У Шевченківському гаю нищаться експонати, яким понад п’ятсот років

Поки у Музеї народної архітектури та побуту вирішують проблему реставрації хат, експонати, які зберігають у підвальних приміщеннях фонду, руйнуються. За словами керівництва музею, нині він переживає один із найгірших своїх періодів – 26 із 144 давніх хат вимагають негайної реставрації, ще частина об’єктів має тенденцію до руйнування. Через брак коштів музейники змушені акцентувати увагу на садибах, які в найгіршому стані – якщо їх не врятувати зараз, опісля може бути просто пізно…

– У вересні ми очікуємо надходження коштів норвезького гранту. 500 тисяч доларів спрямують на навчання майстрів і обмін досвідом, але не знаю, чи вдасться викроїти гроші на реставрацію безпосередньо хат. Згідно з умовами гранту, ми за ці кошти здобуватимемо знання, – розповів “Пошті” Олександр Пшемінський, заступник директора з господарських питань музею народної архітектури та побуту “Шевченківський гай”. – Зараз ми за власні кошти реставруємо чотири об’єкти. У середньому реставрація однієї садиби коштує від 48 до 100 тисяч гривень…

Водночас Олександр Пшемінський зауважує, що недоречно зводити проблеми скансену до трухлявих садиб. Адже у фондах музею зберігають 17 виставкових груп, у яких 21 тисяча експонатів, левова частка з них може бути знищена чи пошкоджена через вологість, шашіль та моль. У колекції унікальні вироби з кераміки та дерева, які датують ще XV століттям. Працівники музею не розголошують ані потенційної вартості, ані найцінніших об’єктів, визнають лише те, що всі вони у зоні ризику.

– Через постійну вологість у приміщеннях ми навіть не можемо виставити експозицію і експонати доводиться тримати в коробках, – розповідає “Пошті” Руслан Сірий, головний хранитель фонду Музею народної архітектури та побуту. – У фондах сиріє кераміка, живопис та полотна. Потрібно якнайшвидше змінити опалення, кожен місяць зволікання негативно відбивається на експонатах.

Допустима вологість у приміщеннях, де знаходяться експонати – 50 – 60%, а у приміщенні музею позначка не опускається нижче 80%. Через те після цьогорічної зими багато одягу вкрилося цвіллю, яку не завжди вдається відчистити. В унікальній колекції музею кожухи, гуні, свити, сорочки, крайки, обгортки, тайстри. Крім “цвітіння”, цього року виникла ще одна проблема – відсутність коштів на закупівлю хімічних розчинів для обробки тканини, які оберігають одяг від молі. За словами Руслана Сірого, музей щороку проводив дезінфекцію, а цього року не зміг, а тому двічі ризикує втратити речі.  

У музеї вважають,  що ключова проблема незмінна – відсутність фінансування. До прикладу, Ужгородському музею, який має площу 3 гектари, міська рада щорічно виділяє з бюджету 3 мільйони гривень. Натомість Львівський музей не отримує жодної копійки безпосередньо на потреби установи, окрім заробітної плати. Єдиний варіант комплексного порятунку гаю музейники вбачають не у грантах, а у підтримці міської влади. Однак міські чиновники, зокрема Андрій Вороновський, начальник управління культури та туризму Львівської міської ради, через надмірну зайнятість не зміг прокоментувати подальші дії у Музеї народної архітектури та побуту. До слова, цього року в бюджеті міста закладено 138 тисяч на реставрацію, з яких наразі профінансовані тільки 57. Безпосередньо на роботи заклали 200 тисяч гривень, профінансувати які планують у жовтні, листопаді та грудні. Цих коштів на необхідні роботи замало.

Нині у музеї ведуть перемовини із польською стороною на отримання ще одного гранту. Якщо вдасться отримати гроші, то Польща покриє  витрати на реставрацію садиби, у яку вісім років тому влучила блискавка. Про результати буде відомо лише наступного року…