Кензо Такада, всесвітньо відомий модельєр, засновник бренду “Kenzo”, про комфорт давнього міста, творчість та етнічний стиль

Найбільше уваги до шостого Lviv Fashion Week привернув візит відомого кутюр’є Кензо Такади. Львів’яни зустріли почесного гостя гідно – до Франції метр світової моди повіз безліч подарунків. Це вишиванка, лялька-маґодза, мальована та вишита картини, почесний диплом, колекція марок, срібна монета та… газета “Львівська пошта”. До слова: примірником “Пошти”, де у суботньому номері було фото кутюр’є, Кензо Такада вельми втішився! (на фото)

Пропозицію стати почесним гостем Lviv Fashion Week 71-річний Кензо Такада прийняв тому, що для нього цікаво відкривати все нове. Тим паче, що до візиту до Львова модельєр про Україну знав лише те, що у цій країні найгарніші жінки.

Спочатку Кензо здалося, що Львів схожий на Відень чи Прагу. Проте згодом дизайнер зрозумів, що місто Лева – особливе і не схоже на інші. Несподіванкою для кутюр’є став і стиль львів’ян. Модельєр запевняє, що вбрання жителів нашого міста видалося йому навіть кращим, ніж у Парижі.

У роботах українських дизайнерів Кензо оцінив відданість традиціям. Метра світової моди найбільше вразило, що молоді модельєри вміють зберегти етнічний стиль і не забувають своїх коренів. Це вирізняє українську моду з-поміж інших.

Львівські прогулянки Кензо

29 жовтня, у перший день свого візиту, модельєр не мав змоги роздивитися Львів. Проте уже в неділю Кензо ознайомився з найвизначнішими пам’ятками архітектури нашого міста. Він відвідав музей етнографії, історичний музей, палац Потоцьких, побував на площі Ринок та проспекті Свободи. Найбільше вразила модельєра чорна кам’яниця, яку він сфотографував на пам'ять. Зацікавила Кензо і виставка японських мініатюр у палаці Потоцьких. Як-не-як, рідне приваблює найбільше. Про свої враження від екскурсії Львовом Кензо Такада ексклюзивно розповів “Львівській пошті”.

– Ви стверджуєте, що ніде у світі Ви не почували себе так добре, як у Парижі. Львів часто називають маленьким Парижем. Чи погоджуєтеся з цим твердженням? Як почуваєтеся тут?

– Це правда. Місто чудове – я навіть не сподівався. Коли я тут, то часом відчуваю паризьку атмосферу, а іноді немов перебуваю в якомусь італійському подвір’ї. Львів – дійсно європейське місто, в якому себе дуже комфортно і приємно почуваєш, а історія, яку я почув і побачив, просто вражає.

– У Ваших колекціях вирішальними є колір і квіти. Ви гуляли нашим містом. З якою квіткою Ви б його порівняли і якого кольору Львів?

– Складно вирішити з квіткою, оскільки зараз не сезон для квітів. А щодо кольору, то колір Львова для мене – безумовно, пастельний, ніжний.

– Цьогоріч відкрився Ваш бутик в Одесі. Чи не хотіли б Ви заснувати бутик “Kenzo” у Львові?

– Я думаю, що зараз не встигну, адже часу обмаль. Але згодом – цілком можливо.

– Ви кажете, що народні костюми зі всього світу мають багато спільного і їх легко комбінувати. З чим Ви б могли поєднати, що б запозичили з українського костюма, якби створювали нині колекцію?

– Я ще добре не знаю історію українського костюма. Проте все ж побачив кілька речей і побачене мене вразило, це справді  цікаво. Добре знаю, що вишивку українського національного костюма використовуватиме ще не один модельєр досить довго. До того ж, упевнений, що з’явиться вона і в колекціях Дому моди “Kenzo”.

– Кажуть, Ви не дуже балакучий. У Львові до Вас постійно підходили люди,  це не втомило?

– Все-таки це можливість поспілкуватися з людьми, познайомитися, побачити їх, тому я ставлюся до будь-яких розмов з приємністю.

– Ви спілкувалися з львівським міським головою. Чи легко спілкуватися з людьми влади?

– З мером Львова, в принципі, досить легко спілкуватися. Але так склалося, що ми були поруч під час дефіле і під час вечері. Проте більше все-таки спілкувався з його дружиною Катериною, яка надзвичайно приємна в розмові. Пан мер говорив небагато, однак його слова і фрази були влучними і вчасними. Мені це дуже сподобалося.

– Коли Ви вирішили залишити модний дім “Kenzo”. Ви обґрунтували це тим, що любите подорожувати і влаштовувати собі свята. Що у цьому візиті було для Вас святом?

– На жаль, не було достатньо часу, щоб все-таки відчути свято. Я не проти знову відвідати Львів, адже тут є ще чимало речей, які хотілося б подивитися.

Шлях до успіху

Коли у 1970 р. Кензо Такада засновував свій Дім моди, він намагався внести у свої колекції японський дух. І справді, першим одягом від Кензо було саме кімоно. Тому модельєр вважає, що реалізовувати себе варто на батьківщині. Найціннішими вважає колекції, які зробив сам. Водночас не цурається поєднувати власний одяг із одягом інших дизайнерів.

І попри те, що Кензо полишив посаду художнього директора Дому моди “Kenzo”  ще 1999 року, все ж творити кутюр’є не припинив. Він створив новий лейбл “Gokan Kobo” (“Майстерня п’яти відчуттів”), що спеціалізувався на виготовленні предметів інтер’єру. І справді, Майстер п’яти відчуттів – найвлучніший опис для Кензо Такади.

– Ви тепер мешкаєте в Парижі, але кажете, що, якби починали свою кар’єру зараз, залишились би в Токіо. Як Ви думаєте, чи можуть львівські дизайнери добитися успіху тут?

– Безумовно. Звичайно, треба починати кар’єру тільки тут, добиватися успіхів тільки тут, у себе, а вже потім пробивати собі дорогу далі: в Париж, Нью-Йорк, Мілан тощо.

– Яка формула успіху Кензо?

– Визначеної формули немає. Однак передусім, напевне, тому, що я просто почав у вдалий момент. Допомогло й те, що зустрічав хороших людей.

– Ваш шлях до успіху був доволі складним. Спершу Ви вивчали англійську літературу, потім підробляли, аби вступити до школи дизайну. Згодом  довго працювали, щоб створити власний Дім моди. А які перешкоди у світі моди Вам було долати найважче?

– Коли ми тільки розпочинали роботу зі створення Дому моди, ми не думали про гроші. Ми мали намір зробити показ моделей і хотіли, щоб він вдався. Мені було байдуже, чи дає колекція заробіток, чи не дає. Для мене гроші були не на першому місці, і мене це все влаштовувало. Минув час. Кінець 80-х років. Дім моди вже став відомим, і, звичайно, вже якось треба було підтримувати його стабільність, силу, розвивати далі, розширювати його. І тут почалися комерційні проекти. Коли є безліч цікавих ідей, тобі це цікаво – це прекрасно. Але не менш важливо, щоб колекція продавалася, щоб була доступною для людей, але водночас приносила прибуток. Для мене це була найбільша проблема. Поєднати творчість і бізнес – зовсім не просто. Для мене провідну роль все-таки відіграє творчість.

Ольга Никорак