Михайло Брегін, начальник Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, про початок нового навчального року, закриття шкіл та брак десятикласників

До початку нового навчального року залишилося зовсім небагато. У школах завершують ремонти та доводять класи до пуття. А батьки зі школярами вирушають на шкільні базари, аби закупити все необхідне до школи. З особливим хвилюванням 1 вересня чекають першокласники, адже для них – це крок у нове невідоме життя.

Про те, що цього навчального року буде чимало сюр­призів, і не завжди приємних, зрозуміло вже тепер. Зокрема, перша неприємність: кілька місяців школярі змушені будуть вчитися без підручників. Досі невідомо, за якою програмою навчатимуться десятикласники, яким навчання у старшій школі скоротили з трьох років до двох. Зміни відбуватимуться і в дошкільній освіті – всіх дітей п’ятирічного віку зобов’язали відвідувати дитячі садочки.

Чи готова Львівщина до нового навчального року? Для скількох першокласників 1 вересня пролунає перший шкільний дзвінок? Коли учні зможуть отримати підручники? Як в області вирішуватимуть питання обов’язкової дошкільної освіти? З цими запитаннями “Пошта” звернулася до Михайла Брегіна, начальника Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації. 

У школу – без підручників

– Михайле Григоровичу, на порозі – перше вересня: що зроб­лено й що ще потрібно зробити?

– Більшість шкіл вже завершили поточні планові ремонти. Нині більше уваги звертаємо на ті об’єкти, де проводили капітальний ремонт. Зараз на них йде напружена робота. Особливу увагу акцентуємо на підготовці до опалювального сезону – заміні обладнання котелень, винесенні їх з підвальних приміщень. Це у нас болюча тема, де ми ніяк не можемо дійти до завершення, адже потрібні значні кошти. Багато часу зайняло проведення тендерів, і це створює напруженість та ущільнює графік виконання робіт.

У новому навчальному році плануємо відкрити дві нові школи: у селі Рясна-Руська Яворівського району і у селі Волосянка Сколівського району. Ці школи розраховані на понад 300 дітей. Що приємно, і одну, й іншу школу будували зусиллями місцевої влади за сучасними технологіями. Тепер долучаються кошти з обласного та державного бюджетів. Це такі доб­рі приклади, коли є акумуляція зусиль і коштів місцевої влади, обласної та держави. Там, де доклалася громада, школа щороку стає кращою.

– Скільки першачків піде до школи цього року?

– В області вже зареєстровано понад 23 тисячі першокласників, які подали заяви у школи. Це 92% від плану. До 1 вересня дітей ще наберуть, бо щороку кількість першачків збільшується.

– Наприкінці минулого навчального року міністр освіти Дмитро Табачник говорив про можливе укрупнення шкіл, в яких навчається мало дітей. Яка ситуація на нинішній день?

– Цю проблему піднімають постійно. В області є 1450 шкіл. У нас найбільша мережа в Україні, але за кількістю дітей ми треті. На Львівщині багато маленьких шкіл, утримання яких є значно дорожчим, адже фінансування йде на одну дитину. В 39 школах буде проведено оптимізацію. Плануємо призупинити діяльність 11 навчальних закладів: 10 шкіл І ступеня й однієї школи І – ІІ. Зокрема, у Дрогобицькому районі у селах Жданів та Перепростин, де навчалося по два учні, а розраховані вони на 30 дітей; у Пустомитівському районі у с. Черепин, де також навчається тільки 2 учні, хоча школа розрахована на 30, у Сокальському районі у с. Лешків, де освіту також здобуває тільки два учні, у Бродівському районі у с. Салащани, де є п’ять учнів, а школа може вмістити 40 дітей, у Самбірському районі у с. Велика Білина та с. Міжгайці, де загалом було вісім учнів, а розраховані на 50; у Сокальському районі, де навчалося два учні, а розраховано на 120; у Турківському районі у с. Кіндратів, де було тільки дев’ять учнів, а розрахована школа на 40 школярів; планують призупинити діяльність Оглядівської, Руденківської та Увинської шкіл Радехівського району, де навчалося 27 дітей, а розраховані на 180.

Але є одна важлива проблема: щоб школу закрити, треба мати дозвіл місцевої громади. Звісно, громада не хоче погоджуватися на таке. Адже це – робочі місця вчителів, які там працюють, це – діти. Тому до питання треба підходити виважено. Якщо просто немає дітей, то тут нічого не зробиш. У будь-якому випадку треба шукати компромісний варіант – щоб вирішувала громада, батьки, бо якщо рішення приймають згори, його завжди негативно оцінюють і дуже важко довести, чому треба робити так. Наразі є згода громади тільки у Самбірському районі.

– До першого вересня, за словами міністра, школи не будуть забезпечені підручниками. І перші глави підручників будуть надруковані на сайтах міністерства та управлінь освіти. А як бути сільським школярам, які, може і мають у школі комп’ютер, але не мають Інтернету?

– У такій ситуації буде складно. Торік була така сама проблема: підручниками учні 9-х класів були забезпечені тільки на початку календарного року. Це неприємні речі. Освіта живе не календарним роком, а навчальним. Школи мають бути готові до першого вересня. Зі ситуації будемо виходити. У нас є методичні служби, є досить копіювальної техніки, тож ці речі коригуватимемо. Школу треба готувати заздалегідь. В освіті різкі зміни важко сприймаються. 

