Видання електронної книги в Україні досі залишається радше експериментом, аніж поширеною практикою для приваблення бібліофілів

У Львові презентували першу українсь­ку електронну інтерактивну дитячу книгу. “Видавництво Ста­рого Лева” показало iPad’івський варіант “Забавлянок” ужгородської письменниці Галини Малик. Це – один із нечисленних кроків зближення вітчизняного книговидавництва із новітніми технологіями. 

У той же час у США, Великобританії, Китаї, Японії, Італії та Індії обсяги читання е-книг навесні цього року наздогнали показники читабельності паперових видань. Принаймні такими є результати огляду дослідників компанії “Gartner”. Собі на шкоду Україна відстає, відтак ситуація може повторити сумну долю паперового книговидання, ключову нішу в якому сьогодні займає російська книга.

Ринок електронних книг показує зростання

Сьогодні виданням е-книг займається лише близько десятка національних видавництв, ще менше тих, які видають тільки електронні книги, а не аналоги паперових варіантів. Поміж тим, експерти впевнені, що національний ринок електронних видань набиратиме обертів. Хоч для цього слід ще прибрати ключові перепони: досі неврегульоване законодавство, яке не визнає існування е-книг, а відтак і того, що їх слід купувати, а не безкоштовно скачувати, а також стійке переконання, що піратське безкоштовне є кращим за легальне платне. 

Навряд чи багатьох здивує той факт, що станом на кінець 2010 року Україна увійшла до десятка держав із найвищим рівнем комп’ютерного піратства. І не в останню чергу така ситуація є причиною повільного зростання електронного книговидання. А те, що воно, попри все, зростає, показують дослідження ринку.

Відповідно до даних компанії “GfK Ukraine”, у першому півріччі 2011-го в Україні продано близько 45 тисяч електронних читалок на загальну суму 78 млн грн. При цьому помісяцева динаміка 2011 р. показує саме збільшення попиту. Це, як нам повідомили у “GfK Ukraine”, насамперед пояснюється зниженням середньої ціни: якщо у січні поточного року ціна на пристрій коливалася в межах 1800 грн, то в липні 2011 р. читалки вартували на 200 грн менше – близько 1600 грн. Щоправда, більша частина покупців (60%) – кияни, що теж легко пояснюється різницею в доходах.

На думку Мар’яни Савки, головного редактора “Видавництва Старого Лева” й автора начитки інтерактивної версії “Забавлянок”, сьогодні електронні книги стають об’єктом навіть певної манії: “Це насправді цікаво, свіжо і це не витісняє живу книгу. Воно в певному сенсі навіть підсилює, підживлює інтерес до читання традиційної книги”. Щоправда, більшість надій із придбанням “Забавлянок” пов’язані із українською діаспорою. Перевезення україномовних книг через кордон, а тим паче через океан, потребує не тільки зусиль – ціна такої книги суттєво зростає. Тоді як “Забавлянки” можна купити всього за два долари у будь-якому місці, принаймні із тих, які покриває офіційна мережа “AppStore” (онлайнових супермаркетів “Apple”), постійними користувачами якої є понад 200 млн користувачів із цілого світу.

Ціна – рушій прогресу

Легальному поширенню е-книг допомогло б і зменшення ціни. “Думаю, люди готові будуть заплатити 5-10 грн за електронні версії тих книг, які існують у паперовій версії і коштують, скажімо, 80-100 грн. Якщо е-книги коштуватимуть небагато, то навіть студенти, не кажучи вже про інші сегменти аудиторії, будуть готові платити кілька гривень за достатньо зручними формами оплати. Багато хто віддаватиме перевагу тому, аби заплатити 3-5 гривень і мати собі текст без жодних клопотів ані з авторським правом, ані з безкінечними пошуками на торентах”, – розповідає Борис Потятиник, медіа-експерт, який на цьогорічному Форумі видавців входив до списку журі, що визначало найкращі книги. Він теж упевнений, що видавництво е-книг набиратиме обертів, а традиційні, паперові, видання не відімруть, а просто займуть власну нішу, ставши своєрідним люксусом. 

Одним із лакмусів цього процесу, на думку Бориса Потятиника, є поведінка студентів. “Сьогодні студенти воліють, аби їм підручники давали в електронній формі, посиланнями на інтернет-сайти. Вони й самі шукають, а якщо вже не вдається знайти, то беруть паперові версії. Тобто поведінка студентів щодо підручників, яку я спостерігаю серед студентів факультету журналістики, є чітким симптомом того, як розвиватиметься ринок книжок”, – каже він.

Пришвидшити його становлення може і врегулювання форми оплати. “Електронна книга набиратиме все більше обертів. Єдина проблема полягає в тому, аби знайти адекватні форми оплати, наприклад, есемески. На жаль, мобільна індустрія привчила людей до невеликих тарифів на СМС, оплату послуг через СМС… Поки інші форми інтернет-грошей і мережевих розрахунків не набудуть поширення, слід ширше користуватися оплатою за допомогою есемесок”, – про­довжує експерт.

Чиє право автора? 

Ще однією суттєвою перепоною є відсутність законодавства, яке б регулювало віртуальний ринок, зокрема, авторське право і його порушення у Всесвітній мережі. За словами президента ГО “Форум видавців” Олександри Коваль, досі в Україні питання авторського права на е-книги залишається неврегульованим. “Окрім того, ментальність нам каже, що електронна книжка ніби й не книжка, а щось таке, що лежить невідомо де і невідомо кому належить, а тому за неї наче й не слід платити. Така ситуація є дуже загрозливою, адже, якщо люди скачуватимуть із торентів і за це не буде передбачено ніяких покарань чи штрафів, як це є в цілому світі, то видавництва опиняться у ще важчому стані. Так, сьогодні майже все можна скачати в інтернеті, але у більшості країн за це передбачені суворі покарання – у деяких навіть тюремне ув’язнення. Сьогодні через день-два після видання навіть паперова книжка з’являється на торентах у відсканованому варіанті або начитана на аудіо. Відтак допоможе лише якась регуляція, і видавці повинні самі за це взятися”, – розповідає Олександра Коваль. 

Інтеграція новітніх технологій у побут сприяє переосмисленню традиційних уявлень. Чи помре папір, так і невідомо, але норми про авторське право задля свого існування мусять бути переглянутими. На думку Бориса Потятиника, “традиційне авторське право буде постійно під тиском нових технологій, що ми бачимо на прикладі судових процесів із Google, який пропонує у своїх онлайнових бібліотеках уривки книг. Компанія, попри все, якось знаходить компроміси, вигідні і для видавців, і для читачів”.

Для України це ж поки не наша історія: регулювання авторського права не входить до пріоритетів парламенту. Хоч і погляди на е-книги поки залишаються консервативними: частіше можна почути, що електрон­ні читалки шкодять зору або що е-книга – продукт тільки для молоді. Олександра Коваль переконана, що невдовзі на е-книги у нас переходитимуть і люди старшого віку.