Повернення “вождя” в українську політику

Політичні сили витягують Сталіна для суспільних маніпуляцій

Політичні сили витягують Сталіна для суспільних маніпуляцій

У Запоріжжі встановили новий пам’ятник Йосипу Сталіну. Тамтешній обком КПУ звів новий монумент на місці попереднього – підірваного в останні дні 2010 року. Мер міста, який на початку року обіцяв знести відновленого Сталіна, поки “тримає інтригу”.

А от місцеві комуністи запевняють, що не зупиняться на одній ініціативі, оскільки народ просить ще. “Під час робіт з виготовлення пам’ятника від харківських ветеранів надійшла пропозиція – біля пам’ятника Сталіну відкрити пам’ятник Зої Космодем’янській. Для них Сталін – це батько радянського народу, а Зоя Космодем’янська – дочка радянського народу. З урахуванням того, що цього року виповнюється 70 років подвигу Зої Космодем’янської, ми і прийняли рішення відгукнутися на пропозицію ветеранів”, – підкреслив другий секретар Запорізького ОК КПУ, депутат міськради Олександр Зубчевський під час відкриття “нового Сталіна”.

Наразі ж громадські організації “Оновлення країни” та “Тризуб” розпочали збір підписів до міського голови Запоріжжя Олександра Сіна. Апелюють до його лютневих обіцянок, тим паче, що сам Сін говорив про демонтаж не стільки із ідеологічних міркувань, скільки через порушення законодавства: монумент Сталіну не був внесений до архітектурного проекту. Автори петиції вважають, що новий пам’ятник є “відкритою провокацією, що може спричинити громадські протести”. Підписанти просять міську владу Запоріжжя “вжити заходів щодо перенесення пам’ятника у приміщення обкому КПУ або у місце, де ця скульптура не дратуватиме мешканців міста, родичів загиблих, іноземних туристів”. Станом на ранок понеділка під зверненням підписалося 1270 громадян.

Відновлення пам’ятника є лише одиничним проявом зусиль щодо “повернення Сталіна” у сучасну політику. Згадаймо і автобуси із зображенням “вождя”, що мали курсувати Сімферополем тиждень назад. Окрім того, з’ясовуючи ставлення українців до Сталіна, КМІС виявив, що понад третина українців вважає його “великим вождем”. 

Згода із цим твердженням переважає у осіб із нижчою освітою та серед людей старшого покоління. Але показово, що серед молоді теж третина поділяє таке визначення. І це аж ніяк не результат діяльності маргінальних комуністів, підтримка яких не піднімається навіть до 4 відсотків. Зазначимо також, що два роки назад ОБСЄ у резолюції “Возз’єднання розділеної Європи”, прирівняла сталінізм із нацизмом. 

КОМЕНТАРІ

Олександр Палій, історик, політолог:

Андрій Портнов, історик:

- Те, що це здійснюється у Запоріжжі, де під час громадянської війни відбувалися одні із найбільших антибільшовицьких повстань, де від голодомору загинула чи не третина населення, свідчить про те, що теми піднімають або люди, яким взагалі "мізки відбило", або, що ймовірніше, які є нащадками переселенців. Адже людина, яка має ту історію, яку має Запорізька область, не може таке робити. Люди приїхали на ті землі і якимсь чином намагаються себе легітимізувати - це швидше за все і є більшість тих, хто підтримує зведення Сталіна. Що ж до думок про нього як "велику людину", то тут не зовсім правильна постановка питання. Адже хтось вважає його великим маніяком, хтось великим полководцем - це ж різні речі. Було опитування, що проводилося для з'ясування думок щодо побудови пам'ятника. Розподіл був такий: 57% українців проти цього, 10% - за. Взагалі у нас ці ідеї тоталітаризму, сталінізму значно менш поширені, аніж у Росії. Але, на жаль, все одно є популярними. Взагалі у нормальному суспільстві підтримка таких ідей не повинна перевищувати статистичну похибку. Але постгеноцидне суспільство не може бути повністю здоровим. Черчілль колись казав, що більшовизм буде відставати довго, як хвороба. І ось те, що відбувається зараз, зокрема із пам'ятниками, - це одні із останніх симптомів або конвульсій цієї хвороби.
- Усі ці події, відновлення пам'ятника і те, що на днях у Дніпропетровську компартія виступила з ідеєю відкрити пам'ятник Щербицькому, при цьому там така логіка: якщо у Запоріжжі встановили Сталіну, то чому ми не можемо встановити Щербицькому?.. Так от, це можливо тому, що в Україні дотепер немає ані усталеного і прозорого законодавства у сфері встановлення пам'ятників, ані справжньої культури пам'яті.Якщо ж ми говоримо, що немає законодавства, то йдеться про те, що навіть цей пам'ятник у Запоріжжі був встановлений без згоди місцевої влади - він був самовільно зведений компартією і формально є порушенням. А от щодо культури пам'яті, то, на жаль, в Україні значні історичні події та постаті, які не мали б викликати суспільних контраверсій, стають об'єктом сучасних політичних маніпуляцій. Це відбувається саме так тому, що у нас немає культури пам'яті, певних усталених у публічному просторі практик розмов про минуле.Я вважаю, що тут важливіший не сам факт появи цих, безумовно огидних монументів, а того, як суспільство реагуватиме на це. Реакція у вигляді відпилювання голови чи підриву пам'ятника - це теж не реакція, а більше провокація. Справжньою суспільною реакцією мало би бути створення таких умов ведення політичної дискусії, коли нікому не спадало б на думку, ставити пам'ятник людині, жертвами політики якої стали мільйони людей різних національностей. Що ж до резолюції ОБСЄ і аналогічного в Україні, то ми навряд чи можемо сподіватися у найближчій перспективі ухвалення певних законодавчих чи й просто символічних актів. Але попри це ми можемо весь час впливати на масову свідомість. Тут є багато інструментів: і підручники, і освітні програми, і зміна якості телебачення, і книговидання. Оці речі потрібні однак до того, чи буде така декларація прийнята, чи ні, адже насправді страшний не так цей пам'ятник, як гіпотетична можливість, коли під ним збиратиметься більша кількість людей.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4774 / 1.61MB / SQL:{query_count}