За кілька десятків років Львовом, ймовірно, знову тектиме річка

Фахівці мізкують над тим, як знову відкрити львівську річку для людського ока. Їх не лякає ані вартість, ані масштабність майбутніх робіт. Більше ста років тому річка Полтва, яка нині протікає під Львовом, була окрасою та обороною міста. У 1850 році почали формувати перший бульвар у Львові, як у всіх європейських містах, а у 1884 році міська управа ухвалила рішення про накриття річки. Незручності Полтва створювала найперше своєю забрудненістю та розливами під час повеней, тому в 90-х роках ХІХ ст. її остаточно закрили і перевели у міський колектор.

Нині ж точаться розмови про відновлення річки. З цією метою у місті організували міжнародну конференцію “Стан та перспективи Полтви у Львові”, де науковці дійшли висновку: відновити річку можна, але на це знадобиться багато часу та грошей. На думку Володимира Кучерявого, завідувача кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету, насамперед варто упорядкувати та врятувати витоки річки, очистити їх від сміття. Якщо відновити річку, то покращаться умови всього довкілля. За словами фахівців, це зробити цілком реально, адже існують вдалі іноземні приклади порятунку “прикритих” річок, зокрема у Лейпцигу.

– Історія річки Пляйсе у Німеччині схожа на історію Полтви. Ще у ХІХ ст. вздовж міста протікало багато малих річок, що спричиняло часті повені. Також через інтенсивну індустріалізацію річку забруднили різними хімікатами, вона була в жахливому стані, – розповідає Габріела Зелєман, представник ГО “Новий берег”, що у Лейпцигу. – У 50-х роках ХІХ століття річку почали закривати, фактично її стерли з обличчя Лейпцига, за винятком маленьких струмків. Однак згодом громадськість виступила за відновлення річки, люди проводили багато акцій. До руху за відновлення Пляйсе долучилося багато громадян, це була своєрідна міська революція. Тому 1992 року міська рада прийняла рішення відкрити річку.

Головна відмінність між ситуацією з Пляйсе і Полтвою полягає в тому, що у Лейпцигу стічні канали були відокремлені від річки, адже законодавство Німеччини забороняє спускати стічні води у річку. Як пояснив “Пошті” Юрій Криворучко, головний архітектор Львова, у Львові передусім слід  розділити стоки та річку. Тоді можна працювати над проектом відновлення річки. Скільки коштуватиме проект, архітектор відмовляється припускати, але зауважує: що довше зволікатимуть, то дорожче його буде зреалізувати. Наразі над проектом відновлення ніхто не працює, попри це, архітектор впевнений, що річку таки вдасться відновити.