Українське військо не має ворогів, грошей та простору для розвитку

У понеділок, 6 грудня, Збройні сили України святкуватимуть 19-ту річницю створення національної незалежної армії. Святкуватимуть незалежно від того, в якому становищі сьогодні армія. Чи зміниться внаслідок святкових привітань або урочистих заходів її становище? Звісно, ні. Однак саме вирішення проблем, хай і поступове, могло б стати не лише хорошим привітанням, а й вдалим кроком до зміцнення державності.

Природно, що зі зміною влади з’являються і нові надії. Але сьогодні швидше варто розглянути, як ці надії трансформувались унаслідок кроків нової політики в оборонній сфері та що впливало на стан війська цього року. Представляючи у березні нового міністра оборони, Віктор Янукович висловив розуміння складного становища  ЗСУ. Висловив Президент також і готовність негайно розпочати реформування війська, запевнивши, що не відмовиться від жодного пункту власної передвиборчої програми. А йдеться, нагадаємо, про обіцянки переходу з 2011 року на контрактну армію, забезпечення війська сучасними видами зброї та надання, передусім офіцерському складу, квартир. У програмі містилась також і згадка про позаблоковий статус країни, що отримало законодавче підтвердження у липні – тоді прийняли Закон “Про засади внутрішньої та зов­нішньої політики”. Цікаво, поміж тим, що необхідність прийняття цього документа мотивували тим, що зволікання із врегулюванням питання “створює загрозу національній безпеці та національним інтересам України”.

Крім того, одну з оцінок необхідного фінансування у випадку затвердження позаблоковості висловив експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. Наприкінці березня у своїй статті для “Дзеркала тижня” Валентин Бадрак повідомив, що для створення комплексної системи оборони – без допомоги союзників – Україні протягом 7 років необхідно виділити 45 – 60 мільярдів доларів. Для порівняння: бюджет оборонного відомства на 2009 та 2010 роки становив 12,8 та 12,4 мільярда гривень відповідно (близько 1,2% ВВП). Щодо фінансування потреб армії, необхідно також відзначити, що навіть ці виділені кошти нерідко не надходять у повному обсязі. Згідно з офіційними даними оборонного відомства (вміщеними у “Білій книзі” Міноборони за 2009 рік), із запланованих 12,8 мільярда фактично надійшло лише 8,3. Що стосується 2010 року, то сьогодні часто можна почути тези щодо повного фінансування – тобто, виділено усі заплановані кошти. Варто, щоправда, уточнити, що йдеться про передбачені бюджетом гроші, які в останні роки не відповідають реальним потребам ЗСУ. Так, минулого року перед прийняттям бюджету-2010 військові експерти повідомляли, що мінімальна потреба оборонного відомства у грошах становить понад 20 мільярдів гривень (оцінки у самому Міноборони були скромнішими – 17,5 мільярда). Ось тому про повне фінансування говорити й далі не доводиться. Крім того, як повідомив “Пошті” провідний експерт військових програм Центру Разумкова Олексій Мельник, не може бути однозначної відповіді стосовно необхідних обсягів фінансування ЗСУ у зв’язку із прийняттям позаблокового статусу. “Не вірте тому, хто вам швидко дає точні цифри. Це дуже складна справа, і не може бути простої однозначної відповіді. Колишні методики розрахунку, виходячи, наприклад, з необхідної кількості солдатів і гармат на кілометр кордону, зараз не працюють. Є зовсім інші загрози та принципи ведення війни”, – повідомив Мельник. Конкретні розрахунки, за словами експерта, стануть відомими після публікації Стратегічного оборонного бюлетеня, “який має дати відповідь стосовно чисельності армії, кількості та якості озброєнь, а також необхідних ресурсів”. Що ж стосується оборонного бюджету, то, на думку пана Мельника, проблема полягає не в цифрах бюджету. “Головною проблемою є невідповідність між витратами на оборону та покладеними на ЗСУ завданнями, їх чисельністю, озброєнням та інфраструктурою, які необхідно утримувати. Тобто, у цьому контексті варто розглядати не абсолютні цифри, а саму невідповідність ресурсів потребам”, – повідомив Мельник.

