Україна впродовж останніх п’яти років залишається однією з найбільш піратських країн – неліцензійним програмам тут віддають перевагу навіть держоргани

Кожен п’ятий магазин техніки в Україні торгує неліцензійним програмним забезпеченням (ПЗ) або ж комп’ютерами, на яких уже встановлені піратські копії ПЗ. Львів на цьому тлі приємно вирізняється – неліцензійний продукт у нас пропонують лише 16% магазинів. І від торішньої осені цей показник знизився на чотири пункти. Принаймні такі результати ми отримали у компанії Microsoft, яка проводила дослідження “Таємний покупець”.

Загалом, пропонування неліцензійного ПЗ в магазинах та його використання домашніми ПК упродовж років залишаються у нас стабільно високими. За даними щорічного дослідження Business Software Alliance, 2011 року на 84% комп’ютерів в Україні були встановлені піратські програми. Хоча при цьому самі українці і хочуть дотримуватися авторських прав, і вважають, що за їх порушення держава має суворо карати.

Загрози неліцензійного ПЗ

Як переконують експерти, піратство не обмежується економічними втратами розробників ПЗ чи порушенням прав його винахідників. Використання неліцензійних програм може обернутися кількома сюрпризами і для самих користувачів. 

Зі слів експерта з інформаційної безпеки, директора компанії Kudin security group ltd Дениса Кудіна, найпоширенішою загрозою для користувачів неліцензійного ПЗ є можливість зараження комп’ютера шкідливими програмами. 

“Кожен четвертий сайт, який пропонує неліцензійне програмне забезпечення, на додачу встановлює ще й шкідливий код. І його дуже важко виявити. Сам по собі компонент може й не виконувати якихось дій – він тихенько “живе” в системі та активізується лише тоді, коли із сервера надходить відповідна команда. У такому випадку комп’ютер може підключитися до організованої розсилки спаму, розсилки вірусу, може стати частиною організованої атаки на певний сайт”, – пояснює експерт.

Інші поширені небезпеки – викрадення персональної інформації, злам систем онлайн-банкінгу, електронної пошти, акаунтів у соцмережах чи перехоплення інформації, яку користувачі вводять з допомогою клавіатури. Усе це, як стверджують експерти, частіше трапляється саме із тими, хто користується неліцензійними програмами. Піратське ПЗ, отримане із сумнівних сайтів, може містити спеціальні закладки, які активізовуватимуться після сигналу. Відтак домашній комп’ютер може стати частиною ботнетів – мережі інфікованих комп’ютерів, що використовуються для атак на веб-ресурси, розсилки спаму тощо. В Україні такі мережі найпоширеніші у Києві та Львові.

Це стосується кожного?

У “Майкрософт Україна” впевнені, що захист інтелектуальної власності стосується не лише виробників чи винахідників програм. “Ми вирішили підходити до теми більш широко, намагаючись донести думку, що захист інтелектуальної власності – це основа функціонування держави. (Використання неліцензійного ПЗ – “Пошта”) – це не проблема окремих правовласників, а одна із основних перепон для нормального розвитку країни і створення конкурентної економіки”, – розповідає керівник департаменту із захисту інтелектуальної власності “Майкрософт Україна” Юрій Омельченко.

Він згадує, що аналогічної проблеми в Росії позбувалися досить рішуче. “Передусім зробили так, аби в країні почали працювати закони. В Україні профільний закон із погляду захисту авторського права є одним із кращих у світі, хоча й потребує незначного вдосконалення. Але його зовсім не застосовують. Найбільшими користувачами неліцензійного програмного забезпечення є самі органи центральної виконавчої влади”, – зазначає Омельченко. 

Нагадаємо, ще кілька місяців тому у МВС признавалися, що майже половина програмного забезпечення відомства є піратським. Але виправдовувалися, що його кількість поволі зменшується.

Із порушеннями авторського права у нас борються хіба на папері. “Ніхто в Україні не сидить в тюрмі за порушення авторського права, штрафні санкції не перевищують 10 тисяч гривень, і це створює економічну доцільність використання саме неліцензійної програми. Суди просто не розуміють предмету таких позовів, більшість із них залишаються незадоволеними, бо  нема усвідомлення того, що щось порушується”, – розповідає юрист Владислав Шаповал. 

І уточнює, що згідно із законом усе виглядає дуже суворо: є кримінальна відповідальність, адміністративна, є відповідальність матеріальна за порушення авторського права, передбачена цивільним законодавством. 

“Але на практиці ні між­народна корпорація Mic­rosoft, ні приватний програміст не зможуть ефективно захистити власні авторські права у випадку їх порушення саме через відсутність самого механізму захисту”, – запевняє Шаповал. 

З його слів, у парламенті вже тривалий час лежить законопроект, яким, серед іншого, пропонують зрівняти відповідальність виробників неліцензійного ПЗ і користувачів. А ще – перекласти вину за порушення авторських прав частково й на провайдерів.

За нинішніх умов цей проект не має шансів стати законом. І так буде до доти,  доки купити офіційне не буде дешевше, аніж отримати піратське.