В Україні зростає кількість протестів, зокрема й тих, які обирають насильницьку тактику. Цього року Львівщина друга у списку найбільш бунтівних регіонів 

Щодня у країні відбувається близько шести масових протестів. І хоч минулого року українці стали спокійнішими і рідше виходили на вулиці, у перші місяці 2012-ого, як відзначають експерти, активність стрімко зростає: лише у березні відбулося 317 протестів. Це найбільший місячний показник за останні три роки.

Згідно моніторингу Центру дослідження суспільства, торік відбулося 2277 протестних акцій. Найбільша кількість із них припадає на центр та Київ зокрема, хоч високою є активність і українців східних областей.

Утім примітно, що Львівщина, яка минулого року замикала п’ятірку найбільш бунтівних областей країни, за підсумками перших місяців 2012-го стала вже другою – після Київщини та столиці, у якій протестів більше не стільки через настрої місцевого населення, скільки через концентрацію органів влади. Загалом же українці воліють виходити на вулиці часто, але не масово – кількістю рідко перевищуючи сотню осіб.

Найчастіше протести стосуються захисту соціальних або ж економічних прав. «За ідею» на вулиці виходять значно рідше. При цьому більшість таких випадків не пов’язані із політичними партіями чи окремими служителями народу. 

Хоча, якщо порівнювати із 2010 роком, минулого і за інерцією цього року відбувається політизація протестів. Вочевидь, це пов’язано із виборчою кампанією. Сьогодні політики є активними учасниками більш як третини народних збурень. З іншого боку, у 2012 році протести стають радикальнішими – конфронтаційну тактику мали 17% протестів, що відбулися на початку 2012 року.

Підсумки більшості таких виступів невтішні: домагаються свого лише у шести-семи випадках зі ста. А от отримують негативну реакцію, наштовхуються на протидію чи застосування сили значно частіше: «репресивні події» спостерігали у 17 протестах. 

При цьому у 2012-ому маємо ще одну негативну тенденцію: травень показує, що утиски застосовуються уже до 25% протестів. Загалом, як помітили експерти Центру дослідження суспільства, частіше успішними стають протести, які стосуються локальних проблем і місцевої влади, мають конфронтаційний характер і тривалий період.

Головні протести в Україні у 2011-2012 рр. 

2010, 31 грудня. У новорічну ніч у Запоріжжі на території обкому КПУ підірвали пам’ятник Сталіну. Потрактували як терористичний акт.

2011, 10 січня. Кілька десятків студентів брали штурмом парламент, де саме мали вирішувати, як реформувати вищу освіту.

2011, 9 серпня. Під час матчу “Динамо” (Київ) – “Карпати” (Львів) уболівальники столичного клубу облаяли президента Віктора Януковича. Президент образився, а кричалка “Cпасибо жителям Донбасса…” поповнила словник крилатих висловів.

2011, 20 вересня. Близько двох тисяч воїнів-афганців та чорнобильців протестували біля парламенту проти скорочення пільг. Відтоді біля ВР споруджували і валили кілька нових металевих огорож, а законопроект прийняли учора під шумок “мовного протистояння”.

2011, 22 вересня. Під час саміту міністрів освіти СНД студентка Дарія Степаненко квітами дала ляпаса міністру освіти і науки Дмитрові Табачнику.

2011, 4 жовтня. Біля будівлі парламенту близько 1,5 тисячі аграріїв із вилами та граблями висловлювали невдоволення уведенням мит на експорт зернових та олійних культур. 

2011, 14 листопада. У Донецьку чорнобильці розклали намети та оголосили голодування через урізання пенсій. Після кількатижневого протесту гроші таки знайшли.

2011, 8 грудня. Аграрії виступають проти запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення. Депутат Олег Ляшко штурмує парламент коровою.

2012, 5 травня. Профспілкові організації у багатьох містах країни виступають проти Трудового кодексу, який парламент “розглядає” більше 10 років.

2012, 5 червня. Біля парламенту відбуваються протести проти мовних поривань “регіоналів”, які правоохоронці придушують, як можуть.