Блаженнійший Любомир Гузар відійшов від управління УГКЦ, давши приклад мудрості, виваженості та смирення

Глава УГКЦ неодноразово заявляв, що бажає передати керівництво Церквою наступникові “ще теплою рукою”, і, що найважливіше, дотримав слова. 10 лютого на прес-конференції у Києві Блаженнійший Любомир Гузар повідомив про те, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного архієпископа Української греко-католицької церкви. Відповідне прохання до Святійшого отця глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років. За його словами, рішення про відхід від справ вмотивоване поважним віком та проблемами зі здоров’ям.

“Сьогодні, коли я вже не маю достатньо сил, хочу передати уряд своєму наступникові, який ефективно продовжуватиме цю працю. Бо це не моя праця, і я не є ключем. Ключем є Церква, а мета нашої праці – служіння Церкві, і ми стараємося це виконувати доти, доки можемо це робити ефективно”, – пояснив своє рішення Блаженнійший Любомир.

Праця задля добра та єдності Церкви

Наприкінці січня Українська греко-католицька церква відзначала 10 років патріаршого служіння владики Любомира. Як зазначив “Пошті” доктор східного канонічного права митрофорний протопресвітер Михайло Димид, 10 років великий промі­жок часу, і очолювати таку Церкву, як УГКЦ, а це 5,5 млн вірних в Україні та 1,5 млн за її межами, це вже великий привілей, а з іншого боку, це великий обов’язок, бо треба відчувати, чого хоче Дух Святий і як керувати цією Церквою, щоб відповідати цьому.

“Найперше треба зазначити, що УГКЦ за цей час стала реальністю не тільки в Галичині, а в цілій Україні. Сьогодні вже ніхто не може сказати, що УГКЦ – галицька Церква. Блаженнійший патріарх Любомир повернув осідок до Києва, бо історично спочатку осідок був у Києві, а не у Львові. Блаженнійший дуже багато писав і старався, щоби наша Церква якісно піднялася, щоби кожен чувся відповідальним за себе, за свої дії. Щоби кожний вірний УГКЦ відчував, що він діє у великій родині, несе суспільну та громадську відповідальність, і цей внутрішній ріст самосвідомості і структур він назвав патріархатом”, – каже отець Михайло.

За його словами, хоч Синод єпископів під його проводом проголосив патріархат, але Блаженнійший настоює, що справді загальновизнаний патріархат буде тоді, коли в самій Церкві виросте свідомість кожного про своє покликання перед Богом.

Визначальною рисою, на думку богослова, є те, що УГКЦ за правління Патріарха Любомира щодо кожної гострої соціальної проблеми в Україні висловлювала свою думку, вона не боялася показувати, який є шлях Господній у нелегких обставинах життя. А щодо самої внутрішньої структури, то Патріарх Любомир багато доклався до повернення Церкви до синодального управління, а сам він провадив найбільшу кількість засідань синодів в історії нашої Церкви.

Багато старань доклав у справі повернення єдності Церкви в Україні. “Блаженнійший був і є послідовником ідеї, що ми в Україні разом із православними є одною Церквою, яка постала, коли святий Володимир охрестив Київську Русь. І ми не стали іншою Церквою через те, що належимо до різних юрисдикцій, і нам про це треба пам’ятати, і бачити одні в одних позитиви, тягнутися за ними, щоби приблизити день, коли знову будемо єдиними”, – каже о. Михайло Димид.

“Я ще хочу щось робити…”

“Якщо замислитися над нинішньою ситуацією в Україні і особливо над церковною політикою держави, маємо досить багато неприємних сигналів. Хтось може бути стривожений відходом Блаженнійшого, який для багатьох є високим моральним авторитетом нації. Але тут є наука для нас: “Нехай буде Божа воля”, те, про що ми молимося кожен день, – продовжує о. Михайло Димид. – І саме велике довір’я до Божого провидіння є однією з визначальних рис життя і служіння Патріарха Любомира і життєвою наукою для нас”.

