Недооб’єднана опозиція
Що означає передвиборне об’єднання “Фронту змін” та “Батьківщини” та які шанси мають інші опозиційні сили?
Як вже писала “Пошта”, найбільш рейтингові опозиційні політичні сили – “Фронт змін” та партія “Батьківщина” – офіційно оголосили про плани йти на вибори разом, як у мажоритарних округах, так і за єдиним партійним списком. Базовою партією коаліції виступатиме “Батьківщина”.
Попри ейфорію довгоочікуваної події в українському політичному житті новий флагман опозиції матиме чимало проблеми із електоратом. Адже для впевненої перемоги демократичних сил потрібне повне єднання роздробленої опозиції, а його поки що немає.
Історія об’єднання розпочалась після того, як нещодавно Юлія Тимошенко “листом з-за ґрат”, дала “зелене світло” об’єднанню із “Фронтом змін”. Після цього активні дії нового утворення не забарились. Станом на сьогодні лідери нового політичного союзу вже встигли оприлюднити “Декларацію єдності”, згідно з якою його учасники “працюватимуть заради перемоги на виборах та демократичного майбутнього України”.
“Зараз надзвичайно відповідальний момент, який визначає майбутнє України: або в сім’ї вільних європейських націй, або серед тоталітарних режимів та держав-ізгоїв”, – йдеться у документі. Центральний виборчий штаб об’єднаної опозиції очолив заступник голови партії “Батьківщина” Олександр Турчинов. Першим у списку повинен виступити Арсеній Яценюк.
За підрахунками “Пошти”, нове утворення в сумі могло б набрати близько тридцяти відсотків голосів на виборах. Проте, складність ситуації полягає в тому, що звичайним сумуванням голосів виборців політичні злиття ніколи не закінчувались. Адже 21% голосів, який за результатами опитувань набирала “Батьківщина”, будувався саме на рейтингові Юлії Тимошенко, а не Яценюка, як першого у списку “Батьківщини”.
| КОМЕНТАР |
|
Володимир Цибулько, політичний експерт центру "Політика": |
| - Мені все ж видається, що союз Турчинова і Яценюка - це не союз "Фронту змін" і "Батьківщини", адже скільки б Турчинов кого не переконував, але структура "Батьківщини" на сьогодні доволі атомізована і автономізована. На сьогодні цей пакт лише тактична пауза перед очікуваною зміною виборчого законодавства - спроба все ж уникнути на старті взаємопоборювання для своїх мажоритарників. Ні у "ФЗ", ні в Турчинова немає критичної маси мажоритарників, здатних дати гарантований результат в округах, тому буде спроба пошуку і підтримки самовисуванців, котрі здатні самі фінансувати свої округи з метою прив'язати їхню кампанію для фінансування загальнонаціонального округу, тобто списку. Отож, відбуватиметься перекладання фінансування партійної кампанії в обмін на підтримку партійними структурами кандидата в окрузі.Стосовно приєднання до пакту Турчинов-Яценюк інших опозиціонерів, то, вважаю, що цього не захочуть самі засновники цього пакту, оскільки навіть на двох поділити виборчий список надзвичайно тяжко. |
Про схожу ситуацію раніше попереджав інший опозиціонер – лідер партії “Громадянська позиція” Анатолій Гриценко, який заявив, що призначати лідером опозиції Яценюка недоцільно: “Арсеній дуже хоче очолити список. Але в цьому я бачу проблему. Адже будь-яка партія, маючи прихильників, має і тих, хто її не сприймає. Тому лідерство одного з партійних вождів у загальному списку опозиції може негативно позначитися на кінцевому результаті”.
З іншого боку, громадськість, схоже, таки прагне бачити на чолі опозиції “молодого й перспективного” Яценюка. Зокрема, за результатами соціологічних опитувань, якщо Юлія Тимошенко не зможе взяти участі у виборах, саме Яценюка виборці вважають лідером. Таку відповідь дали 23,7% опитаних соціологічною службою Центру Разумкова громадян України.
Проте, голоси виборців так чи інакше розсіюються між різними політичними силами, і напівєдність опозиції лише допоможе цьому процесові, адже об’єднались саме “прохідні” партії, залишивши за бортом партію “Свобода”, “УДАР” Віталія Кличка й нечисленну, проте стабільну силу Гриценка.
Станом на сьогодні будь-яке “досумування” до пакту “Турчинова-Яценюка” виглядає малоймовірним. Так, нещодавно партія “Свобода” оголосила про свій можливий відхід від діяльності Комітету опору диктатурі і, вірогідно, постане в опозиції до опозиції.
Анатолій Гриценко продовжує залишатися осторонь, створюючи чесну піар-кампанію. Одним із основних ударів по новому утворенні є відмова партії Віталія Кличка об’єднатись із опозиціонерами.
Так, зважаючи на дослідження соціологічної служби Центру Разумкова, відсутність у списку Віталія Кличка, може серйозно дезорієнтувати українців у їхньому виборі, адже 11,4% респондентів дотримуються думки, що лідером повинен бути Кличко.
Схоже, це розуміють і самі опозиціонери, які висловили готовність підтримати кандидатуру Віталія Кличка на посаду мера Києва за умови, якщо він приєднається до об’єднаної опозиції. Проте “доктор Залізний кулак” заявив, що не вступатиме у жодні коаліційні сили поза парламентом й очікує отримати 50% місць у майбутній Верховній Раді.
“Соціологія говорить про те, що “УДАР”, а значить, і всі демократичні сили, не виграють від входження в єдиний список. Ми є опозиційною партією і бачимо себе тільки в союзі з іншими демократичними партіями, з якими плануємо разом працювати у майбутній ВР. Тому хотіли б, щоб партнери по опозиції з повагою ставилися до нашого рішення йти на вибори окремим списком”, – сказав Кличко.
Недооб’єднана опозиція може перетворитись на ще один невдалий проект української політики, якщо лідери всіх опозиційних сил не зрозуміють, що режим, який вкорінюється у повсякденність українців, можна подолати лише єдиною траєкторією дій, а не різнобічними пактами і заявами.