– Україна повернулася до 11-річної освіти. Учні, які починали навчання за 12-річною системою і тепер у 10-му класі, змушені будуть освоювати трирічну програму за два роки. Чи не відіб’ється це на якості знань і, головне, на здоров’ї школярів, адже на них чекає перенавантаження?

– Напевно, проблеми будуть. Ми ще не от­ри­ма­ли від міністерства роз’­яснювальних рекомендацій. Над цією проблематикою працюють. Буде колегія міністерства, і відповіді на ці запитання прозвучать. Іноді до нас звертаються із запитаннями, на які ми самі не маємо відповіді. Але є проб­лема і про це треба говорити. Так її можна буде швидше вирішити. 

Зараз у нас є інша проблема – недобір у 10-ті класи. Ми перейшли на дворічну старшу школу. Багато батьків старшокласників задумалися над тим, що йдучи у професійно-технічні училища чи вищі навчальні заклади І – ІІ рівня акредитації, діти за три роки отримають загальну середню освіту і спеціальність. Раніше була проблема набору в професійно-технічні навчальні заклади. Нині 50% навчальних закладів уже виконали план набору. А ось у загальноосвітніх школах план, який ми мали на 10-й клас, зменшений на 25%. Десятикласників налічується 15 706. Такого масового відпливу у нас ще не було, й це справді проблема, адже це означає скорочення класів, навантаження вчителів тощо.

– Чи всі сільські школи забезпечені шкільними автобусами?

– У нас є 20 сільських районів, де треба робити довіз. Щоб завершити програму “Шкільний автобус”, області треба ще 108 автобусів. Тепер маємо 168 автобусів. Гострої проблеми з довозом дітей немає. Там, де немає своїх шкільних автобусів, є договори з перевізниками, які забезпечують довіз дітей. Тепер є інша проблема: якщо у районі є 15 і більше автобусів, має бути структура, яка би за це відповідала.

– Не секрет, що чимало вчителів через низьку зарплату виїхали на заробітки за кордон. Чи вистачає в області педагогів і чи не передбачається найближчим часом підвищення зарплати тим, хто сіє “розумне, вічне, добре”?

Зарплатню востаннє підвищили з першого липня, але це невелика підмога. На освіті не можна економити. Учителів нам вистачає. Зараз навіть є труднощі з праце­влаштуванням педагогів. Деякі кадрові проблеми можуть бути у віддаленій сільській місцевості. Ми багато говоримо про освіту перед 1 вересня, Днем вчителя, а коли доходить до конкретної справи, не вистачає коштів. У попередні роки приймали добрі програми “Шкільний автобус”, “Комп’ютеризація”, “Шкільний підручник”, але до кінця їх не профінансовували.

Садочки не для всіх

– В Україні прийняли закон про обов’язкову дошкільну освіту. Як дотримуватимуться в області вимог закону, адже у нас катастрофічно бракує садків, а в деяких селах їх взагалі нема?

– Тепер ми аналізуємо ресурс, який у нас є, шукаємо можливості, щоб забезпечити підготовку до школи дітей 5-річного віку, охоп­люючи різними формами, зокрема на базі дитячих садочків, у короткотермінових групах, на базі шкіл, бо багато з них мають вільні площі. Проблеми у цьому плані є. У 1990-х був значний демографічний спад, економічна нестабільність, батьки залишалися без роботи й діти не відвідували садки. Багато садочків припинили існування. У Львові тоді закрили третину садочків. Є райони, які втратили мережу дошкільних установ. Сьогодні у містах ми можемо практично 100-відсотково охопити дітей дошкільною освітою. У сільській місцевості ситуація складніша. Наприклад, у Жидачівському районі на 950 місць у дошкільних закладах претендує 1199 діток, у Турківському на 159 місць – 218 дітей, у Яворівському на 1750 місць – 2642 дітей. У м. Самборі на 891 місце у садочках – 1217 дітей дошкільного віку, а в Стрию на 1255 місць претендує 2033 дитини. Добре забезпечені дошкільними навчальними закладами дітки у Радехівському районі, тут на 1184 місць є 1142 дитини, та у Дрогобицькому, де на 408 місць припадає 310 діток.

– Яка кількість дітей дошкільного віку сьогодні реально охоплена дошкільною освітою ?

– На Львівщині працює 554 дошкільних заклади, з яких 260 у селах. ДНЗ відвідує понад 53 тисячі дітей (у містах – понад 44 тис., а у сільській місцевості – майже 9 тис). Загалом дошкільною освітою в нас охоплено 41% міських дітей і 16% сільських. Серед дітей п’ятирічного віку в містах садочки відвідують 73%, у сільській місцевості – 33%.

– Яких ще нововведень слід чекати у новому навчальному році?

– Ми розробили доповнення до чинної Програми розвитку освітньої галузі Львівщини. В обласній програмі плануємо закласти більше коштів на дошкільні навчальні заклади. Хочемо завершити програму “Шкільний автобус”, програму будівництва, реконструкції шкіл. Якщо на місцях залучатимуться кошти місцевих рад, спонсорів, обласного та державного бюджетів для реалізації цих програм. Хочемо передбачити підтримку розробок наукових установ. Сьогодні багато говорять про енергозбереження, тож плануємо ввести такий курс, що особливо начасі сьогодні. 

Розмовляла Олена Дубровіна