Зустріч Януковича із російським тандемом може стати початком нових змін. От чи на краще?

Напруга у взаєминах змушує максимально втаємничувати результати поїздки Януковича до майбутнього президента Росії. Сторони звітують про “суттєвий прогрес” та “досягнення певних домовленостей”, проте уникають розкривати деталі.

Навіть у переддень візиту з’яви­лися дві показові події. Перша – заява посла України в РФ Володимира Єльченка. Він сказав, що тема ціни на газ не підніматиметься під час перемовин – її відсунуть, аби з’ясувати проблеми у важливіших сферах. Сторони, стверджував посол, мають намір зосередитися на “високотехнологічних галузях”, як-от співпраця в освоєнні космосу, авіації, суднобудуванні, сільському господарстві. На тлі цих тем питання ціни на газ, запевнив посол, є другорядним. 

Інша подія – заява прес-секретаря російського прем’єра Дмітрія Пєскова, який сказав, що Владімір Владіміровіч теж приєднається до зустрічі двох президентів. І вже наступного дня стало зрозуміло, чому: “Єдина Росія” “підтримала” Путіна як “кандидата” на президентських виборах 2012 року, а сам Владімір Владіміровіч запевнив, що Мєдвєдєв отримає прем’єрське крісло. Отож, зустріч із Януковичем мала продемонструвати, на кого надалі слід орієнтуватися.

Під час привітання Віктор Федорович висловив свою тривогу, і розмова перейшла у закулісний режим. Згодом прес-служби поширили повідомлення про прогрес і  досягнення “певних домовленостей”. Результати президентських посиденьок згодом обговорили голова Мінпаливенерго Юрій Бойко та глава “Газпрому” Алєксєй Міллєр, за підсумками засідання яких теж виникли запевнення у налагодженні відносин. Проте – нічого конкретного.

КОМЕНТАРІ
Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента":	Олександр Палій, історик, кандидат політологічних наук:
- Януковича проінформували про нову конфігурацію російської влади. Надалі буде перехідний період, в якому йому доведеться вирішувати, із ким мати справу. Поки ж щодо самої зустрічі новини стриманооптимістичні. З телевізійної картинки російських телеканалів ми побачили демонстрацію доброзичливості. Інформація, яка надходить, свідчить про певний прогрес і деякі оптимістичні оцінки. У будь-якому випадку, думаю, крига зламана, і буде рух вперед. Мені здається, що обидві сторони, не знаю, тимчасово чи принципово, вирішили припинити інформаційно-політичну війну, що відбувалася в останні два місяці. Конкретних домовленостей, на мою думку, зарано очікувати, якщо вони з'являться, то не раніше жовтневого засідання міждержавної комісії Україна - Росія. Поки ж бачимо відновлення реального переговорного процесу. Думаю, і той аргумент про звернення до суду, задля зміни ціни на газ, був компонентом оцієї інформаційної війни. Якщо б українська сторона хотіла звернутися до суду, то уже робила б певні дії, готувала позов. Що ж стосується зміни політики Росії внаслідок зміни президентства, то тут слід казати про різницю стилів. Треба розуміти, що ключовим елементом тандему був, є і буде Путін, який і визначав усі ключові рішення. Але різниця стилів була - Мєдвєдєв виглядав більш ліберальним, гнучким. Хоча в останні місяці ми побачили, що у питаннях Митного союзу, газових переговорів суттєвих розбіжностей між думкою Мєдвєдєва та Путіна не було. Подейкують, звичайно, про певні складнощі у взаєминах між Януковичем і Путіним. Все-таки є державна російська політика щодо України, а тому серйозних змін і не слід чекати. Можливо, Путін трошки розчарувався в Януковичу, думаючи, що той буде більш поступливим. Тому зміна полягатиме хіба у тому, що шукатимуть більш гнучких засобів впливу.	- Зараз перемовини щодо газового питання є достатньо ризикованими для України. Через те, що ситуація із створенням газотранспортного консорціуму має кілька ризиків, пов'язаних із складом учасників консорціуму: чи це будуть держави, чи Європейський Союз як одна зі сторін, чи просто компанії. Якщо ЄС не буде виступати однією зі сторін консорціуму, то Росія легко зможе консолідувати контрольний пакет акцій. Окрім того, сьогодні українська сторона демонструє переляк від проекту "Південний потік". Насправді там нічого боятися, адже його реалізація перебуває не на найкращій стадії - існує маса проблем, пов'язаних із позиціями ЄС, зокрема європейського законодавства. Насправді "Південний потік" у середньостроковій перспективі, тобто, протягом 10-15 років, не зможе реально загрожувати Україні. Та влада чомусь починає вовтузитися. Що ж стосується самих переговорів, то ми побачили, що сторони говорять про певний прогрес, але при цьому не дають ніяких деталей. Не виключаю, що тут просто йде імітація якогось прогресу. Росія зараз перебуває у незвичному моменті - передається влада з рук в руки. Тому говорити про якісь провали, а тим більше конфліктні ситуації, було б не дуже доречно. Слід також розуміти, що оця газова угода між Росією та Україною, якою б вона не була складною, закінчиться у 2019 році. Тобто залишилося сім років, а тому поспішати із укладенням іншої кабальної угоди не дуже мудро. А щодо зміни влади у Росії, то, думаю, російський курс тепер стане більш наступальним та агресивним. Хоч і до цього Україні не звикати, відтак нічого принципово нового не відбудеться.