Учора в Парижі відбулася офіційна презентація проекту “Звукові архіви: спогади європейців про ГУЛАГ”. У ньому взяли участь учені з 15 країн (Франції, Німеччини, Білорусі, Латвії, Литви, Естонії, Угорщини, Італії, Казахстану, Польщі, Румунії, Британії, Росії, Чехії та України), Берлінський центр Марка Блока, Французький центр соціальних наук, а також Московський франко-російський центр соціальних і гуманітарних наук.

За словами журналістки RFI Валері Нівлон, дослідники протягом трьох років збирали свідчення вихідців із Центральної та Східної Європи, яких у 1940 – 1949 роках відправили до трудових таборів і колоній Радянського Союзу. Люди, чиї розповіді переклали трьома мовами (французькою, англійською та російською), народилися у балтійських країнах, на Заході України, у Румунії, Угорщині, Чехословаччині та Польщі й опинилися за колючим дротом ще дітьми. Ознайомитися з їхніми спогадами можна в інтернеті за адресою: museum.gulagmemories.eu.

“Це історія, побачена очами дітей, які потім побудували своє життя, залишившись у Сибі­рі і Казахстані, повернувшись на батьківщину або влаштувавшись у західних країнах. Тобто, тих, хто побудував сучасну Європу”, – зазначає Ален Блюм, директор дослідницького цент­ру EHESS/CNRS. Розповіді про приватне життя доповнюють бібліографічні, хронологічні й картографічні довідки.