Дискусії про збільшення пенсійного віку, додаткового навантаження на тих, хто працює, виникають не лише в Україні. Попри масові невдоволення та численні страйки, президент Франції Ніколя Саркозі цього тижня таки підписав закон про збільшення пенсійного віку у Франції. Тепер французи виходитимуть на заслужений відпочинок на два роки пізніше – у 62 роки. Іспанці мають намір перенести вік для заслуженого відпочинку на 67 років. Така ситуація нині в усій Європі. Єврокомісія закликала нинішніх лідерів 27 країн-членів не залишати збільшення пенсійного віку наступним урядам, а діяти негайно.

Цьогоріч улітку Україна підписала меморандум із Міжнародним валютним фондом, у якому взяла на себе зобов’язання поступово підвищувати пенсійний вік. Разом із тим днями віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко заявив, що уряд вирішив не підвищувати пенсійний вік для жінок, наголосивши при цьому, що чиновники знайшли інші способи наповнення бюджету. Однак які саме – наразі залишається таємницею.

Дефіцит Пенсійного фонду зростає

Поза тим, рахунки Пенсійного фонду потрібно наповнювати коштами. Адже в Україні постійно збільшується дефіцит Пенсійного фонду. За два останні  роки він зріс майже на 10 мільярдів гривень – до 26,5 мільярда.  Чиновники розуміють: якщо нічого не робити вже і негайно, то через рік дефіцит Пенсійного фонду становитиме 37 мільярдів гривень. Цю цифру назвав сам Сергій Тігіпко. До того ж, якщо врахувати демографічні та нинішні економічні  чинники, то через два роки Україна опиниться в ситуації, коли кількість пенсіонерів перевищуватиме кількість тих, хто працює. Сьогодні в Україні на одного пенсіонера припадає два працівники. В Європі цей показник 1:4, і пенсійну реформу проводять, незважаючи на протести.

За цих обставин напрошується логічний висновок: пенсійна реформа в Україні більш ніж на часі. А ще – потрібно економити. Відтак є найпростіші варіанти: ввести мораторій на підвищення пенсій та збільшити вік виходу на пенсію. Це з економічної точки зору. Але не з політичної. Прийняття таких рішень можуть дозволити собі лише політичні камікадзе. Адже, задекларувавши це, влада автоматично отримує невдоволення найслухнянішою частиною електорату – пенсіонерами та людьми передпенсійного віку.

З голови держави – на голову роботодавців

За таких умов для влади залишається єдиний вихід – перекласти тягар відповідальності за не проведені досі реформи та не створені робочі місця на плечі тих, хто працює. А, простіше кажучи, – збільшити відрахування до Пенсійного фонду. Однак тут виникає питання: а чи спроможні нині на це роботодавці? І відповідь однозначна – ні!

Однак збільшення кількості пенсіонерів автоматично означає збільшення соціального навантаження на працівників та роботодавців, простіше кажучи, – збільшення розміру податків. Відтак, виникає спокуса приховати реальну зайнятість та рівень доходів, тобто піти в тінь.

Малий і середній бізнес нині теж реально протестує, окрім усього іншого, і проти того, аби їх вносили до загальної системи пенсійного оподаткування. Адже мало серед підприємців є тих, хто вірить, що колись, на старість, їм ці гроші повернуться.

Єдиний логічний вихід із ситуації, в якій опинилася пенсійна система в Україні, – справжня пенсійна реформа, що передбачає тривалий процес переходу до накопичувальної системи. Мабуть, саме це мав на увазі прем’єр-міністр України Микола Азаров, коли казав, що уряд здійснює в Україні пенсійну реформу, яка розрахована на кілька років і здійснюватиметься у кілька етапів. Відтак ми мали би опинитися згодом у ситуації, коли держава гарантуватиме певний мінімум пенсійних виплат, а основна частина пенсії складатиметься з особистих внесків на свій персональний рахунок працівника впродовж трудового стажу.

Про підвищення пенсійного віку влада теж наразі висловлюється туманно: це робитимуть поступово – до 2020 р. Тобто, це  стосуватиметься людей, яким нині виповнилося 38 – 45 років. Люди старшого віку йтимуть на пенсію, як зараз: жінки – у 55 років, чоловіки – у 60.

Популізм – засіб утриматися при владі

Політичне загравання з пенсіонерами та іншими категоріями населення, які отримують соціальні виплати, – улюблене популістське заняття державної машини. І не лише в Україні. До прикладу, у США на початку минулого століття працювали 66% чоловіків віком понад 60 років, а вже у 1990 таких у США залишилося лише 26%.  У другій половині минулого століття в розвинутих країнах вік виходу на пенсію знизився з 66-ти до 62 років.

Але нині старіюча Європа, яка пережила бум народжуваності після Другої світової війни, змушена йти зворотним шляхом: знову підвищувати пенсійний вік.  Разом із тим підвищується стаж для отримання повної пенсії, жорсткішими стають умови дострокового виходу на пенсію.

Відтак, влада мусить чесно визнати: пенсійна реформа з переходом до накопичувальної системи – питання актуальне, але воно є лише частиною великого процесу економічних перетворень.

До теми

Федерація профспілок України пропонує МВФ відкласти підвищення пенсійного віку для українських жінок на 3-5 років. Про це повідомив її голова регіонал Василь Хара в інтерв’ю агентству Інтерфакс-Україна. “Розуміємо, що рано чи пізно це потрібно буде робити, але сьогодні не час... Пропонуємо підвищити пенсійний вік для жінок упродовж десяти років, але почати не зараз, а через 3-5 років”, – сказав депутат. За його словами, представники профспілок запропонували МВФ інші джерела поповнення ресурсів, зокрема, відновлення робочих місць, виведення економіки з тіні, виплати до Пенсійного фонду від усіх суб’єктів підприємницької діяльності. “Вони прийняли наші пропозиції, особливих заперечень не було. Вони доповідатимуть про наші пропозиції Раді директорів, і вже вона прийме рішення. Думаю, що вони погодяться з нашими пропозиціями”, – сказав Хара.

Олег Мельник