Другою ж такою характерною рисою предстоятеля співрозмовник називає миролюбність: “Блаженнійший завжди любить мир. Його справедливість є радше Божою справедливістю, а Божа справедливість є любов. Він завжди позитивної думки про всіх, завжди бачить в інших добро, яке насправді є в Божому образі – кожній людині. У нього чудове почуття гумору. Від нього справді променить Божий мир”.

Хоча Блаженнійший Лю­бомир і відходить від управління УГКЦ, він не має наміру залишатися осторонь життя Церкви і вірних. “Я ще не дав собі вимурувати печі, на якій я міг би засісти як старий чоловік. Я ще хочу щось робити”, – жартував Блаженнійший Любомир Гузар на прес-конференції. Він хоче більше часу присвятити спілкуванню з молоддю, представниками різних сфер діяльності, далі записувати аудіокниги, які стали такими популярними.

Перспективи УГКЦ

Щодо завдань, які має здійснювати наступний глава УГКЦ, то кардинал Любомир вважає, що потрібно відкривати нові можливості перед УГКЦ – передусім духовні – щоб вона була ще більше собою, щоб служила всім вірним Церкви, де б вони не були.
“Маючи внутрішню єдність нашої Церкви, треба використати цей момент певного дозрівання, щоб відштовхнутися від нього і йти вперед. Треба дивитися не тільки у ближче, а й у подальше майбутнє. Ми вже маємо певні напрацювання щодо стратегії нашої Церкви, нашого буття на найближчі десятиліття. Цю стратегію треба реалізувати на практиці, не тільки на словах, не тільки думаючи чи плануючи. І це також вимагає продовження того провадження, яке відбувалося упродовж останніх 20 років, з новими силами”, – наголосив владика Любомир.
Блаженнійший не призначив свого наступника і навіть не назвав того, кого хотів би бачити ним. Він вважає, що “в нашому єпископаті сьогодні вже є люди, які мають розуміння потреб нашої Церкви, її майбутності, беруть участь у формуванні візії майбутності. Я сподіваюся, що Синод вибере когось із чинних владик, які беруть участь у випрацюванні такої візії і зможуть цю відповідальність перебрати та продовжувати працю”.
Від того моменту, як з’явилися офіційні повідомлення, УГКЦ вже не має Верховного архієпископа, хоч владика Любомир завжди носитиме титул Патріарха, але главою та батьком в канонічному значенні він уже не буде, то щоб не було непорозумінь, є визначений адміністратор. Згідно з партикулярним правом УГКЦ, ним є прототроній – єпископ найстарішої єпархії на території Церкви. Такою сьогодні є Львівська архієпархія, а владика Ігор (Возьняк) матиме честь назвати місце і час виборчого Синоду, який має відбутися не пізніше, аніж за два місяці. Він має його зорганізувати і провести. 

Владика Євстратій Зоря,
прес-секретар УПЦ КП:

– Рішення про відхід від управління владики Любомира – це внутрішнє питання УГКЦ, і ми сприймаємо його з розумінням. Його відхід зумовлений віком, станом здоров’я та бажанням владики, щоб вони не ставали на перешкоді розвиткові Церкви. Але це відхід лише від адміністративного управління, і він не означатиме відходу від духовного впливу на УГКЦ. Владика, безперечно, залишиться духовним та ідейним провідником Церкви.

Треба відзначити його глибоке усвідомлення української і східнохристиянської ідентичності УГКЦ та її особливого історичного шляху та стану внутрішнього буття. А ще владика прагнув порозуміння з православними та усіма християнами, і багато в чому саме завдяки йому наші Церкви вийшли на якісно новий рівень стосунків. УГКЦ і УПЦ КП, з огляду на їхню суспільну позицію, можна назвати Церквами патріотичними, і ми спільним голосом свідчимо свою позицію. Ми переконані, що цю традицію продовжить і його наступник, а відносини між нашими Церквами будуть такими ж конструктивними.