Студенти Українського католицького університету з екуменічною поїздкою відвідали Румунію

Так вже склалося, що завдяки Брему Стокеру та іншим любителям казок про Дракулу, Трансільванія асоціюється зазвичай саме з цими оповідями. Для декого – це взагалі напівреальна чи навіть вигадана місцевість на краю світу, де ночами завивають вовкулаки й бігають упирі. Насправді ж, це дуже мальовнича частина Румунії, в українській традиції її ще прийнято називати Семигород, вона має реальну і доволі драматичну історію, а сьогодні живе своїм цілком звичним устроєм, розвивається, обживається в об’єднаній Європі.

У цьому мали можливість переконатися студенти магістерських програм екуменічних наук УКУ. Вони у жовтні побували в містах Клуж (провінція Трансільванія) та Орадея (провінція Банат) з ознайомчо-навчальним візитом на запрошення Протестантського теологічного інституту в Клужі, студенти якого минулого року гостювали в УКУ. У цьому закладі навчаються майбутні пастори реформованої (кальвіністської), лютеранської та унітарної (антитринітарної) церков. Переважно це угорці та нащадки саксів. Для цих етнічних громад Румунії протестантизм є  традиційним віросповіданням. Він є важливим чинником збереження власної самобутності. Хоча є багато і угорців-католиків. У провінціях Банат і Трансільванія, які довгий час належали до Угорщини, проживає, відповідно, майже 32% і 18% угорців.

Проте Румунія – це традиційно православна країна і більшість румунів – майже 87% – православні. Діє тут і Румунська греко-католицька церква, яка за часів комуністичного правління була заборонена і перебувала в підпіллі, і Вірменська католицька церква. В часі відвідин українські студенти, що вивчають екуменічне богослов’я, мали нагоду побувати православному монастирі в Николі, де є чудотворна ікона, у синагозі, храмах різних християнських конфесій, зрозуміти, у чому ми близькі й подібні, а чим різнимося.

Доволі не просто було розібратися в цих релігійно-конфесійних реаліях, набагато легше було подружитися з господарями, адже це щирі, відкриті до спілкування і дуже життєрадісні молоді люди. І хоч не завжди вистачало слів, адже спілкуватися можна було лише англійською, російську тут розуміє хіба старше покоління (і то не дуже хоче признаватися в цьому), порозуміння було завжди. Такий особистий контакт значно краще, ніж десятки прочитаних книжок чи статей про екуменізм, зближує, допомагає позбутися стереотипів, зрозуміти і прийняти іншого таким, як він є. Як відзначали румунські угорці, спілкуватися з нашими студентами їм було набагато легше, ніж з тими, які приїжджали до них з Європи, на відміну від них, наші спудеї сприймають їх як рівних і не виявляють зверхності. 

Організатором поїздки виступила місіонерська організація “Kerk in Aktie” (“Церква в дії”). Заснована протестантськими церквами Нідерландів, вона діє в Східній Європі, Африці, Південній Америці. Ця організація допомагає церквам нав’язувати стосунки, будувати мости,  знаходити порозуміння та об’єднувати зусилля для вирішення багатьох гострих питань сучасності. “Сьогодні “Kerk in Aktie” тісно співпрацює з Інститутом екуменічних студій у налагодженні діалогу між церквами, – каже її представник,  доктор богослов’я, пастор Гелен Зорґдраґер. – Ми їздили в Клуж, щоб побачити різноманіть церков Трансільванії, як вони співпрацюють, які специфічні питання виникають у їхньому діалозі і як це може допомогти нам в Україні”.

Львів – Орадея – Клуж – Львів

Ольга Хворостовська