати глобального корупційного барометрa, який цього тижня опублікувала міжнародна організація Transparency Іnternational.
В Україні із хабарами мали справу 37% людей. Це значно більше, аніж у наших сусідів: у Білорусії хабарі давали 28% громадян, у Росії – 26%, у Польщі – 16%. Хоча слід зазначити, що дослідження у цих країнах у 2012-ому не проводилося, тому ми посилаємося на дані за 2010-2011 рік. Але і на той час в Україні із хабарництвом мали справу ті ж самі 37% громадян. Сьогодні ми перебуваємо у одній компанії із Болівією, Єгиптом, Казахстаном, Непалом, Пакистаном, Південним Суданом, в яких такі ж показники корупційності. Загалом у світі хабарі “сплачував” кожен четвертий.
 |
| поглянути ближче |
Але це не заважає Президенту обурюватися і погрожувати звільненнями чиновників, які дозволяют собі жити на державних дачах. “Ми обов’язково наведемо порядок. Як мінімум, потрібно позвільняти, почистити ці кадри”, – каже Віктор Федорович. А це, визнаймо, тема, в якій він добре розуміється. А щоб таки остаточно придушити будь-які зародки хабарництва, впевнений Президент, слід дати людям можливість висловитися, бодай гарячу лінію організувати. Про дієвість такого винаходу говорити зайве. Але не будьмо й наївними: у кожного є знайомі, які цілком самотужки проявляли ініціативу і пробували “підмастити”, аби процес пішов швидше, минув дешевше, або ж просто – подякувати. Це ж не злочин.
Таких випадків немало, хоч нерідко в українців хабар вимагають. У таких ситуаціях платити відмовляються 53% осіб, один із двох. І вони не поспішають повідомляти про такі факти правоохоронців: більшість переконані, що це нічого не змінить, а є й такі, що бояться наслідків. Але ще більш дивно, що ці ж самі люди готові протестувати, виходити на вулиці – лиш би побороти корупцію.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Антикорупційний пакет, який був прийнятий у травні, і ще буде дороблятися, є більш-менш прийнятним на сьогодні. Саме на сьогодні. Це позитивний крок, бо він дає нові інструменти контролю над державними службовцями, над тим, яким чином вони виконують свої функції. Там і декларації про доходи, і розширена можливість проведення громадської антикорупційної експертизи й низка інших положень. Але це лише початок. Воно стосується народних депутатів, службовців високого рангу, навіть якщо ми будемо говорити про місцеве самоврядування, то все рівно це достатньо високого рангу чиновники. Але те, із чим стикаються люди – правоохоронні органи, лікарні, адміністративні послуги – це сфера, на яку такі закони впливатимуть лише опосередковано. Окрім того, усе це буде розтягнуто у часі, оскільки лише зараз почалися громадські проекти щодо моніторингу декларацій. Воно буде мати вплив, але на різні групи людей.
Та й ми забуваємо про те, що насправді законодавче забезпечення, інструменти впливу та контролю є дуже важливими, але не менш важливими є й ті стимули, мотиви, мотивації, які “посилаються” в системі державного управління. Скажімо, якщо Президент проживає у Межигір’ї, то це дуже чіткий, напевно, гірший із усіх можливих сигналів по вертикалі влади, мовляв, “хлопці та дівчата, ви можете так само робити. Ви можете жити в таких палацах або їздити в автівках, які коштують у сотні разів більше, аніж у вас зазначено в офіційній декларації”. І таких прикладів легко знайти багато. Можна декларувати усе, що завгодно – залучення інвестицій, спрощення адміністративних процедур,.. але коли майже у кожній області відбуваються приховані рейдерські захоплення, навіть середнього бізнесу, а не якихось великих підприємств, то це знову ж таки дуже негативний сигнал до бізнес-середовища – ми ніби боремося із корупцією, але тільки на словах.