Уже восени кількість перевіряючих інспекцій в Україні має зменшитися вдвічі

Свого часу відомий та популярний донині сатирик Міхаїл Жванєцкій видав фразу, котра доволі влучно характеризувала реалії життя в колишньому “есересері”: “Що охороняєш – те і маєш”. “Єдиний та непорушний”, щоправда, канув у Лету, залишившись існувати хіба в історії та спогадах нинішніх послідовників “справи Лєніна”. Але принцип суспільних стосунків, закладений у тій фразі, залишається актуальним і в наші часи. Хоча з деякою видозміною форми. Зазіхати на приватну власність, котру охороняєш – справа небезпечна. Інша річ, коли ти приходиш до приватного власника, наприклад, із офіційною перевіркою. Тож за нинішніх умов, перефразовуючи Жванєцкого, цілком доречним буде дещо поміняти акценти: “Кого перевіряєш – з того маєш”.

Зарегулювали

Про необхідність реформування системи державного контролю навіть уже не хочеться говорити. Розмови про це точаться вже не перший десяток років. Зрештою, як і навколо необхідності прийняття Податкового кодексу, котрий би не на словах, а на рівні закону створював усі умови для нормального функціонування бізнес-середовища в країні.

Відповідно до останніх досліджень МФК (Міжнародна фінансова корпорація, котра проводить моніторинг умов ведення бізнесу в окремих країнах), у 2008 році вітчизняний бізнес сукупно витратив на перевірки близько 2,5 млрд грн. Контролери різних інстанцій відвідали 75% усіх суб’єктів господарювання в країні.

При цьому, згідно з дослідженням, великі підприємства перевіряють в середньому 5 разів на рік. Дрібні – 7. На спілкування із ревізорами менеджери підприємств витрачають в середньому не менше ніж 15 робочих днів. Окрім цього, власникам доводиться викладати на штрафи за різноманітні порушення, котрі тільки можна уявити, близько 2,4 тис. грн. Теж в середньому. А ще – не менше 1,2 тис. грн на фактично непродуктивну оплату праці працівників, що задіяні під час перевірок.

Прагнення держави контролювати все і всіх – зрозуміле. Зрозуміло й інше: прагнучи на повну скористатися можливостями, котрі в нашій країні дає влада, різні відомства без усілякого сорому плодять доморощених контролерів. Звісно, не лише для контролю. Нині в країні рівнесенько 83 інспекції та адміністрації, що мають право ревізувати підприємців. Наприклад, у Латвії їх лише 16. У Грузії – 20. Навіть в “тоталітарній” Білорусі – 40.

Як свідчить практика, найбільше охочих перевіряти дотримання земельного та трудового законодавства, промислову безпеку, а також роботу освітніх закладів. Наприклад, транспортну галузь перевіряє цілих 5 різних інспекцій. Часто-густо перевіряючі структури при цьому фактично дублюють одна одну. Зокрема, Держвинінспекція перевіряє якість напоїв. Але ж те саме робить і Дерспоживстандарт, і санепідемстанція. І таких прикладів можна навести чимало. Але найголовніше, як стверджують експерти, кількість перевіряючих інстанцій аж ніяк не свідчить про якість контролю. Не говорячи вже про якість самої продукції. Що, зрештою, кожен з нас відчуває на собі.

Перевірки – в закон

Щоправда, обіцянки влади полегшити регуляторний тиск на бізнес ніби починають набувати конкретної форми. На початку серпня Президент підписав зміни до Закону “Про основні принципи державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності”, котрі набувають чинності з 27 жовтня.

Зокрема, документом передбачається дворазове скорочення кількості перевіряючих інспекцій при центральних органах виконавчої влади.

Отож, при кожному такому органу має залишитися не більше однієї контролюючої інстанції.

Але головне не в скороченні контролюючих органів. На жаль, навіть урядовці не можуть при цьому стверджувати, що після проведення відповідної реорганізації кількість перевірок зменшиться. А від самих перевірок підприємці потерпають не менше, ніж від кількості перевіряючих інстанцій. У Держкомпідприємництві взагалі відначили, що такої мети при розробці згаданого документу перед собою не ставили. Певно, через те із закону й випала норма, яка дозволяла підприємству протягом 30 днів виправити виявлені порушення, а штрафні санкції відтак застосовувалися б лише до тих, хто цього не зробив. Звісно, в тих випадках, коли б це не впливало, скажімо, на якість продукції, що випускається, або на дотримання правил безпеки виробництва. Наприклад, у Німеччині, якщо перевіряючий виявляє неякісну продукцію в одному з холодильників якогось продуктового магазину, опломбовують лише холодильник. В нас – закривають магазин.

Отож, фактично бізнес отримав ще один закон, котрий по суті мало що змінює. Порочно система стосунків перевіряючих і тих, кого перевіряють, залишається і надалі.

Ліцензування обов’язкове

Тим часом у Держкомпідприємництві й надалі продовжують дбати про підприємців. Минулого тижня відомство оприлюднило перелік видів господарської діяльності, котрі потребують обов’язкового ліцензування.

Зокрема, в опублікованому проекті урядової постанови “Про визначення переліку дій щодо здійснення господарської діяльності, які не можуть проводитися на підставі подання декларації” перерахований 91 вид такої діяльності. Після її схвалення Кабміном для ведення інших видів господарської діяльності буде достатньо заповнити декларацію.

Відзначимо, що вимога прийняти таку постанову міститься в поправках до Закону “Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності”, що вступили набрали чинності 7 липня. Ще раніше Держкомпідприємництва запропонував скасувати ліцензування 56 видів діяльності та замінити ліцензування ще 10 видів подачею декларації.

У той же час експерти вже відзначають, що запропонована Держкомпідприємництва кількість дозвільних документів значно перевищує необхідне.

– 91 вид діяльності, що вимагає отримання дозволів, – це дуже багато. Це означає, що до списку було внесено все, що тільки можна внести, і він вимагає скорочення, – відзначає екс-голова Держкомпідприємництва Олександра Кужель.

Щоправда, з цим зауваженням погоджуються і в самому комітеті, плануючи найближчим часом скоротити список. Як прогнозують чиновники, після такого скорочення перелік робіт, які потребують одержання дозволів, зменшиться до 68.

Тим часом проблемні питання дерегуляції стануть основною темою засідання комітету економічних реформ на чолі з Президентом Віктором Януковичем у середині вересня 2010 року. Про це минулого тижня повідомила перший заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова.

За її словами, робоча група вже понад місяць перевіряє роботу так званих “єдиних офісів” і “єдиних вікон”, тому що ситуація в цій галузі в регіонах дуже різниться. Також проводиться аудит адміністративних платних послуг, додала перший заступник глави Адміністрації Президента. Ба більше, як випливає з її слів, за допомогою міжнародних експертів готується цілий законопроект про адміністративні послуги.

Хоча, як додала при цьому Акімова, детальніше питання реформи органів державної влади буде розглянуте восени, коли матеріали своєї роботи представить робоча група під керівництвом міністра юстиції Олександра Лавриновича. Дочекаємося осені.