Румунський президент дав чітко зрозуміти, що приєднання Молдови до його країни – справа практично вирішена

Траян Бесеску заявив кореспон­денту часопису “Romania Libera”, що таке об’єднання може відбутися протягом найближчих 25 ро­ків. Головною метою цих планів є Бессарабія – територія нинішньої Молдови. Однак цим усе не обмежується: до земель “Великої Румунії”, за переконанням Бухареста, належать ще й два регіони України – захід Одеської області та вся Чернівецька. А ще ж є острів Зміїний у Чорному морі, на який румуни також претендують.

Проте здобути частину території досить потужної України “великим румунам” явно не під силу. Зовсім інша річ – Молдова, бідна країна, що роками перебуває в стані економічної напівкоми й політичного хаосу. У Бухаресті заявляють, що молдавани – це частина румунського народу, об’єднаного спільними мовою, історією та культурою. Так, визнають там, Бессарабію 1940 року “відірвав” підступний вусань-тиран, і десятки років вона жила поза загальнорумунським контекстом. Але сталінська імперія загинула, тож нині ніяких перешкод до возз’єднання бути не повинно.

Однак перешкода все-таки є. І дуже серйозна. Це невизнана ніким у світі Придністровська Молдовська республіка (ПМР), що стоїть кісткою поперек горла Кишиневу і, зважаючи на все, Бухаресту. Щоб розібратися, звідкіля та кістка взялася, потрібно зробити екскурс в історію. Отож, у жовтні 1924 року в складі радянської України була створена Молдавська АРСР, в якій власне молдаван було не більше 30 відсотків. Її кордони приблизно збігалися з нинішніми межами Придністров’я. Автономія скромно проіснувала до 1940 року, коли, незважаючи на бурхливі румунські протести, СРСР відтяв Буковину та Бессарабію. На основі останньої створено вже повноцінну союзну республіку – Молдавську РСР, котрій у спадщину дісталися й землі на лівому березі Дністра, які відібрали з політичних міркувань від УРСР.

Шарпанина почалася після розпаду СРСР. На початку 1990-х на тлі загального зубожіння й розрухи серед молдаван дедалі популярнішими ставали ідеї про приєднання до Румунії. Натомість у Придністров’ї, де більшість населення становили українці та росіяни, подібні заклики жодного ентузіазму не викликали. У Тирасполі вирішили: хай молдавани ідуть своєю – румунською – дорогою, нам – в інший бік. І заявили про відокремлення. Недовга війна, що закінчилася внічию, закріпила статус-кво: Молдова та Придністров’я зажили кожен сам по собі.

Тим часом Румунія вступила до Євросоюзу. Із припливом інвестицій у країні почалося бурхливе економічне зростання, її громадяни одержали право вільно їздити Європою. Жителі Молдови, де бідність і корупція досягли позахмарного рівня, дивилися на все це з гіркою зазд­рістю. Політичні сили, що виступали за об’єднання з Румунією, почали здобувати популярність.

Аж тут румунська коса наткнулася на придністровський камінь. Румунії, до складу якої лівобережжя Дністра ніколи не входило, на ПМР, загалом, наплювати. Бухаресту потрібна тільки історична Бессарабія. Натомість у Кишиневі прихильники об’єднання з Румунією від Придністров’я відмовлятися вперто не бажають. Крім того, усі розуміють, що Москва, чия 14-та армія базується на території ПМР, не дозволить Тирасполю перейти під владу Бухареста. А воювати з Росією не зважиться найбожевільніший румунський чи молдовський політик. Дехто з експертів каже, що заверши­тися вся ця історія може великим гео­політичним розміном. Молдова, наприклад, може відійти Румунії, Придністров’я – Україні, а Росії – острів Тузла й Керченська протока. Однак наразі всі ці прогнози – не більше, ніж звичайні балачки.

Марія Щепанська

У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдову або Волощину (територія між Карпатами і Дністром; назва східної частини – Бессарабія), Валахію або Мунтенію на півдні й Трансильванію на заході. Об’єднання двох перших відбулося 1859 року (під назвою “Румунія”), усіх трьох – 1918-го. Румуни заселяють також Молдову (де 64,6% населення становлять молдавани – назва, яку з політичних причин надавали у СРСР румунам, які жили в межах колишньої Російської імперії). Під час Першої світової війни Румунія перейшла на бік Антанти. Румунські території, які знаходились у складі інших держав, приєднались до королівства і утворили Велику Румунію. 1940 року Румунія була змушена передати СРСР Буковину та Бессарабію (вони увійшли до складу УРСР і Молдавської РСР).