На початку тижня в Україні з офіційним візитом перебував прем’єр-міністр Туреччини Реджеп Та­їп Ердоган. Звична риторика Януковича під час подібних зустрічей щодо пріоритетності відносин саме із тією країною, представник якої стоїть перед ним, цього разу змінила маркери. Відносини із Туреччиною названі стратегічними, а сам візит дозволяє розширити їх калібр. “Переконаний, що цей час настав і потрібно робити рішучі кроки”, – сказав Віктор Федорович.

Наслідком візиту турецького прем’єра стало підписання декларації про утворення Стратегічної ради високого рівня між Україною та Туреччиною, національні частини якої очолюватимуть Президент України та прем’єр-міністр Туреччини. Цей орган “розроблятиме пропозиції до стратегії та основних напрямів відносин” двох країн, а також “координуватиме здійснення важливих проектів зі співробітництва у політичній, торговельно-економічній та культурно-гуманітарній сферах”. Цікаво, що це майже дослівне формулювання заяви про створення аналогічної структури між РФ та Туреччиною, що відбулося у травні 2010 року. Українсько-турецька рада засідатиме раз на рік поперемінно в Україні та Туреччині.

Як обговорюватимуть, а головне – вирішуватимуть питання в межах цієї інституції, ще побачимо. Амбітні цілі органу на сьогодні – збільшення товарообігу за 5 років до рівня 10 мільярдів доларів, а через 10 років – до 20 мільярдів доларів. Наразі ж, за даними Держкомстату за січень-листопад минулого року, експорт українських товарів до Туреччини становить 2,6 мільярда доларів, а імпорт – 1,1 мільярда доларів. Простір між бажаним та наявним станом більш ніж достатній для росту.

Віктор Федорович також заявив, що сьогодні започатковано процес скасування візового режиму та укладання угоди між двома країнами про створення зони вільної торгівлі. Янукович вкотре підкреслив, що незмінним пріоритетом зовнішньої політики України залишається євроінтеграція. “І ми вдячні за підтримку Туреччини в цьому напрямку”, – передає слова гаранта його ж прес-служба. Щодо підтримки: інтеграційні потуги Туреччини наразі наштовхуються на стіну опору з боку ЄС, а тому підтримка наших устремлінь тут виявляється радше бажаною.

Під час закордонних візитів Президента та прийомів зарубіжних колег найчастіше порушується тема інвестицій. Це початок і основна частина розмов нинішньої влади із закордонними партнерами.

Однак гуманітарні питання, які й мають стати тим плацдармом для облаштування економічної надбудови, порушують далеко не з кожним і не часто. Примітним щодо цього є інформація про небажання турецької сторони відвідати меморіал жертвам Голодомору. Дискусії навколо визнання/невизнання геноциду вірмен на початку минулого століття додали тут свої резони. Це питання наче утрамбували поясненнями ще на етапі зародження непорозуміння.

Однак іншу потенційно слизьку тему – спільне написання підручників – вирішили навіть не згадувати. Нагадаємо, у грудні минулого року Національний конгрес вірмен України написав звернення-протест міністрові Табачнику з приводу реалізації цієї ініціативи. Відтоді питання українсько-турецького підручника не виносилось на ширшу аудиторію, зокрема й тепер, під час візиту прем’єра Ердогана. Чи це питання утаємничене, чи просто забуте – побачимо за наслідками візиту і подальшою співпрацею двох країн у віддаленій стратегічній площині.