Президент кілька разів констатував “важке становище, в якому опинились ЗСУ”. Примітними щодо цього є два засідання Ради національної безпеки та оборони, присвячені розгляду проблем армії. У квітні Віктор Янукович повідомив про “критичний рівень” ЗСУ, які опинились “на межі руйнації”. Здавалося б, після таких оцінок варто очікувати реальних кроків, щоб покращити ситуацію. Однак, таких довго не було, а після липневого засідання РНБО чи не єдиним очевидним наміром глави держави стала готовність звільнити міністра оборони Михайла Єжеля. Обіцянки ж протягом місяця вислухати звіт вищого командування щодо стану війська та виконання президентських директив досі чекають свого часу.

Суміжною із недостатнім фінансуванням є проб­лема відтоку кадрів, особ­ливо тих, які знають стан справ у армії віддавна і не один рік маневрували між недостатністю коштів та необхідністю виконання завдань. Як повідомило “Пошті” джерело у Збройних силах, з цієї осені й до весни 2011 року в багатьох офіцерів української армії закінчується термін контрактів (підписаних ще 5 років тому). Проблема полягає у тому, що зазвичай кількість тих, які підписують другий (третій) контракт на службу, значно меншає. Тобто, відбувається відплив кваліфікованих працівників. Ситуацію може покращити не лише збільшення фінансування, а й забезпечення військовослужбовців квартирами. Однак, і у цьому напрямі ситуація швидше нагадує стагнацію. Кількість тих, хто прагне (небезпідставно) отримати житло, із кожним роком значно збільшується. Лише у самому ЗахОК на черзі перебувають 7000 військовослужбовців на квартирній черзі. При цьому сама програма надання житла, за словами командувача Західного оперативного командування, генерал-майора Юрія Думанського, 2010 року недофінансована на 12 мільйонів гривень.

Звісно, позитивні зру­шення також є, хай і незнач­ні. Наприклад, Міноборони запровадило із 1 грудня підвищення премій офіцерам на 55%, контрактникам – на 70%. Збільшили грошове забезпечення також льотчикам та військовослужбовцям флоту. Однак, показовішим є ставлення громадян до армії. Згідно з оприлюдненими у жовтні результатами опитування Інституту Горшеніна, 67% населення України вважає, що армія не зможе захистити Україну, коли виникне реальна загроза. Окрім того, 66% опитаних вважає, що військовим сьогодні бути непрестижно. За рахунок чого в такому випадку влада має намір виправляти ситуацію – незрозуміло, адже передусім необхідна повага та розуміння важливості цієї професії. Чи є це сьогодні? Уникнення служби в армії, відтік професіоналів, зменшення фінансування – ось відповіді...

Анатолій Гриценко,
екс-міністр оборони, народний депутат України:

– Якщо говорити про позитив, то я б відзначив, що в армії ще залишилася значна кількість офіцерів, воїнів за своїм духом, які хочуть, мріють та можуть дбати про обороноздатність країни і готові докладати до цього усі зусилля. Якщо ж говорити загалом про стан армії і говорити відверто, то армію зруйновано. Безвідповідальним ставленням вищих осіб держави до армії як до ключової інституції, безвідповідальним ставленням до обороноздатності армію зруйновано, моральний дух убито, і нинішнє керівництво Міністерства оборони неспроможне виконувати передбачені законом завдання. А ситуація в світі не стає безпечнішою, бо містить все більше і більше загроз.

Олександр Поронюк,
керівник прес-центру Західного оперативного командування:

– Попри низку негативних моментів та проб­лем, є ще достатні можливості та потужності. До сьогодні у військових є значна кількість надлишкового майна, яке, за розумного підходу, можна ефективно використати, поповнивши бюджет оборонного відомства. Цього року в Західному оперативному командуванні вдалося виконати обіцянку й позбутися потенційної небезпеки, тобто, вдалося вивезти ракетне паливо – меланж. Позитивним фактом також є і те, що налагоджено систему взаємодії військових та державних органів влади щодо виконання планів і якості призовного складу і весною, і восени. Приємно, що з 1 жовтня військовослужбовцям підняли грошове забезпечення. В якому форматі це буде, побачимо із середини грудня. Але я вважаю це позитивним моментом, оскільки тим самим зупинили відтік професійних кадрів за межі армії. До речі, наступний рік в Збройних силах оголошено роком відновлення військової техніки та підвищення професійного рівня кадрів.